Головна

Місяць: Вересень 2025

— Бабця твоя вже заповіт склала. Усе мені дістанеться. І будинок, і ділянка, і накопичені грошенята. Там небагато, але мені вистачить. Не віриш? Я спеціально для такого випадку маю копію документів. Показати? — Ти хто така? — засичала Дарина, розуміючи, що зіткнулася з шахрайкою, тільки дуже молодою. На вигляд їй було не більше двадцяти
Життєві історії 0
Дарина розуміла, що на неї чекає найскладніше — доглядати бабусю. Старенька мала круту вдачу і не любила нікого зі своїх родичів. Дарина й поїхала лише для того, щоб
— Ігорю, завези мене до онуків і їдь сам! Вони ж там одні залишилися, мабуть голодні, а попереду ніч. Схопила з холодильника пакет, сунула туди хліб, ковбасу, молоко і кинулася слідом за чоловіком. Серце розривалося на частини, там же дочка в лікарні й онуки самі
Життєві історії 0
Ігор вимив руки й сів за стіл. Тарілка борщу вже чекала на нього. Його дружина, Олена, щось збирала в пакет. — Знову онукам збираєш? — запитав Ігор, хитаючи
— Нормально це? Ми одружені, а ти купуєш машину на ім’я мами? Щоб дружині не дісталася, якщо що? — з місця зірвалася дружина в істерику. — Так, значить? Дитина спільна, а машину — на свекруху? Так, для мене це чудовий показник твого ставлення до мене. Загалом, ніяка ми не сім’я, якщо так. Я поживу поки у батьків, а ти подумай
Життєві історії 0
— Ще не подала, але пригрозила, що подасть. Поїхала зараз з дитиною до батьків на дачу, тиждень там вже безвилазно, а мої дзвінки взагалі скидає, образилася її величність!
— Одного я тільки не зрозумію, доню, за що ж ти мене так соромишся? Я начебто не злочинець, не пияка… Сільський ось тільки. Мабуть, у цьому мій злочин. Хоча, твій майбутній чоловік мене запрошував! Вважає, що я цілком гідний бути присутнім на весіллі доньки
Життєві історії 0
— Тату, ти не приїжджай на наше весілля. Ну, правда, що ти будеш мотатися даремно. Та й компанія для тебе там невідповідна… — Зоряна ніяково посміхнулася. — Ми
— Від тебе йду. Я дівчину собі знайшов, розумієш? — перейшов у наступ Олександр. — Ах, дівчину! Ну це я, звичайно, розумію! Як не зрозуміти?! Молоду захотілося? З начальника свого приклад береш?! Ну давай-давай! Удачі тобі! — прокричала Марина, намагаючись стримувати сльози. — Марино, я зараз не маю наміру з тобою скандалити. Просто ставлю тебе перед фактом і все, — відчужено промовив Олександр
Життєві історії 0
— Сашко, а чого валіза в коридорі? Тільки не кажи, що тебе знову на всі вихідні у відрядження! Ми ж на дачу збиралися! Ну що ти мовчиш? Скажи
— Ти не розумієш, — виправдовувався чоловік. — Це чужі гроші, ми крутимо бізнес. Ні, не скажу, коли буде «вихлоп», тоді й дізнаєшся. Так, я з роботи пішов, мені потрібен вільний час. Я все роблю заради сім’ї, не нагнітай, га? Від тебе одне скиглення вічне, спасибі мені потім скажеш. Ні, в суботу до твоїх батьків я не можу, у мене справи
Життєві історії 0
— Налаштувала? Так. І не збираюся цього приховувати. Хоча… я від доньки просто не стала приховувати правду. Ні тоді, ні потім. А що я мала говорити? Марина нервово
Я тебе ненавиділа. Хотіла ще помститися. Тому й поклала твою хустинку Ірі в домовину. Щоб вона твою печаль охороняла і не давала зняти. Я не розуміла тоді, що це покарання за вроки до мене через дочку прийшло. Потім уже, через роки, усвідомила. Але виправити нічого не можу
Життєві історії 0
Їй було дуже соромно. І ще й незручно, якось аж винною себе відчувала. Так хотілося, щоб та Іра з третього поверху вже нарешті з’їхала звідси. Хоча, звичайно, було
— Ти усвідомлюєш, що говориш? — за Зою заступилася тітка з боку покійного батька. — Ви з братом моїм вирішили життя покласти на помилку юності старшої дочки, то тепер і ваша молодша має зробити те саме? Нехай їде, я грошей дам. Їй тут із вами — не життя
Життєві історії 0
— Це було її свідоме рішення, а тепер вона вже не справляється. І не дивно: племіннику 19 років. Розум у нього, як у п’ятирічного, а фізично він дуже
Через пів години на столі помітно поменшало їжі. Діти їли без упину: то бутерброди, то салат, то нарізку. Дівчинка примудрилася з’їсти три котлети і голубець. Хлопчик спорожнив тарілку з м’ясною нарізкою, потім взявся за сир і фрукти. А малюк виколупував маслини з салатника. — Діти, може, досить? — обережно запропонувала Валентина. — Скоро прийдуть ще гості
Життєві історії 0
Валентина готувалася до свого шістдесятиріччя з душею і ретельністю, як завжди. Вона заздалегідь склала меню, закупила продукти, два дні провела біля плити. Все мало бути по-особливому: гарно нарізані
— Ти краще жени того пса! Ольга розповіла про все, що з нею сталося. — Нещастя приносить ця собака. Точно тобі кажу! А якби я з ним уві сні далі пішла? Може, вже б дев’ятий день справляли
Життєві історії 0
Все почалося, коли прибився той пес. Він просто сів біля двору і голосно заходився гавкати, наче когось кликав. Господарі на те й уваги не звернули — хто знає,

You cannot copy content of this page