Ну звісно, «це ж інше». А найголовніше, тепер ще й чоловік обурився: як так, його мамі відмовили в допомозі. А я вважаю, правильно. Не тяжкий випадок, перетопчеться, – обурюється Алла.
— Правильно, раз у нас зараз усе за гроші, до того ж сама ж свекруха так питання поставила, то і їй послуга має бути надана за гроші. Не хочеш? Шукай безоплатні варіанти, тим паче, що вони є. А чоловік чого обурюється? Ніхто ж нікому нічого безкоштовно не винен, – знизує плечима подруга.
Аллі 37 років, вона одружена зі своїм колишнім однокурсником, живуть давно окремо, виховують сина, якому 11 років. Є в Алли і свекруха Марія Антонівна, вона ще порівняно молода, кілька місяців тому вийшла на пенсію, не захотіла працювати більше, пославшись на те, що здоров’я не дозволяє.
— Це її право. Нічого не можу сказати. Захотіла і пішла, сіла вдома. Зрештою, доживу до її віку, невідомо ще, чи понесуть мене ноги на роботу. А зі здоров’ям? Та нічого особливого в неї немає. Так, є вікові недуги, але не критично, вона ще читає без окулярів, хіба що тиск її турбує зрідка.
Алла вважає, що свого часу свекруха сама все упустила з тиском. Таблетки для щоденного і довічного вживання їй виписали ще років 10 тому, але мама чоловіка їх не приймала – це ж хімія, шкідливо. А тут, із вихідним на пенсію, вирішила щільно зайнятися своїм здоров’ям, пройшла обстеження, призначили курс підтримувальних уколів, є і внутрішньовенні.
— Сходила разок у процедурний кабінет поліклініки, – продовжує Алла. – Там зробили так, що синяк тепер на всю руку, поохала, поскаржилася всім, та й згадала, що в мене сестра рідна медик, та ще й живе недалеко. Навіть телефон у сина запитала, навіть зателефонувала сама, а потім мені набрала, щоб обуритися.
— Алло, зовсім у твоєї сестри совісті немає, так? Уявляєш, вона мені заявила, що візьметься робити уколи, навіть додому приходитиме. Я вже зраділа, а вона ціну озвучила! Закачаєшся, яку ціну! Це ж рідня, Алла, невже так можна? Я розумію, що зараз усі на грошах схиблені, але ж дерти з нездорової людини, та ще й із родича – це нонсенс, Алло.
А Алла відповіла мамі чоловіка, що якби вона вміла робити внутрішньовенні, то й питання б не виникло. Їздила б і робила власній свекрусі безоплатно. А її рідна сестра свекрусі не рідня, надавати безоплатні послуги по-родинному не зобов’язана.
— Саме так само Ви, Маріє Антонівно, колись відповіли Тоні? Чи не так? – поцікавилася невістка.
Саме так і було. Антоніна – старша сестра Алли. Їй зараз 40 років, 10 років тому сестра з чоловіком продали свою однокімнатну квартиру, купили двокімнатну в тому районі, де живе свекруха Алли. Квартира, куплена на вторинному ринку, потребувала конкретного ремонту.
— Самі вони тоді зняли недалеко однокімнатну теж, оскільки їхню колишню квартиру треба було терміново звільняти, – пояснює Алла подрузі. – А речі куди? В орендованому житлі свої меблі, у двокімнатній речі не відвезеш, бо вони елементарно там заважатимуть ремонту. Ну і згадали, що в моєї свекрухи в цьому ж районі гараж порожній стоїть. Зараз його продали, а тоді він був. Незаймано порожній, просто закритий стояв і все.
Алла з чоловіком живуть зовсім в іншому кінці міста, а гараж залишився від покійного свекра. Машину тоді забрав син, а свекрусі відійшов гараж. Алла вирішила попросити Марію Антонівну дати ключі від гаража. Справа була у квітні, речі приблизно мали стояти до липня чи серпня.
— Звісно-звісно, – відповіла тоді свекруха. – Так, пустує, тільки я зараз помоніторю, скільки з твоєї сестри брати за оренду і подзвоню, коли забрати ключі можна.
Алла так рот і відкрила. Гараж стоїть порожній, мама чоловіка туди навіть не заходила, а речі там стоятимуть за гроші? Ну і справи. У сестри якраз був повний нуль по фінансах: угода тільки-тільки пройшла, вигребли все, плюс ремонт, плюс оренда.
— Ну, а як ти хотіла? – досить єхидно відповіла Марія Антонівна на вмовляння невістки про те, що йдеться про її рідну сестру. – Це тобі вона сестра, а мені хто? От ішлося б про тебе, або про сватів, тоді так. А для інших я безплатно нічого робити і не зобов’язана. Часи зараз такі, ринкові.
— Ну це мамин гараж, – сказав Аллі тоді чоловік. – Був би мій – не питання, а мамі я не командир.
Алла з сестрою від платних послуг відмовилися, зрештою, Тоня знайшла для зберігання щось подалі, але безплатно в якихось знайомих. А тепер, коли свекрусі потрібні були уколи і вона згадала про рідню невістки, то вона образилася, що їй безплатно ніхто нічого робити не хоче.
— Тут ідеться про здоров’я, – образився на родичку чоловік Алли. – Як так можна? Відмовити в допомозі хворій людині? Не очікував від Тоні такого, вона ж медик, вона клятву давала і йдеться не про сторонню людину.
— Нічого не можу вдіяти, – відповіла чоловікові Алла. – Були б у мене навички – без питань. А сестрі своїй я не командир. Медик вона на роботі, а поза роботою вона просто жінка. Часи зараз такі, твоя мама їй ніхто. І потім, є ж безплатні варіанти, у поліклініці. І випадок не самий тяжкий. А якщо щось екстрене – є швидка допомога.
— І що, свекруха не згадала про плату за оренду гаража? – усміхається подруга Алли.
— Що ти, вона, як і чоловік, вважає, що в неї «інше», здоров’я ж це не гараж і не меблі. Тоня просто зобов’язана носитися і робити уколи у свій вільний час абсолютно чужій жінці. Ти, до речі, клятву Гіппократа читала? А Марія Антонівна і мій чоловік – ні.
Що думаєте? Здоров’я – «це інше»? Чи все правильно, свекруха Алли перша почала товарно-грошові відносини з родичкою невістки?
