Головна

Місяць: Вересень 2025

— Так адже тоді ще не було сорока днів Богдану, не можна дитинці ім’я було його давати, із собою б забрав! — пояснила свекруха Даші з таким виглядом, ніби та забула таблицю множення. — Досить зніматися, піди назустріч родині, ти одна хочеш “бабським” ім’ям бідного хлопчика назвати
Життєві історії 0
Сварка зі свекрухою вийшла безглузда. Чоловік, звісно, заводив розмову про те, щоб назвати сина Богданом, як його батька, але Даша цей варіант одразу відкинула. Взагалі-то, вона мріяла про
П’ять місяців ми боялися від неї відійти, танці з бубнами навколо неї водили, про своє життя забули геть, підтримували, до життя повертали. А на шостий місяць, коли навіть у спадок ще ніхто не вступив, мама привела до хати мужика? Це добре, правда? А тепер минуло вісім місяців, і ми дізнаємося, що мама — наречена
Життєві історії 0
— Нам просто не віриться. І сестра в шоці, і мій чоловік, і його родичі. Чесно кажучи, мені так прикро за тата і соромно за маму, — зізнається
– І дружили ми з тобою не один десяток років. Вважай, з дитячого садка разом. – Щось ти не згадала про це, коли з моїм чоловіком… крутила. – Таню, от зараз би згадувати знову мені мою дурість. Я вже за неї розплатилася, не треба вдавати із себе суддю. Я знаю, що тебе підвищили, машину он нову купила нещодавно
Життєві історії 0
Матір Тетяни і бабуся вірили, що жіночої дружби не існує. Тому й на подружок Тані завжди скоса дивилися. Поки дівчатка маленькі були, ще сяк-так, але що дорослішою ставала
Ось і догулялася: у 16 років принесла в пелені Антона і, на жах матері, навіть ім’я батька назвати не змогла. Тікаючи від ганьби, Ганна Іванівна разом із донькою та онуком переїхала в інше місто й влаштувалася викладачем у місцевий коледж, до якого й доньку змусила вступити
Життєві історії 0
— Я… мама твого чоловіка Антона. Катериною Анатоліївною мене звуть. Але ти можеш називати мене просто Катею. — Матері мого чоловіка давно немає в живих. Ідіть, або я
Наважилася Марія на дитину для себе від донора, штучним методом. Синочок вийшов — на диво. Ні на мить не пошкодувала, що зважилася. Вдома із задоволенням відсиділа півтора року, ні в чому не мала потреби, бо й заощадження були, і квартири здавала. А потім найняла двох нянь і вийшла на роботу
Життєві історії 0
— Я думала, що таке буває лише в молодості, коли одружуються зовсім юні, а матері хлопців не можуть змиритися, що в «синочка» хтось з’явився. Хоча в мене в
– Софіє, я розумію, розлюбили, розлучилися, але що це за вигадка з дітьми? Ти хвора на голову? – Мамо, ти чого панікуєш? – відповідала доросла дочка телефоном. – Розумієш, вони будуть не з ним, а з його мамою, з бабусею. – Хочеш, будуть із тобою? – посміхнулася Софія
Життєві історії 0
– Софіє, я розумію, розлюбили, розлучилися, але що це за вигадка з дітьми? Ти хвора на голову? – Мамо, ти чого панікуєш? – відповідала доросла дочка телефоном. –
– Ну, прізвище… Це як печатка. Типу, ми тепер одне ціле, – Максим виглядав збентеженим. – Максиме, любий, ну яка зміна прізвища в двадцять першому столітті? – Аня зітхнула. – Послухай, моє прізвище – це частина мене. Це моя родина, моє коріння. Я не хочу його втрачати
Життєві історії 0
– Ти серйозно? – Аня відклала виделку в тарілку з недоїденим салатом і втупилася в Максима. Його тон був ображеним, майже дитячим. – Ти образився через прізвище? Максиме,
– Фу ти, дідько! От налякав! Ти чого тут притулився? Ледь не гепнулася через тебе! — накинулася на нього Олена. – Я додому прийшов, Лєнко, — безхитрісно видав Геннадій і розплився в усмішці. – Додому? Коли в тебе почалася амнезія, Геннадію? Твій дім — в іншому місці! Забув? – А я повернувся, Лєнко. До тебе повернувся. Там у мене все. Немає більше любові, лише ненависть
Життєві історії 0
Олена взяла за ручку новеньку валізу і покотила її до вхідних дверей. Внизу чекало таксі. «Аби нічого не забути!» — з легкою тривогою подумала вона. Перш ніж вийти,
— Марійко, послухай мене уважно. Ти — моя дитина. Моя! І твоє середовище — це наш дім, наша сім’я. Розумієш? Марійка кивнула, але в очах стояли сльози. — А якщо я виросту… неправильною? — Тоді я буду любити тебе неправильною, — просто відповіла Ірина
Життєві історії 0
Марійка притискала до живота новеньку куртку кольору стиглого мандарина і ніяк не могла повірити — це правда її. Не на один день, не напрокат, а назовсім. У дитбудинку
– Зрадили мене обоє, виходить. А я і дивлюся, що найкраща подружка зовсім заходити перестала, очі безсоромні ховає. Обоє виявилися ненаситними. Один кидається на кожну спідницю, друга звикла волочитися по чужих чоловіках. Ідіть обоє з очей моїх геть, не хочу, вас знати! – закричала зопалу Тамара
Життєві історії 0
Тамара дивилася на свою двадцятип’ятирічну доньку Мілану і з болем у серці розуміла, що втрачає її безповоротно. У її голові не вкладалося все це. Де вона упустила свою

You cannot copy content of this page