Була глибока та темна ніч, і Юля спокійно спала у своєму ліжку, коли її розбудив звичний шум у передпокої. Спочатку це був гуркіт, потім скандальні голоси. Як завжди! Старша сестра з’явилася напідпитку, з чергової гулянки, і зараз батьки з’ясовують із нею стосунки.
А що толку? Оксанка плювати хотіла на всі їхні моралі! Їй вісімнадцять, і вона живе цілком собі дорослим життям. Хлопці, п’янки, нічні загули!
Юля знала, скільки б зараз батьки не намагалися вмовляти сестру і волати до її совісті, це все марно. Юля повернулася на інший бік і прикрила вухо ковдрою, щоб не чути лайки з передпокою і знову заснути. Їй зранку вставати до школи.
Потім наставав новий день, і були нові проблеми з Оксаною. Батьки боролися за доньку, як могли. І, коли дівчина вилетіла з коледжу і цілий рік гуляла собі на втіху, вони всіма правдами і неправдами вмовляли її продовжити навчання. І запхали таки на платне навчання. Хоча для їхньої сім’ї це було нереально дорого. У сім’ї почалася жорстока економія, щоб батьки могли оплатити навчання недолугої доньки.
Але молодшу доньку – Юлю, це не особливо налякало. Дівчинка і так звикла собі в усьому відмовляти, і не завдавати батькам зайвого клопоту, розуміючи, що грошей у сім’ї мало. Юля, на відміну від старшої сестри, вчилася на відмінно. І в неї були всі шанси вступити до інституту на бюджетній основі. А коли дівчинка закінчувала школу, Оксана втекла з дому. Тоді то батьки і дізналися, що навчання вона закинула і цього разу. І вся економія, всі гроші, вкладені батьками в навчання старшої доньки, все це пішло прахом.
Оксана втекла, залишивши батькам записку з проханням не намагатися її розшукати, вона зустріла свою долю і їде з ним. Що це була за доля, яку не можна уявити батькам, залишалося тільки здогадуватися. Адже порядних хлопців в оточенні Оксани зроду не водилося. Дівчину приваблювали тільки гуляки і бандити.
Звичайно ж, прохання старшої доньки батьки не дотримали, і намагалися її шукати. Але всі їхні спроби залишалися безуспішними. Юля, яка закінчила на той час одинадцять класів, як і планувала, успішно вступила на бюджетне відділення університету.
Удома панувала дуже тяжка атмосфера. Мати на очах старіла від переживань за Оксану. І що більше вони шукали доньку і розчаровувалися, то більше зморшок з’являлося на маминому обличчі.
Юлі, як завжди в родині, діставалося мінімум уваги. Коли вона почала зустрічатися з хлопцем, ближче до старшого курсу, батьки цього навіть не помітили, поки вона не привела свого Микиту до них знайомитися.
Юля з Микитою планували зіграти весілля, одразу після закінчення навчання в інституті. І батьки нареченої, здається, навіть трохи ожили. Почали відкладати гроші на майбутню подію, планувати в якому ресторані гулятимуть. Юля була щаслива. Нарешті, увага батьків дісталася і їй! І мама почала потихеньку оживати. Згадала дорогу в перукарню, збиралася привести себе до ладу, до весілля дочки.
До призначеної дати весілля залишалося кілька місяців, коли, як грім серед ясного неба, їм на голову звалилася схудла Оксана. На її обличчі, здавалося, залишалися одні очі, а під ними залягли чорні кола. Худорба дівчини була занадто неприродною.
Юля повернулася з побачення з Микитою і застала сестру вдома, яка плакала і скаржилася на свою нещасливу долю. А поруч плакала мама, тримаючи за руку свою доньку, яка повернулася. Юля розуміла, потрібно бути великою егоїсткою, щоб шкодувати про повернення сестри додому, але тим не менш вона шкодувала. Шкодувала про те, що Оксана вирішила з’явитися саме зараз, а не після її весілля. Старша сестра знову відтягнула всю увагу батьків на себе. І, як виявилося, не тільки увагу.
Не дарма Оксанина худорлявість відразу ж здалася їм неприродною. Цьому була причина. Коли дівчина покидала рідну домівку, вона мала пристрасть тільки до випивки, а повернулася додому з куди важчою залежністю. Про це батьки здогадалися майже одразу, за зниклими з дому речами, і за слідами на руках доньки.
