— У будинок для людей похилого віку здати, самим пожити треба, а він уперся рогами і ні в яку! А, ну у діда удар трапився, у нього одна нога відмовила. Коротше, я пішла від нього, а ти дякую мені повинна сказати
Він зателефонував за десять років. Номер здався їй знайомим, і Алла взяла слухавку. Мало, забула чийсь номер перенести, коли купила новий телефон. Справді, забула. Колишнього чоловіка, який зрадив
Кирило навіть борщ мені варив, коли я хворіла. І котлети смажив, смачні. Згадавши ті котлети, мені захотілося ще раз захворіти
Якось під вечір у вихідний дивилася я в приємній компанії улюблену комедію. Смішну. І раптом тихо пилікнув мій телефон. Повідомлення надійшло. Не закінчивши сміятися, відкриваю повідомлення: — Ліно,
— Не треба мені тикати в обличчя ці безглузді папірці, — відповіла свекруха. — Якщо вам дорогий ваш син, ви зараз повернетеся додому і відіграватимете роль батьків, які люблять одне одного. І робити це доти, доки Вітя не буде морально готовий прийняти ваше розлучення
— Не треба мені тикати в обличчя ці безглузді папірці, — відповіла свекруха. — Якщо вам дорогий ваш син, ви зараз повернетеся додому і відіграватимете роль батьків, які
— У тебе начебто однокімнатна квартира? Як ви там всі поміщаєтесь? — здивовано спитала Марина. — Так батьки цілий рік живуть на дачі. А нам утрьох наче нормально, місця вистачає
Люба виходила з супермаркету з двома важкими пакетами, коли несподівано почула: «Люба, чи ти?». Вона обернулася на голос і побачила приємну молоду жінку в гарній шубці, що стояла
Лариса Іванівна, мама Михайла, всім своїм виглядом показувала, що Катя явно зайва в них із Михайлом щасливого життя
Мишко та Катерина вже кілька років були в офіційному шлюбі. Вони були зі звичайних сімей, не з багатих, тому квартиру доводилося орендувати, а всі зароблені гроші віддавати за
Алла б і рада повернути невістку з сином, та гордість не дає. До того ж, Олександр так розізлився на матір, що сам перестав з нею спілкуватися і Лілії заборонив. Але в дівчини було до того добре серце, що вона почала таємно відвідувати свою свекруху. Прийде, квіти поллє, пил протре, пиріг спече. А за чаєм усе й розповість, що в них із Сашком у житті відбувається
— Олександре, ти ж послухаєш свою матусю, ти ж не приведеш у дім це диво? Алла Максимівна вже зібрала зі столу й перемила посуд, коли син, провівши дівчину,
— А щось страшненьке розповісте? — Страшненьке? Ось, зараз жайворонків наліпимо, поснідаємо, а потім розповім. А зараз нам із тобою світлі думки й добрі помисли потрібні! Але після сніданку прибирали зі столу, ходили в колодязь по воду, піч топили, борщ варили, не до розмов було. І ось, нарешті, викроїли вільний час. Клавдія сіла за в’язання, а Марійка з ногами залізла у велике крісло, сховалася за м’яким пледом і причаїлася
— І кого це на ніч дивлячись нечиста несе? – Клавдія знехотя відірвалася від в’язання, накинула на плечі стару пухову хустину і виглянула у вікно. Біля порога, постукуючи
— Гарний комплект. Ошатний. Я спеціально сказала, що не подобається, щоб інтерес не показувати. А раптом скинули б нам трохи ціну. Ніколи не показуй продавцеві, що річ тобі сподобалася. Інакше ти на гачку
У мами в серванті зберігаввся кришталь. Салатниці, фруктівниці, оселедниці. Все громіздке, непрактичне. І ще фарфор. Гарний, з переливчастим малюнком квітів та метеликів. Набір з 12 тарілок, чайні пари
І одного разу вона вийшла трохи пізніше з дому, коли приїхав Діма, бо допомогла тітці Тані спустити банки із закрутками в льох. І побачила, як сестричка Олена цілує її Діму, обвивши його руками за шию. Побачивши Катю, Діма зняв її руки з себе і подивився винувато. Але Катя кинулася геть, вона бігла вулицею, не відчуваючи під собою ніг. Сльози застилали її обличчя. Отямилася на краю села, впала під великий дуб, закрила обличчя руками й розридалася
Катрусі було шість років, коли від неї пішла мама. Вона чекала братика, коли мамі стало зле і її відвезли в лікарню. А звідти вона не повернулася, і братика
В юності вона ще нічого, красива була. Очі сірі на овальному личку, русява коса. І хлопці за неї ходили. Але батьки всіх гнали з двору: «Не пора ще». Матері невигідно було доньку заміж віддавати. Сама вона була з лінощами. Весь час у брудному халаті ходила, вдень подрімати любила. А донька все в хаті вимиє, порядок наведе, хлопчакам шкарпетки зашиє, уроки з ними зробить. Та ще й копієчку в дім принесе
Валентина була ще зовсім не старою, коли до неї приліпилося прізвисько – «Пенсія». У селі, де вона зʼявилася на світ і жила, у багатьох були прізвиська. Єгор –

You cannot copy content of this page