— Відпочивайте, я все сама зроблю. Що ви планували? Які салати і закуски? Такого нахабства Ганна Дмитрівна не очікувала і просто сіла на табуретку поруч зі столом і мовчки моргала. Надя була звичайнісінькою дівчиною. Зі звичайною зовнішністю: невисока, з русявим волоссям до плечей і пропорційною фігурою, ніяких довгих ніг або «гнучкого стану». Ті, молоді особи, що приходили знайомитися з батьками раніше, виглядали інакше. Надя відрізнялася від попередніх, які так явно підходили зовні їхньому синові, як думала мати
— Вона воду, в якій яйця варилися, в раковину вилила, ти уявляєш? – майже пошепки сказала мати Андрія, повернувшись до сусідки. — Що? – сусідка кинула недобрий погляд
— М’яса! Прошипів хворий чоловік дружині, скоса поглядаючи на здорованя, під вагою якого ліжко прогнулося майже до підлоги. —Лікар заборонив, – заїкнулася дружина, але грізний погляд чоловіка змусив її замовкнути. — М’яса!!! Дружина зітхнула і почала збирати речі, сперечатися з чоловіком у цій родині не було прийнято. — Звари і принеси! — Добре, завтра принесу
— Я хочу м’яса!!! Володя ляснув рукою по тумбочці, бліда, худа рука відстрибнула від поверхні лікарняних меблів. Рідкісне волосся на худих пальцях настовбурчилося, і рука безсило впала біля
Минуло три дні, я почав спілкуватися з Ксенією. Вона мені сподобалася. Я її знав ще й під час стосунків із Ніною, але не виявляв знаки уваги
Почну свою життєву історію з того, що в нас із Ніною добрі стосунки. Тривають вони 3 роки і 5 місяців. Для розуміння називатимемо дівчину, з якою я зустрічався
— Ну зрозумій ти, ну не хочу я ганьбитися і носити з собою твоє рагу або котлети в контейнерах, – лається чоловік. – Як дурень, чесно. — А інші теж дурні? Ті, хто обідає домашнім? — Я так зрозумів, що в нашій організації вони – відстій. Нормальні люди ходять у кафешку, туди й начальник ходить. І не тільки ми їмо там. Ну я ж маю себе якось показати на новому місці? Підвищення не отримаєш, якщо станеш вибиватися з лідерів
— Я днями, нарешті, закінчила светр старшій доньці перев’язувати. Малий став, я просто додала смужок яскравих, ще поносить, – ділиться Єва з подругою. – Ех, викручуюся, як можу.
— А я цибулю варену не люблю. Я її пересмажую з морквою і тільки тоді в суп додаю. — У мене мама теж так робить. Смачно
— Відрізай, мамо, або я сама ножицями пройдуся, — донька ревіла, сидячи на табуретці. Хвилі пшеничного волосся струменіли по спині й торкалися сидіння. — Що ж мені тепер через брата в
Вона виплакала всі сльози, і звиклася з цією думкою, коли через півроку Гриша подзвонив сам. Він не привітався, не запитав як здоров’я, а буркнув невдоволено: — Мамо, ти не можеш продати бабусину квартиру? Син видавлював із себе слова, немов перекручував їх через іржаву м’ясорубку, голос скрипів і рвався. В грудях  Надії Михайлівни тьохнуло, сподіваючись на диво, але вона запитала з удаваною байдужістю: — Що сталося? —Виявляється, все майно і бізнес батька були записані на Тимофія. Він звільнив мене, у нас немає грошей, ми ж ніколи не відкладали про запас
— Купи! Якщо ти справжня бабуся, купи-и-и!!! Славко вчепився у величезну пожежну машину, що виблискувала яскраво-червоними дверцятами. — Славочко, у мене немає таких грошей, попросиш увечері батьків, вони

You cannot copy content of this page