І весілля Юлі, звичайно ж, відійшло на другий план. Якось увечері мама підійшла до неї поговорити.
— Юлю, ти знаєш, ми відкладали гроші на твоє весілля. Накопичилося нормально, але ти ж сама бачиш, що коїться з твоєю сестрою. Їй потрібна допомога! Ми з батьком порадилися і вирішили покласти її в клініку, де лікують таку залежність. Це все дуже дорого, і відкладені кошти ми змушені будемо витратити на це. Ти ж сама розумієш, це всього лише весілля, а з іншого боку, на кону життя твоєї сестри. Вибач…
А Юля і не ображалася. Вона все розуміла. Так, звісно, якщо Оксані зараз не допомогти, сама вона зупинитися точно не зможе. Юля поговорила зі своїм нареченим, і він її підтримав.
— Добре, нічого страшного, Юль, не засмучуйся. Звичайно, твоїй сестрі допомога потрібніша, ніж нам. Нічого, зіграємо весілля скромніше, ніж розраховували, на мої невеликі заощадження і на гроші моїх батьків.
Але батьки Микити грошей не пожаліли, і весілля було доволі пристойним, у тому самому ресторані, в якому вони розраховували спочатку.
Юлині батьки на весіллі поводилися дуже стримано, майже не веселилися, тихенько сидячи за столом. Батьки нареченого сприйняли це за збентеження, від відсутності від них матеріальної допомоги. Батьки нареченої не змогли надати фінансову допомогу для весілля, і тому ніяковіють, так думали оточуючі, хто був у курсі. І тільки Юля знала, що це неправда. Її батьки не веселилися, бо всі їхні думки були зараз далеко, там у клініці, де була Оксана. Вони переживали за неї.
Йшов час, і Оксана повернулася додому. У неї вийшло впоратися зі своєю згубною пристрастю, і вона стала цілком нормальною людиною. Оскільки ніякої освіти дівчині здобути так і не вдалося, вона змогла влаштуватися тільки продавцем у супермаркет, де і познайомилася зі своїм майбутнім чоловіком. Хлопець, як і вона, не був занадто успішним, працюючи кур’єром в інтернет-магазині.
Перший час, після того як Оксана з чоловіком розписалися, вони стали жити у батьків нареченої.
У Юлі ж з Микитою, на той час, все складалося чудово. Вони були дуже цілеспрямовані та працьовиті. Після закінчення інституту, відразу ж влаштувалися на цілком престижні посади. Придбали собі двокімнатну квартиру, взяту щоправда в іпотеку, але молодих людей це не лякало.
Юля прийшла до батьків із наміром порадувати їх придбанням квартири, але помітила, що ця звістка якраз навпаки, засмутила маму з татом. Мама скорботно стиснула губи.
— Ну як же так, узяли іпотеку, не порадившись із нами. Влізли в таку величезну боргову яму. Оксана з чоловіком теж хотіли б своє житло, але вони не можуть собі цього дозволити. Іпотеку їм не схвалять. Ну добре, якщо ви так вирішили, ми теж із батьком ухвалили рішення. Ми продаємо свою квартиру і купуємо квартиру Оксані. За квадратурою майже таку саму, як наша, щоправда на околиці. Але це нічого, Оксана згодна. Зате там житло набагато дешевше, і нам залишиться ще грошей, купити собі кімнату в комунальній квартирі, або гуртожитку. Що, нам із батьком багато треба під старість років?
Юля ображено мовчала. Як же так? Адже, якщо по чесному, квартира батьків залишилася від бабусі й має успадковуватися ними з Оксаною в рівних частках. Чому ж знову така несправедливість? Але, дівчина і цього разу, зуміла проковтнути свою образу. Тим більше, чоловік її в усьому підтримував.
— Досить, що ти, Юль? Це їхня квартира, нехай роблять що хочуть. А ми з тобою й самі заробимо!
