Автор: Selena
— Ти ж не забула, що я сьогодні ввечері їду до Сергія на день народження? Кирило підняв очі від тарілки зі шкварчучою яєчнею і якось надто вимогливо глянув
— Яка ж смакота… — Оксана Михайлівна аж очі примружила від задоволення. Вона делікатно поклала виделку, витерла губи серветкою і з неприхованим захопленням подивилася на майбутню невістку. —
З самого недільного ранку Люба чаклувала на кухні. Руки по лікті в борошні, зате тісто вдалося на славу — за бабусиним рецептом. Булочки з ягідною начинкою вийшли такі
— Мамо, ви що, з глузду з’їхали?! — я кричала так, що аж у вухах дзвеніло, а руки ходили ходором. Я нервово жбурляла в наплічник Даринчині піжамки, її
— Та не треба мене нікуди перевозити! Чуєш, Світлано? Навіть не проси, — я стояла на своєму, вперши руки в боки. Але донька моя — вся в батькову
— Мамо, заспокойся, будь ласка, не нервуй. Просто поясни, що трапилося, — Поліна мимоволі потерла перенісся, намагаючись опанувати себе. Юлія Сергіївна торохтіла в слухавку швидко, ледь не задихаючись:
— Женю, а чого ви весь шашлик дочиста змели? Могли б хоч жменьку для жінки, яка дитину годує, залишити, — дорікнула Ліля чоловікові. — У холодильнику порожньо? Я
— Та облиш, Аню, тобі що, шкода? Просто в Антохи зараз складний період… — А у твого Антохи все життя — це суцільний складний період! Чоловік мій, Андрій,
Той вечір починався як завжди: чотирирічний Михайлик уже солодко сопів у своєму ліжечку, на кухні затишно гудів холодильник, а Поліна саме протирала стіл після пізньої вечері. І тут
Той суботній ранок починався у мене за звичним, роками відпрацьованим сценарієм: на плиті тихенько пихтів чайник, по хаті розливався аромат кави, а я, накинувши на плече рушника, вже