Головна

Місяць: Листопад 2024

Валентина Іванівна зітхнула і перевела погляд на стінку. За склом стояв той самий нещасливий сервіз, подарунок дочки. А в шафах, у численних шухлядках, на всіляких полицях чого тільки не було: і комплекти абсолютно нової постільної білизни, і сукні, і костюми, і халати домашні, рушники, посуд… Та всього й не перелічиш. Щось нещодавно дарували, а щось ще від Марійки залишилося – не дозволила Валя викинути, пам’ять. А Марина з Юлею все прориваються порядок навести, стінку викинути. А куди ж усе добро з неї дівати? Теж половину на смітник пора знести, кажуть. Як на смітник? Зовсім вони, чи що, розуму позбулися? Не розуміють, що там же все життя її зберігається, а вони – викинути
Життєві історії 0
— Ти ж мені обіцяла, що викинеш це неподобство! — Юлечко, не гнівайся, – миролюбно відповіла її бабуся, Валентина Іванівна, – Ну що ти розлютилася на цей халат?
— Та з вас, хто погодиться за мною доглядати, отримає все, що залишиться після мене. Квартиру, нашу дачу і невеликі заощадження, які я робила на чорний день. Дочки продовжували мовчати, не зводячи очей одна з одної. — Усі ми знаємо, що це надовго не затягнеться, але кілька місяців комусь доведеться присвятити мені, залишивши осторонь особисті інтереси. Тому я вважаю правильним заповідати все майно тільки одній із вас
Життєві історії 0
— І чому саме я маю за мамою доглядати? Це, між іншим, і твоя мати теж! – заявила сестра. — Ти живеш за два кроки, а мені півдня
З п’яти сортів яблук мені були запропоновані саме ті, що я люблю, і огірки були правильні, з пухирцями. І решта — саме так, як я б попросила. Не втрималася, запитала продавчиню:
Без категорії 0
Днями дорогою з пошти на роботу мені спало на думку забігти у вагончик на розі, де продають овочі, фрукти і квашену капусту у відрах. І на самому порозі
— Мамо, а чому шкарпетки в холодильнику лежать? Виявилося, він їх туди спеціально засунув — нічого не хотів брати і лаявся
Життєві історії 0
Мені 77 років. Я тричі була заміжня, з першим двома чоловіками прожила недовго, а з третім, Назаром, ми провели разом 42 роки. Останні десять років він хворів, я
— А молодці, що піч не зламали, – похвалив він Олену Петрівну, – а то б був не сільський будинок, а практично міська квартира. Без родзинки. Олена Петрівна сказала: — У цій печі зберігається наш сімейний дух. І їжа там найздоровіша і найсмачніша. Нічого немає кращого
Життєві історії 0
Олена Петрівна вирішила нарешті кинути роботу і піти на заслужений відпочинок. — Правильно, мамо, – говорила їй донька Світлана, – ти все говорила, що ось тільки б допрацювати
Господи помилуй! Ангели його зберегли, хлопчика нашого. Вероніка його в куток поставила, розсердилася та й не взяла з собою. Кут з «карального», у «рятівний» ангелом охоронцем визначений був, так от і потрапив Степанчик до мене… через кут той
Життєві історії 0
Вже цілу годину Степан канючить із кута: «Ну ма-амо, ну ма-амо, я, чесне слово…». — Що? Не будеш більше, так? Звісно, не будеш, вдягнути ж більше нічого! —
Дід сміявся, коли онука виходила зі своєї кімнати на суд бабусі, показуючи свої тіні, туш на очах, і з червоною помадою на губах. — Ой, ти мій Боже… – закашлювався він, – і куди з таким вампіром можна йти? Іди, стирай усе це, а то не засну… Бабуся показувала дідові кулак і лаяла його за повну відсутність такту й пристойності
Життєві історії 0
Лізу ростили і виховували бабуся з дідом після розлучення батьків. Дівчинка рідко бачила матір, а батька ще рідше, оскільки батьки зайнялися своїми новими сім’ями. Навчалася Ліза добре, намагалася
— Петрику, синочку! Невже через неї ти від матері рідної відвернешся?! — Мамо, не я, а ти від мене відвернулася! – обернувся Петро в дверях. – Що поганого ми зробили? Полюбили одне одного? Чим Галя винна? Тим, що старша і діти в неї є? Ех, мамо! Себе почуй! Може й поговоримо потім. Але не зараз! Думай
Життєві історії 0
— І не хвилюйся за мене, донечко! Мене тут Семен на риболовлю покликав. На всі вихідні. Тож, є, чим зайнятися! Відпочивайте! Петро Миколайович відклав убік телефон і зітхнув.
Грошей мами Ліди не вистачить і на половину, знову доведеться брати кредит. Скоро малюк зʼявиться у Свети, а це чималі витрати, треба шукати другу роботу, і тоді… аби здоров’я вистачило… А Галя полежала на лівому боці – придавило серце, на правому – затекла рука, на спині дихати неможливо, живіт тисне на легені. Переїла, мабуть, на ніч трохи, вже дуже картопля смажена з оселедцем були смачні
Життєві історії 0
Галя впізнала її одразу, та сама горда посадка голови, ті самі руді локони й веснянки, немов час і вік не торкнулися цієї жінки. Вона увійшла в салон автобуса,
— Спочатку нас прихистила одна бабуся, — відповіла жінка. — Ми з нею жили непогано. Максиму було вже чотири роки, коли вона померла, і її син одразу виставив мене на вулицю. Оформити документи я не можу, бо боюся, що тоді заберуть сина. Тому й влаштуватися на роботу майже неможливо
Життєві історії 0
— Боже, ну за що мені все це? — Рита театрально зітхнула, а її подруга, зробивши ковток ігристого, знизала плечима: — Слухай, Ритуля, ну треба віддати Валерію належне

You cannot copy content of this page