Гості прийшли пізно, о другій годині ночі, і довго базікали у дворі про щось своє, стоячи біля автомобілів. Приперлася з ними і секретарка Олександра Вікторовича, красива шатенка з холодним розважливим поглядом, на імʼя Марія. Вона була у Карпенка на повній довірі, і спочатку Аліса подумала, що це його коханка. Не вміла жінка, яка живе на утриманні думати інакше, не вкладалося в її крихітному мозку, що жінка може сама заробляти гроші

Алісі заздрили всі!
До скреготу в зубах, до сліз та істерик темної ночі в подушку!
Подруги, друзі, родичі, знайомі, сусіди, всі, хто знав її! Заздрили до крику, але намагалися не показувати цього, типу, нам все рівно, як вона там живе, щаслива і багата, обласкана заможним чоловіком. Намагалися вдавати, що їм однаково, посміхалися при рідкісних зустрічах байдуже і проходили повз. А самі давилися від заздрощів і злоби, бо ніхто з них не літав відпочивати на Мальдіви, не їздив на крутій тачці, що подарував чоловік.

— А мені чоловік автівку подарував! А мені чоловік айфон купив! А мені чоловік купить, все, що я захочу!

Наспівувала вона, накриваючи на стіл о першій годині ночі, ретельно протираючи прилади і нарізаючи м’ясо. Чоловік її крутий чолов’яга, завжди при грошах, що має впливових друзів, щойно зателефонував і сказав:
— За півгодини приїду з Олександром, щоб як завжди!

Як завжди, це коли чоловік приїжджав додому з друзями, після бурхливого застілля в ресторані. І веселощі тривали в багатому особняку Панченків, де Аліса була і за шеф-кухаря, і за офіціантку. Чоловікові дуже подобалося, коли струнка, красива дружина беззаперечно підкорялася його проханням. З особливим задоволенням він робив це при друзях, виставляючи напоказ послужливість і покірність дружини.
Готувала вона смачно, стіл накривала не гірше, ніж у дорогому ресторані, і Геннадій Віталійович був задоволений.

Іноді чоловік наймав їй помічницю на деякий час, але здебільшого доводилося потіти самій, але Аліса не скаржилася. Вона не працювала і не потребувала грошей, чоловік забезпечував її і дітей усім необхідним. Тому, вона терпіла всі витівки Геннадія, мовчки прислужуючи за столом у будь-який час доби.

Характер у чоловіка був не цукор, дріб’язковий і прискіпливий, він міг запустити в дружину тарілкою, якщо йому щось не подобалося. Плакати і влаштовувати істерику Аліса не мала права, вона прибирала осколки розбитого посуду і ставила нову тарілку перед чоловіком.
Це була така гра в послужливість, яка багато винагороджувалася, буквально наступного дня.
Коштовності, автомобіль, вбрання і відпочинок на дорогих курортах, все було зароблено її покірністю і мовчанням.

Чоловік не піднімав на неї руку, йому було достатньо відчувати себе володарем красивої жінки, закритої у великому будинку.
«Ти в мене, як королева у високому теремі», любив він повторювати, відбираючи ключі від машини, щоб Аліса кілька днів не могла виїхати з дому. Просто так, не пояснюючи причини, тільки тому, що йому так захотілося, він же чоловік, який забезпечує, значить має право!

Аліса не сперечалася з ним, вона навіть не засмучувалася і не плакала, якщо чоловік заборонив, значить, так потрібно. Подумаєш, не змогла сестру провідати в лікарні після операції, і до однокласниці на похорон не поїхала, слово чоловіка для неї закон. На відміну від чоловікоподібних і грубих ровесниць, вона справжня жінка, створена природою для щастя чоловіка.

Аліса ретельно оберігала в собі ніжну, трохи дурнувату дівчинку з великими очима і віями опахалами, яких серйозні чоловіки обожнюють. На самому початку їхніх чудових стосунків, Геннадій сказав їй:
—Для щастя жінці потрібні блакитні очі, округла пʼята точка і великі груди, і відсутність розуму.

Блакитні лінзи вона купила, зад і груди були, а курячі мізки неважко отримати, якщо нічим не цікавитися.
І ось уже сім років, Аліса була найщасливішою з жінок, одягнена, взута від кутюр, виблискує коштовним камінням, як східна принцеса.
Але сама вона теж не позіхала, подарувала чоловікові сина і доньку, прив’язавши дітьми багатого чоловіка до себе. Щоб залишитися хоча б при аліментах, якщо Геннадію Віталійовичу захочеться зад, грудей і блакитних очей, молодшу знайде.

Від перших двох шлюбів у нього були ще троє дітей, це трохи дратувало, але не лякало, грошей, за її здогадкою, мало вистачити на всіх.
Аліса розуміла, їй невимовно пощастило, познайомилася із заможним чоловіком і навіть вийшла за нього заміж. Абсолютно випадково, в ресторані, куди її запросила та сама подруга, якій не пощастило захворіти і піти з життя зовсім молодою.

Геннадій захопився яскравою брюнеткою з першого погляду, а вона відразу зрозуміла, чи варто витрачати на нього час і цікавитися вмістом його гаманця.
Співвідношення вродливих дівчат і багатих чоловіків у місті, де вони жили, дорівнювало один до тисячі, а може навіть і на кілька тисяч. Щороку закінчували школу і вступали на стежку полювання за нареченими сотні миловидних, довгоногих дівчат.

Аліса розуміла, що вона стрімко старіє, ось і шкіра на шиї підозріло стала м’якою, і куточки губ стали поглядати вниз. Кілька підтяжок і уколів трохи поліпшили загальний вигляд, але вік невблаганно знижував її шанси утримати багатенького Геннадія при собі.

