Так я дочці й сказала: або ти з ним розходишся, або звільняйте житлоплощу, – Ксенія Віталіївна категорична і не може стримати емоцій, – я вважаю, що вже якщо хочеться жити за своїми правилами, то треба бути для цього незалежним. А раз ми допомагаємо, та квартира наша, то мусиш прислухатися і робити так, як ми говоримо.
Юлі, дочці Ксенії Віталіївни практично вже 30 років, є чоловік і є дитина – донька півтора року. Донедавна молода сім’я проживала у квартирі чоловіка Ксенії Віталіївни, який доводиться Юлі вітчимом.
— Він її з 10 років виховував, – пояснює жінка, – ставився як до рідної дитини, адже свої дітей Борис мати не може. І заступався за Юльку завжди, навіть переді мною.
У Бориса була батьківська двокімнатна квартира, але одружившись з Ксенією Віталіївною, чоловік прийшов жити до дружини та її дочки, а свою квартиру довгі роки здавав.
— Продавати сенсу немає, – сказав чоловік ще багато років тому, – Юлька підросте, сім’ю заведе, ось їй і залишиться.
Здача квартири, дві непогані зарплати дозволяли подружжю жити дуже добре: Юльці мало в чому відмовляли, возили на моря, дачу не так давно придбали, накопичення на старість зробили.
— Купили ми на старість собі ще одну квартиру, – каже Ксенія Віталіївна, – однокімнатну, але в хорошому районі, зараз її здаємо. На пенсію ні я, ні Борис поки що не збираємося, але нехай буде заначка, на Юльку надії ніякої. Сама на наших постійних дотаціях.
Юля дійсно живе і виживає завдяки допомозі батьків: у декреті, виплати крихітні, та ще чоловік, на думку Ксенії Віталіївни, нікуди не годиться.
— Музикант, – презирливо каже мама Юлі про свого зятя, – ось відразу бачили, що за птах, але думали, що з появою сім’ї він схаменеться, куди там! Тільки й робить, що пісні пише, якусь групу сколотив, але кому потрібні їхні пісні!
Чоловік Юлі, Денис часом десь виступає, кудись влаштовується працювати, але грошей його виступи не приносять, а робота закінчується за кілька місяців після працевлаштування.
— Не моє, – каже зять, – ось розкрутимося, почнемо нормальні гроші отримувати. Це теж праця, а праця має бути в радість.
— 4 роки дочка заміжня, – каже Ксенія Віталіївна, – ми з Борисом усе зробили, щоб у них вийшло. Але спочатку вона працювала, потім у декрет сіла і стало зовсім у родині зле. Мало того, що в холодильнику тільки те, що ми з чоловіком туди покладемо, так ще у квартирі постійні тусовки друзів її чоловіка: музиканти, їхні друзі.
— Скільки ще я маю годувати й поїти не тільки тебе з дитиною, а й твого чоловіка, його численних приятелів, таких самих дармоїдів? – запитала Ксенія Віталіївна кілька тижнів тому.
Через це запитання мама з донькою добряче посварилися, втрутився і зять, який почав казати, щоб теща не вказувала, кого й коли йому запрошувати в їхній із дружиною дім.
— Ах у ваш дім, – скипіла Ксенія Віталіївна, – де він твій дім? Мамина квартира в Полтавській області? Туди й запрошуй, а це квартира мого чоловіка.
Ось і поставила Ксенія Віталіївна умову Юлі: або з чоловіком, але самі, або повертайся додому, тебе й онуку завжди приймемо і ні в чому не матимеш потреби, а чоловіка твого бачити не хочу.
— Ми краще знову квартиру здамо, – каже Ксенія Віталіївна, – усі гроші. Так, для неї, для Юльки. Онучку шкода, як у таких умовах рости? Адже навіть дитячі сирки й суп під’їдає голодна компанія творчих нероб.
Юля думає, що робити. З одного боку – чоловіка вона любить, усе сподівається на те, що він або викине дурня з голови, або, нарешті, прославиться і почне приносити в сім’ю гроші.
Надії ці слабкі, але є образа на матір: спочатку квартиру віддали, тепер дорікають і вимагають жити так, як скажуть батьки. А з іншого боку: як жити без їхньої допомоги? Працювати їй ще півтора року не можна, на няню немає грошей, як і на оренду житла.
— Куди вона дінеться, – каже Ксенія Віталіївна, – вона ж розуміє, що квартиру їй її дорогоцінний чоловічок не зніме, що на хліб він не заробить. Він же знайде собі нову шию, у найгіршому разі “туситиме” десь у таких самих невдах, які вважають себе геніями. Навряд чи з дитиною Юля буде поневірятися разом із ним, та й потім: вибере чоловіка, поставлю питання про її батьківські права. Треба про дитину думати, а не про штани. Ще й вдячна буде, як очі відкриються.
Як вважаєте, чи буде Юля вдячна? І чи правильно чинить Ксенія Віталіївна, відсікаючи доньку й онуку від невдалого вибору в особі Дениса?
