Головна

Місяць: Листопад 2024

— Подивися, які картини, ой, а це хто? Дивись, тут хтось стоїть за твоєю спиною
Життєві історії 0
Назар та Катерина орендували квартиру майже в самому центрі міста. — Подобається?, — запитав він, ледь встигнувши відчинити перед нею двері. Квартира була величезна, шикарна. — Ну ти даєш, — здивувалася
Вона пасла своїх кіз, білих із чорними плямами, які всі без винятку відгукувалися на кличку Зойка. Були кози старими, як і сама баба Люся, і як собачки, не відходили від господині далеко. У чорній хусточці і старому плюшевому піджаку вона сиділа на камені як статуя, спираючись на палицю, дбайливо вирізану батьком Олі
Життєві історії 0
— Котру ніч сниться мені наше село, думаю, чи не з’їздити на деньок. — Що ти там забула? Будинок знесли давно, років сорок минуло, як продали. — А вчора
— У суботу їдемо на пікнік із дітьми – повідомив він дружині, тоном, що не терпить заперечення. — У нас залишилося зовсім небагато грошей до зарплати, а Віті потрібно взуття купити, – дружина засмучено вела в розумі підрахунки, – для пікніка нам доведеться витратитися, м’яса купити, овочів і фруктів. — Я одного не розумію, – розбурхався чоловік, який ще не забув сварку через слово «мій», – в інших грошей вистачає на все, їхні дружини не скаржаться, як ти, і не ниють
Життєві історії 0
— Я вчора на роботі розповідала дівчатам, як ми їздили на лісове озеро. Усі так заздрять, прямо слину пускають бульбашками. — І що ти там такого розповідала, що
На щастя, Галя вийшла заміж у далекому місті, де не було нікого зі знайомих, і чутки про дитину Жені не дійшли до села. Вона залишилася на самоті
Життєві історії 0
— Тітонько Женя, здрастуйте, це Ліда, дочка вашої сестри Галини, ви мене, напевно, і не знаєте. У Євгенії Іванівни затряслися руки, миттєво пересохло в горлі, і вона як
— Та я вже в принципі звиклася, що я на других ролях, просто особливо цинічно з вуст мами це все прозвучало. І, якби не зачепили мою дитину, я б рукою махнула: не жили гарно, годі й починати, – відповідає Лілія. – Просто до абсурду вже дійшло. І головне, мама завжди і всюди наголошує, що «своїх дівчаток» вони люблять однаково
Життєві історії 0
— Як водиться, ще й мені дорікнули, що я все рахую і заздрю, мама сказала, що я й у дитинстві так поводилася, це в мене дитячі ревнощі ніяк
— А то ви не пам’ятаєте, як ми жили, – зло обірвала мати колишнього Валентина. – Як син ваш місяцями на дивані лежав і нічого не хотів! — З тобою не хотів, – уїдливо обірвала її колишня свекруха. – А з новою дружиною захотів. І до сина він чудово ставиться, і Ганнуся ним задоволена. Я дійшла висновку, що це ти – тридцять три нещастя. Не мотивувала його, пригнічувала, от і не ладилося нічого в нього. І потім, нікому тобі стало свою негативну енергію передавати і що
Життєві історії 0
— Зло бере і так, якщо чесно. Та ще й колишня свекруха мені свербить постійно, що це я така невдачлива, просто талісман нещасть, – засмучена Валентина. — Шкодуєш
Невже він обрав мене через неї? Невже тільки… – вона встала й обійняла бабусю, уткнувшись їй у плече і витираючи сльози. — Дурнувата ти. Звичайно, спочатку його вразила схожість, тому що він давно не бачив тебе. З дитинства. Адже чоловіки закохуються в один тип жінки. І найчастіше вони схожі на його матір. Це закон природи. А дівчатка обирають чоловіка, що нагадує риси її батька, – терпляче пояснювала бабуся, гладячи онуку
Життєві історії 0
Наталі було десять років, коли батьки розлучилися. Для неї було дуже боляче дізнатися, що в батька в місті, куди він їздив працювати з їхнього селища, була друга сім’я…
Машини у нареченої не було, ще не купила чи вже встигла продати, Юра не встиг з’ясувати. Це був істотний недолік, але Поліна працювала в ресторані шеф-кухарем, і напевно сумками тягала продукти харчування безкоштовно. Тому, сусід вирішив закрити очі, на настільки неприємну для нього обставину, як відсутність автомобіля. Тим паче, що прав на водіння він не мав, і найближчим часом не планував вчитися
Життєві історії 0
Юрію Андрійовичу подобалася сусідка з двадцять п’ятої квартири, Поліна Семенівна. Ні, не так, йому подобалася Поліна Семенівна, з її скромною зачіскою, неяскравим манікюром і відсутністю макіяжу. Така мила,
— Та мені, власне, взагалі нічого не треба, а тільки не діло це, що на весіллі ти при всіх скажеш, що квартиру сім’ї молодій даруєш, а на ділі Наталки ця квартира буде в одноосібному володінні, а синок мій начебто й ні до чого. — Так син твій і так не при справах, Олю. І ти не при справах. Квартиру цю для Наталки купували ще коли вона в школі вчилася, діти наші навіть знати не знали одне одного, і купували її ми з Олегом. Це ти мені зараз що пропонуєш, щоб ми доньки квартиру на сина твого оформили? А вам не жирно буде, моя люба
Життєві історії 0
— Ось даремно ти так, сватонько. Діти наші тільки весілля планують, життя своє починають, а ти їх уже розвела, та майно поділила. Недобре це, Маріє, життя сімейне з
І, картки я не люблю. Мені чомусь із ними теж не щастило: то банкомат зжере, то забуду десь, – каже Ольга Сергіївна. – Загалом, віднесла я свої долари сестрі, побоялася залишати в порожній квартирі на два тижні. Про свою сестру Ольга Сергіївна каже так: «Буде з голоду загинатися, але чужого не візьме, совісна»
Життєві історії 0
— Хто взагалі міг подумати, що таке буває! Ніколи в нас у сім’ї такого не водилося, – обурюється Ольга Сергіївна. – А тепер Люба розводить руками: грошей немає,

You cannot copy content of this page