Головна

Автор: Selena

— Як так? Звільнитися в нікуди? – жахнулася мама, – Ну хто так робить? Ні, це нікуди не годиться. Ідуть нормальні люди тільки кудись, а так, без чіткого плану… А сім’я? А дружина і дитина? Хто їх годуватиме й утримуватиме? А за квартиру платити як? Та банк у вас за дві секунди відбере все, варто тільки кілька місяців заборгувати. Ні, це зовсім не діло, щоб здоровий молодий мужик удома сидів
Життєві історії 0
— Ось чого ти домагалася, питаю її, що хотіла? Зіпсувала стосунки з моїм чоловіком, мені нерви вимотала за ці тижні? Навіщо? – скаржиться подрузі Женя. — Ну так,
Викликати майстра зі зламування замків було не на часі, не псувати ж усім навколо свято, та й Ксенія навряд чи заспокоїться так швидко. Гриша вирішив, що раз не вийшло зробити сюрприз дружині, зробить його батькам. Вже вони точно зрадіють його несподіваному візиту і з ними він зможе відпочити душею і зануритися в добрі спогади про справжнє свято
Життєві історії 0
Наближався Новий рік, і саме 31 грудня Григорію довелося затриматися на роботі, щоб дочекатися дзвінка іноземних партнерів щодо укладення контракту на наступний рік. Він нервово поглядав на годинник,
— Ну що, котяра? – сказав онук. – Заповіла мені бабця тебе добрим людям прилаштувати, а мені півцарства – халупу цю, тобто. Тож ти мені тут своїм лотком смердіти не будеш. Добрі люди в нас де? У селі. Ось туди й поїдеш. Там мишей ловити треба, хто-небудь тебе й забере. І онук бабусі Віри вперше в житті взяв Пушка в руки
Життєві історії 0
“Слава Богу, відстав! Злякався і побіг додому”, – подумала Ольга. А Пушок сидів за кучугуром, втиснувшись у сніг у розпачі й тузі. Люди не взяли його. Не взяли…
Антоніна Михайлівна пам’ятала, як Олексій наступного дня після весілля тихо запитав у неї: — А можна я вас мамою буду називати? І Антоніна Михайлівна погодилася. Олексій не просто називав тещу мамою, він ставився до неї, як до матері. До того ж його рідна мати все ще була жива, але з нею хлопець спілкуватися не хотів, та й вона не горіла бажанням
Життєві історії 0
Стукіт у двері пролунав у той момент, коли Антоніна Михайлівна готувала собі сніданок. Ще з вечора вона зробила сирники, а потім їх заморозила. А вранці, розігрівши, готувалася насолодитися
Катя поморщилася. Не любила, коли мама заводила цю пластинку про вік: страшно ставало. Ти молодий, поки в тебе молоді батьки. Батьки постаріли – отже, ти подорослішав. А потім одного разу… Брррр! Ні, про це вона точно думати не буде. Страшно. — Мамо, так не готуй! Ну правда! Ми не образимося, придумаємо що-небудь, салатиків наріжемо, кинь ти це готування до біса
Життєві історії 0
Останні тижні року, що минає, видалися для Каті просто жахливими. На всіх фронтах. На роботі наче з ланцюга зірвалися й закидали обов’язками, правками ледь не за всіма проєктами
Минуло літо. Молодші трохи втихомирилися. Однак раз у раз спалахували в них сварки на порожньому місці, і по всьому селу чули гучні голоси та смішні дражнилки, якими обмінювалися Светка і Сергій. — Знову у Семенових крики. Яка ж дівка у них горласта! Це щось… – говорили сусіди і похитували головою, посміхаючись
Життєві історії 0
Сашко, сімнадцятирічний хлопець, поспішав до своєї подруги на побачення. Він швидко допоміг матері по дому, прийшовши з роботи. Наносив води в хату і в бочку біля парника, прибрався
— А чому ти тут блукаєш і додому не йдеш, он подивися, ніс червоний, руки холоднуваті, – сказала Аліна, потримавши у своїх руках долоньки дівчинки. — Не хочу, я на тата образилася. — Чому? У тебе ж напевно хороший тато? — Він захворів, лежить удома з температурою, а обіцяв зі мною на ковзанку сходити, а потім купити ту ляльку, що у вас у вітрині стоїть. Я вже півдня на неї милуюся і від цього мені ще сумніше
Життєві історії 0
Аліна працювала в невеликому магазині іграшок. Асортимент у ньому досить великий і від покупців не було відбою. А зараз перед Новим роком дівчині було буквально ніколи присісти. З
— Сумно, Сашко. Раніше все було по-іншому, пам’ятаєш? Добріше, чи що. І ялинку ми майже щороку прикрашали. Пам’ятаєш же? Сашко пам’ятає. Він би купив для мами ялинку і цього року. Але не можна. Вона буде лаятися, нервувати. Ясно ж сказала: «Навіть не думай! Це невиправдано дорого! Обійдемося!»
Життєві історії 0
— Убогий! Гей, убогий! Сашко  не обертається, він знає – це Володька з п’ятого поверху. Йому краще не відповідати. Може й відв’яжеться. — Олександре! – Володька не вгамовується.
Сусід дивився на неї з цікавістю. І з чимось іншим. Це щось грало в його очах, вабило. Але Надійці ніколи було розбиратися, у неї ж там… — Гусак у духовку не влазить, – випалила дівчина, – Ви мені його туди заштовхати не допоможете? — Надія Іванівна, ну як Вам не допомогти! Із задоволенням! «Ось бачиш, нормальний він мужик. І з чого ти раніше його уникала й побоювалася? Може, це тому що вони з Сашком не ладнали?
Життєві історії 0
Надійка була вчителькою. І, судячи з реакції учнів, хорошою. Під Новий рік усі батьки намагалися її порадувати подарунками. Тільки подарунки були якимись дивними. Хто яйця притягне домашні. Хто
— Ну що, кажи адресу, поїдемо до тебе, раз ти мене купила! За парфуми! – чоловік усміхнувся. Люба уважно на нього подивилася. Вельми привабливий чоловік, років тридцяти пʼяти, брюнет із сумним карим поглядом. Скроні припорошила павутинка сивини, і Любі це здалося не дивним із такою дружиною. Вона тихо назвала свою адресу
Життєві історії 0
Новорічне свято наближалося дуже швидко. Останні дні року, що минає, миготіли непомітно і здавалося, що вже нічого не встигнути. Люба бігала по магазинах, сподіваючись вибрати підходящі подарунки своїм

You cannot copy content of this page