Головна

Місяць: Листопад 2024

Ось і сьогодні розмова в лазні продовжилася темою про наречених: — Матусю, завтра йду на побачення з новою жінкою. Будь готова пробити дані її квартири, добре? — Ох, Толечка, – сплеснула руками Тамара Володимирівна, – Нінка на мене вже косо дивиться з твоїми перевірками. Ти б хоч їй коробку цукерок купив в подяку. А то вона натякає, що послуга платна. І більше нічого перевіряти не хоче
Життєві історії 0
Анатолій вважав себе завидним нареченим. В якості потенційних наречених чоловік розглядав тільки жінок без матеріальних і житлових проблем. На щастя, у протилежної статі Толик користувався попитом, тому міг
Ну, зараз! Зараз людина похвалить його. Цілий день, не покладаючи лап і не шкодуючи зусиль, він носився квартирою, ловлячи цю нахабну муху. Втомився страшенно, але зловив! І тепер може пред’явити її й отримати цілком заслужену нагороду
Життєві історії 0
Чоловік зайшов додому й охнув… Півроку тому йому подарували маленьке кошеня, яке назвали Кулею. Племінниця, яка іноді приїжджала до нього в гості з родиною, знайшла малюка на вулиці.
— То вони у Вас усі червиві? — Та ні ж, – злякано відсмикнула руку з яблуком старенька, – дивись, усі ціленькі, це одне попалося, не догледіла. Ну, черв’ячок же їсть, значить, і для людини нешкідливе, кажу ж, не кроплені
Життєві історії 0
— Синку, купи яблучка, свої, домашні, не кроплені. Саме це «не кроплені» і змусило Олександра зупинитися й обернутися. Так говорила завжди його бабуся в далекому дитинстві: не обприскати,
А якщо те, що відбувається, зовсім не сон, а витівки лукавого, який вирішив зіграти з ним злий жарт. Вкрав ім’я, будинок і дружину, тепер сидить на його дивані й дивиться телевізор. Дочка Аня називає його татом, розповідає про школу й однокласників, а син Олексій питає поради в амурних справах, які нещодавно почалися
Життєві історії 0
Леонід прокинувся рано, ще до будильника, у голові роїлися тисячі бджіл, вони дружно гуділи й кусалися. У потилицю, у скроні, а особливо боляче в тім’ячко, впивалися своїми жалами,
І ніхто з них не помітив пару злих очей, що стежать за сім’єю зі щілини між підлоговими дошками. — Ще одні з’явилися, – бурчав домовий, терзаючи скуйовджену, давно не чесану бороду, – не жити вам тут, не радійте. Домовик був розсерджений на весь людський рід, ті, хто побудував дім і прожив тут довге й щасливе життя, раптово поїхали в невідомому напрямку
Життєві історії 0
Поява третьої дитини в сім’ї Мельників мало б стати радісною подією, якби не старший син. Тринадцятирічний Костя хмурився і дратувався, дивлячись на мамин живіт, що збільшується в об’ємі.
— Коли ж зникнете з мого життя, дістали! Двері грюкнули, змусивши здригнутися маму і дідуся з бабусею, на хвилину настала приголомшлива тиша для тих, кого закликала зникнути Настя. — Дочекалися подяки, – скрипнув зубами Дмитро Олексійович, спостерігаючи з вікна, як внучка сідає в таксі. — Молода вона ще, дурна, – бабуся любила Настуню до нестями, і намагалася виправдати її необдумані слова
Життєві історії 0
— Я вже доросла, мамо! — Настусю, я знаю, але невже так важко зателефонувати і сказати, що все гаразд. Бабуся хвилюється за тебе, я переживаю, дідусь місця собі
— Так. Є старенька мати. Їй самій допомога потрібна! Я не можу заявитися в село з дитиною. Мене люди засміють
Життєві історії 0
Лікарняна палата пригнічувала й дратувала. Аня затулила долонями вуха, щоб не чути нестерпного плачу немовлят у сусідній палаті. Їй хотілося тільки одного, швидше втекти звідси, і забути все,
— Мамо, ти повернулася зі свого відрядження! Я так довго тебе чекала! — зраділа дівчинка, — Тепер ти мене забереш? — Ні, не заберу! — крикнула Надія на дитину
Життєві історії 0
Твоє народження принесло нещастя в наш дім. Сказала мати, своїй доньці, яка подорослішала. — Мамо, ти повернулася зі свого відрядження! Я так довго тебе чекала! — зраділа дівчинка, — Тепер
— Люба, ну що поробиш, не залишати ж безпорадного старого сам на сам зі своєю неміччю? — запитав Віктор. — Зараз мій батько потребує піклування, а потім твої батьки теж не молодшають, хіба мало як вийде, можливо когось із них теж доведеться доглядати
Життєві історії 0
— Зовсім наш дід старий став, сам уже не справляється…— сказав якось Віктор дружині. — Доведеться забирати його до нас. — Куди до нас діда? У нас у самих тісно, не
Вихователька дзвонила бабусі Тетяні. А бабуся Тетяна була їхньою сусідкою. Та приходила, лаяла недолугу Римму, Олесину маму, і забирала дівчинку до себе
Життєві історії 0
Дівчинка сиділа у своїй маленькій кімнатці й плакала. За свої десять років їй часто доводилося плакати. Вона розуміла, що зараз на неї чекає черговий крутий поворот у долі,

You cannot copy content of this page