Минуло кілька років. Оксана з чоловіком жили в придбаній батьками квартирі. А самі батьки тулилися в тісній кімнатці. Батько підробляв, а мама була на пенсії. Вони часто приходили до Юлі в гості, і мама весь час плакалася на брак грошей. Дівчина й сама це бачила, коли приходила до них. У будинку були тільки дешеві продукти. Так, щоб з голоду не загнутися. І Юля почала активно допомагати батькам грошима, хоча постійна нестача в них коштів наводила її на думку, що всі гроші вони віддають Оксані. І, звичайно ж, у цих своїх припущеннях вона мала рацію.
Микиту підняли на посаді й підвищили йому зарплату майже вдвічі, та й у самої Юлі з кар’єрою було все благополучно. І молоді задумалися про дитину. Поки що, це було, звичайно, в планах, але в планах на найближче майбутнє. І вони, з радістю, вирішили поділитися цими планами з Юлиними батьками, які прийшли в гості.
Але замість радості вони побачили на маминому обличчі переляк. Жінка майже закричала:
— Ні, Юлю, тільки не зараз!
— Чому не зараз, мамо, у чому річ. Ми все підрахували, ми можемо потягнути дитину фінансово, – з подивом запитала дівчина.
— У тому вся й річ, що ви можете, і фінансово, і за здоров’ям, а ось Оксана ні! У неї, як виявилося, проблеми зі здоров’ям і завести дитину в них із чоловіком ніяк не виходить. Їй необхідно пройти обстеження, а потім лікування.
Юля, щоб не видати своїх почуттів, опустила очі, смикаючи край футболки.
— Мамо, а як ти думаєш, чому в неї такі проблеми зі здоров’ям? Можливо, позначився її спосіб життя?
— Так, позначився, – з викликом відповіла мати, – ну і що тепер? Ми до кінця життя їй будемо цим докоряти? Час уже все забути, Оксана виправилася, у неї гарний чоловік і йому хочеться дитину. Адже ми за цим до вас сьогодні і прийшли, по допомогу. Коли ти сказала, що Микиті підвищили зарплату, ми зрозуміли, що зможемо допомогти Оксані з лікуванням. Давай так, ви відкладете плани на дитину, на час. У вас не горить, ви ще молоді, нехай спочатку Оксана дитину заведе. Зараз ви маєте трохи зекономити, і віддавати зарплату Микити Оксані. Нічого страшного, притиснетеся трохи, відмовите собі в чомусь. Ви, я дивлюся, – жінка розвела руками на всі боки, – шикарно живете, ні в чому собі не відмовляєте. А у квартирі Оксани, самі знаєте, там усе більш ніж скромно! Давайте переходите на режим економії, і Оксана пройде обстеження і лікування.
Жінка щебетала вже навіть весело, говорила про це, як про те, що само собою зрозуміло, ні крапельки не сумніваючись, що Юля, як завжди, не відмовить їм. Але Юля несподівано схопилася з місця, ставши перед батьками пряма і непохитна, як кам’яний стовп. Вона подивилася матері прямо в очі й твердо сказала:
— Ні!!! Досить!!! Усе моє життя ви обділяли мене заради Оксани, але це були ваші кошти, і я не могла за вас вирішувати. Ви розпоряджалися ними так, як вважали за потрібне. Та й я, останніми роками, коли допомагала вам грошима, ви думаєте, я не розуміла, куди йшли ці гроші? А ми ж із чоловіком платимо іпотеку! Але вас це ніколи не хвилювало. Але, зараз я кажу ні! Цьому точно не бувати. Не розраховуйте більше на нашу фінансову допомогу. Це моє останнє слово, і я прошу більше до цієї теми не повертатися. Ображаєтеся ви чи ні, ваша справа. Вам завжди раді в цьому будинку, але якщо ви ще раз заговорите про фінансову допомогу Оксані, я вкажу вам на двері.
Батьки залишали квартиру молодшої доньки, як побиті собаки. Батько мовчки, а мати бурмотіла собі під ніс про невдячну доньку, яку вони ростили в любові, а вона наплювала їм у душу.
Після того, як за ними зачинилися вхідні двері, Микита підійшов до дружини, яка все ще стояла прямо і ніби застигла на місці. Вона запитала:
— Ну що, Микит, що ти мені скажеш?
— А що я можу тобі сказати? Це твої батьки і твоє рішення, а я завжди тебе підтримаю! Але, треба зізнатися, я давно цього чекав, ти молодець!
