— Так, мій хороший! Сонечко моє ненаглядне, скучив за бабусею, мій зайчику? Андрійко важко зітхнув, а потім швидко, так, немов за ним женуться, зашепотів: — Бабусю, люба, ми з Марійкою такі голодні! Ми їсти хочемо, а їсти в нас і нічого! Я в мами попросив їжу, а вона нам не дала, ще й насварила. Нема в нас їжі, бабусю
От недарма Ніна недолюблювала свою невістку. Немов відчувала, що покаже вона ще своє справжнє обличчя. Чи дарма кажуть, що скільки ти не старайся, скільки масок не приміряй, а
Сил тільки й вистачило до дивана дійти. Лежу, ось не ворушусь, з одного боку мене заєць гріє, а з іншого кіт якийсь прибіг. Чи не ваш Тихон, що тоді загубився? Схоже, його в гаражі закрив хтось, а він вибрався. Голодний, лащиться до мене, муркоче, притулився, тепле звірятко. Тепер Аня та її батьки не вважають Раїсу Єгорівну ні шкідливою, ні дивною. Адже вона їхнього кота знайшла
Увесь робочий тиждень світило яскраве сонце. Але в п’ятницю похолодало, небо затягнуло хмарами і пішов дощ. І Петренки вирішили цими вихідними на дачу не їхати – жовтень уже
— Мій чоловік до такого вже навіть і звик, – каже Ірина. – Коли ми одружилися, бабуся на весілля дала рівно три тисячі гривень, а Левкові на закінчення вишу вона подарувала половину вартості його квартири. Що отримав на закінчення інституту мій чоловік? Дірку від бублика, ось що. Але те, як бабця вчинила з молодшим онуком після відходу своєї доньки – взагалі позамежно
— Золота була жінка, жодного разу в мене з нею не те що сварки, непорозуміння не було, за всі 3 роки, що я її знала, – згадує Ірина.
Колишня свекруха і батько хлопчика стали буквально завалювати його іграшками: то ґаджети, то ігрову приставку, то гіроскутер, то ще якусь високотехнологічний винахід. Біда в тому, що всі іграшки залишаються у квартирі бабусі. Нічого, крім старенького батькового смартфона, хлопчикові з собою не віддали. — Грай тут, – із солодкою посмішкою каже колишня свекруха онукові. – А то там у тебе брат усе поламає, розіб’є. Тут ціліше буде. Ні, із собою не віддам, приходь до бабусі й тут грай. А то прийдеш наступного разу, а грати тобі нема в що
— Синові до школи в понеділок, а я його від колишньої свекрухи витягнути не можу, ось це що? Я вже не кажу про те, що вони сіють ворожнечу
— Спочатку тітка чоловіка збиралася залишати все, що у квартирі є, – згадує Валя. – Власне, вона і поступилася нам у ціні всього на 100 тисяч, напираючи на те, що нам залишаються пралка, кухня, дещо з меблів. Тільки телевізор і мікрохвильовку хотіла забрати. І договір ми складали з урахуванням усіх цих речей і даючи кузену чоловіка місяць на передачу квартири після того, як уже ми станемо власниками
Взяли й виламали замок наш, поставили свій, частину речей із квартири просто на сходовий майданчик виставили, а за решту речей, вже як ми їх тільки не просили, але
— Тобі носити нічого? Обновок немає? – зʼїлася на матір Олена, – А ми гроші збираємо! Мені лікуватися треба, щоб дитину мати! Чи ти хочеш, щоб від мене і цей мужик пішов? Чи тобі наплювати, що твоя дочка, єдина, зауваж, ніколи не візьме на руки свою дитину? Тобі начхати, чи будуть у тебе онуки чи ні
— Ні, не зможу, – каже Марина на запрошення приятельки поїхати разом із нею у вихідні на дачу. — Поїхали, – переконує подруга, – ліс поруч, краса! За
— Якщо сьогодні відпрацюєш вчорашню вечерю, то ввечері поїдемо в місто, в ресторан, – раптом заворкувала вона, наче голубка, мабуть, на мить згадавши про любовні справи. — Щоб завтра знову відпрацьовувати вантажником… – зітхнув Єгор і з тугою подивився на мішки з борошном, – це скільки ж мені треба працювати, щоб у ресторані вечеряти!?
Чоловік, теж людина – сказала моя бабуся, і він має право бути слабким, іноді. — Це хто такий гарний приїхав до тебе, Семенівно, га? Міцної статури молода жінка,
Коли він увійшов на подвір’я доньки, то відразу помітив зміни. Літній будиночок, що стоїть у кутку подвір’я, був оновленим. — Упізнаєш? – усміхнулася донька. — Не зрозумію, що ти з ним зробила? Перебудувала? Майстрів наймала, чи що? Обшивка – значить, утеплила? – розглядав будинок старий. — Усе так і є. І утеплила, і ремонт освіжила. Звісно, він маленький. Але там кімната – студія з невеликою кухнею, душем і туалетом, що дуже важливо. Тепла підлога. А головне – телевізор і віконце у двір, на вольєр Фокса
Павло Іванович довго не міг отямитися після того, як втратив дружину. І тільки коли завів собаку за порадою товариша, життя стало трохи веселішим і активнішим. Фокс, так назвав
— А до мене вчора прийшла вона, — поділилася сусідка Поліни бабуся Валя, — і цукерок коробку мені дарує. От звідки в неї стільки грошей? Мені ніхто просто так нічого не дарував, а ця!, — бабуся Валя навіть плюнула від обурення
Сусідка з першого поверху Поліна була для всього під’їзду як кістка в горлі. Що б у кого не трапилося — у всьому Поліну звинувачували. Жила Поліна в однокімнатній квартирі,
Я хотіла розповісти дівчинці, що у світі багато цікавих занять, окрім заміжжя і салонів краси. Але зловила погляд її мами і вирішила промовчати
У дитинстві я дружила з хлопчиком, який розповідями про свою сім’ю веселив увесь квартал. У нього були: мама Оля — дитячий лікар, тато Рома — аспірант, Бабуся Надя — бухгалтер і

You cannot copy content of this page