У Анни Аркадіївни, пані, яка щойно сіла на пенсію, є дорослий син, невістка й онук, якому 6 років. Наполіг на тому, щоб мама, нарешті, звільнилася саме син.
— Я планувала ще кілька років попрацювати, – зізнається жінка подрузі. – За віком я ще 3 роки тому могла вдома сісти. Але, сама знаєш, як це, після порівняно непоганої зарплати розраховувати тільки на крихітну пенсію та субсидії різні. Сили в мене, в принципі, є ще, щоб працювати. І в компетенціях своїх я ще фору дам молодим. Але ось нервів реально не вистачає. Стара начальниця пішла, підсадила на хлібне місце свою доньку, а та – дурепа дурепою, та ще й почала формувати колектив під себе.
Нова “керівничка”, як називає її Ганна Аркадіївна, ґрунтовно почала перетрушувати відділи, намагаючись позбутися пенсіонерів, тих, хто ще пам’ятав владну, але справедливу руку її матері та її саму, нетямущу, яка практику проходила в них і в чию тупувату голову нічогісінько за час практики не влазило.
Поступово всіх, хто досяг віку, вижили. Ганна Аркадіївна на посаді начальника відділу закупівель боролася серед останніх. Давалося це нелегко: її і підставляли, і буквально виводили на нерви вибрики нової керівниці.
— І корвалол пила, і з сином ділилася, ти ж знаєш, він у мене розумний, – продовжує Анна Аркадіївна. – Він і не витримав, сказав, мовляв, сідай, мамо, вдома і ні про що не переживай. Буду тобі доплачувати до твоєї пенсії тисяч 20, щоб тобі не сумно було.
І Ганна Аркадіївна зважилася, написала заяву, навіть відпрацьовувати не стала, пішла з гордо піднятою головою і почала вести приємне життя сучасної пенсіонерки: неспішно вставала і готувала собі каву в гарній турці, неспішно збиралася і йшла прогулятися або магазинами, дивилася серіали, зустрічалася з подругами, читала книжки. За місяць, морально відпочивши, взяла абонемент до басейну, записалася на заняття тричі на тиждень із якоїсь гімнастики з сучасною назвою, яку важко вимовляти.
Жінка визнає, що життя приємне, коли є не найменша пенсія, оформлені всі належні пільги, а ще допомагає син, який просто так переказує матері солідну суму на картку на місяць. Іноді й понад 20 тисяч переказував.
Синові жінки 35 років, Ганна Аркадіївна рано залишилася вдовою і ростила хлопчика за допомогою своїх батьків, після того як їх не стало, хлопець успадкував двокімнатну, а вже решту він заробив сам. Завжди добре вчився, непогано влаштувався на першу роботу, обріс зв’язками і його покликали в інше місце, де він став партнером в юридичній фірмі.
Зарплата у сина понад двісті тисяч на місяць, є ще премії. Щоправда, син із дружиною вирішили будувати будинок за містом, але вони нікуди не поспішають, на будівництво йдуть тільки премії та бонусні виплати, у сина є ще й якісь побічні заробітки від гри на біржі. І все б добре, але з виходом свекрухи на пенсію активно почала рахувати гроші чоловіка невістка Лія.
— Одружені вони 8 років, – каже Ганна Аркадіївна. – Познайомилися на відпочинку, де з друзями був мій син, це невелике селище в Миколаївській. Звідти він свою Лію і вивіз. І за всі 8 з гаком років, які моя невістка в столиці живе, не працювала вона жодного дня! Спочатку, начебто, не могла ніяк звикнути до великого міста й озирнутися, а потім зʼявилася дитина.
Ганна Аркадіївна нічого проти онука не має, хлопчисько цікавий, але йому вже сьомий рік, у цьому вересні до школи піде, а до садочка він не ходив, з ним удома сидить мама. Власне, тому Анна Аркадіївна й не мала потреби раніше на пенсію йти і ставати в сім’ї сина “підпорою”. З хлопчиком бабуся зустрічається час від часу, дарує подарунки, залишається з онуком, якщо молоді її просять про це.
У принципі, Лія добре справляється з вихованням сина, вдома завжди в них чисто, хлопчик росте здоровим, щосили читає, рахує, почав розмовляти англійською, Лія водить його в якісь розвивальні центри, багато займається дитиною сама.
— І мені б діла ніякого не було до того, хто в сім’ї сина заробляє, якби Лія не почала сильно збуджуватися з приводу того, що чоловік гроші дає мені, – злиться пенсіонерка. – Ну що їй, на хліб не вистачає? Живе і не думає ні про що. Одягнена, взута, відпочивати їздять, будинок стоїть, що таке для сина ті гроші, які він мені переказує? Але ж ні, при кожній зустрічі зі мною невістка намагається мене вкусити!
— Ні, за кордон цього року не поїду, – розповідає невістка про плани. – Відпочинемо в моїх батьків, найімовірніше. Я б із задоволенням махнула куди-небудь, це ж цікаво, але гроші треба берегти. У чоловіка витрат і крім сім’ї – вище даху.
— Замовили віконні блоки для будинку. Звісно, хотілося зробити все й одразу, але ж у нас ще й додаткові витрати щомісяця є, яких раніше не було.
І скромненько так оченята потуплює, мовляв, ви зрозуміли, мамо, про що я говорю? Не витримала Ганна Аркадіївна через те, що невістка якось коментувала майбутнє навчання онука, мовляв, ось подруга її наймає людину спеціально, щоб із вересня дитину зі школи забирав, а інша сім’я бабусі доплачує.
— А мені й наймати нема на що, гроші йдуть же щомісяця. І бабусі нашій уже доплачують, просто так…
— А навіщо ж тобі наймати? – не витримала Анна Аркадіївна. – Ти вдома сидиш, сама чи що сина не приведеш зі школи? Ти на роботу зібралася? Ні? Ну правильно, твоя основна робота всі ці роки – сидіти на шиї чоловіка і рахувати, скільки він ним же зароблених грошей мамі дасть. Ах, ти дружина, ти маєш право? А я – мати. Син запропонував допомогу, я не відмовилася. Тож краще ти, Ліє, припини свої підколи, просто вгамуйся.
Син цієї розмови не чув, минуло два місяці, Ганна Аркадіївна, як і раніше, отримує від нього свою надбавку до пенсії, Лія з нею демонстративно не спілкується.
— І розповіла б синові про її промови, та не хочеться йому додавати головного болю, – каже Ганна Аркадіївна. – Мені від її мовчанок ні холодно, ні жарко, але зло бере, зізнаюся.