Тому Аліса про всяк випадок підготувала компромат на чоловіка, а саме на ті оборудки, що він приховав від найкращого друга Олександра.

Саме він, Карпенко Олександр Вікторович, друг дитинства і юності, допоміг Геннадію почати свій бізнес, і підтримував у важкі моменти. Позичив велику суму, і як спонсор, контролював роботу товариша, маючи з нього відсотки. Як то кажуть у таких випадках, нічого особистого, суто бізнес.
А Геннадій, відчайдушно заздрячи яких висот досяг друг, почав проводити повз всевидящого погляду куратора свого бізнесу чималі суми.

Дізнайся про це Карпенко, навряд чи він поцілує його в щічку, і скаже слова подяки. Тому Аліса акуратно скачувала дані на грошові операції, від яких Олександр не мав жодної копійки. Вона, звісно, була не найрозумнішою жінкою, але тикати пальцем по клавішах вміла.

Це Геннадій вважав її повною дурепою, і тому не вважав за потрібне ховати інформацію, і, прибираючи в його кабінеті, Аліса могла у свою флешку дещо закинути.
Скарбничка-досьє на чоловіка зберігалася в дитячих речах, у шухляді з трусиками доньки. Туди її примхливий і гидливий чоловік не загляне ніколи, у цьому жінка була впевнена на сто відсотків.

***
Гості прийшли пізно, о другій годині ночі, і довго базікали у дворі про щось своє, стоячи біля автомобілів.
Приперлася з ними і секретарка Олександра Вікторовича, красива шатенка з холодним розважливим поглядом, на імʼя Марія. Вона була у Карпенка на повній довірі, і спочатку Аліса подумала, що це його коханка. Не вміла жінка, яка живе на утриманні думати інакше, не вкладалося в її крихітному мозку, що жінка може сама заробляти гроші.

Карпенко явно тремтів перед Марією, і тому думки про таємний зв’язок між ними, Аліса відкинула геть.
Не стане заможний чоловік поважати і боятися свою подругу, яку утримує і балує подарунками. І тим паче, не стане возити на серйозні зустрічі з партнерами, щоб плуталася під ногами.

Тому, зрозумівши, що Марія не коханка Карпенка, вона вирішила, що та, швидше за все, секретарка. І мабуть має доступ до його незаконних оборудок, тому й поводиться так нахабно. Аліса із заздрістю дивилася на Марію і тихо зітхала, як би хотілося і їй у таких самих лещатах тримати коханого чоловіка.
Але не пощастило, звісно, Марії, що Карпенко не спокусився і не став із нею спати. Але ж могла і не працювати, якби зуміла зацікавити такого чоловіка. Аліса б не проґавила нагоди, вона лягла кістками, точніше всіма опуклостями на дорозі такого шефа. Вузлом би зав’язалася і розв’язалася, гарно колихала грудьми четвертого розміру, нахилялася так, щоб все виблискувало в боса перед носом, але спокусила.

З Геннадієм вона вчинила приблизно так само, тому й жила тепер як королева, на всьому готовому.
Були, звичайно ж, свої незручності в такому житті, але Аліса не скаржилася, а шукала в них вигоду. Коли Геннадій розлютився і облив соком її при гостях, вона за це отримала розкішні сережки. А за те, що серветкою витирала підлогу навколо його стільця – дорогущу сукню.

Засмучувало її тільки одне, у неї не було жодної подруги, перед ким похвалитися цим вбранням. Усі жінки заздрили їй і не хотіли спілкуватися, а чоловіків у своє оточення вона не допустить ніколи. Щоб не злити Геннадія, йому ж це не сподобається, а хто вона така, сперечатися з чоловіком!?

На самому початку знайомства Аліса спробувала назвати секретарку Марійкою, а може Марусею, не пам’ятає вже. Думала, що вийде потоваришувати, адже вони в одному становищі перебувають, залежать від чоловіка. Назвала недбало так, із зверхністю, все-таки вона дружина законна, а Марійка так, секретарка.
І отримала у відповідь грізний рик, що для неї вона Марія Юріївна, і свої “мімімішки” нехай прибереже для блохастого.

Так Марія назвала Алісиного улюбленця Фредді, собачка була названа на честь співака, про якого ще фільм зняли. Аліса обожнювала цього красеня-співака, і шкодувала лише про одне, що його рано не стало  і з концертами не приїде в місто. Якби Фредді приїхав, Аліса обов’язково випросила б квиток у Геннадія. Постаралася б, зобразила смішну собачку, яка верещить і стоїть на задніх лапах. Чоловікові це дуже подобається, він довго регоче і виконує всі прохання, навіть найдорожчі.

Аліса накрила стіл і відійшла вбік, готова по першому проханню підійти і подати необхідне.
Гості з господарем неголосно розмовляли про щось нецікаве, і вона присіла на стільчик за дверима. Звідси було добре видно стіл і чоловіка, за його руками дружина стежила ретельно, щоб не пропустити сигналу.
Але в Геннадія задзвонив телефон, тільки як він узяв виделку, чоловік встав, вибачився перед гостями і вийшов на балкон. Щось смикнуло в грудях, і Аліса сама не зрозуміла, чому раптом піднялася і вискочила в сусідню кімнату.

Через прочинене вікно було добре чутно, як Геннадій розмовляє, і Аліса напружилася.
— Рибонько, не гнівайся – голос чоловіка давно не випромінював стільки ніжності й любові, напевно відтоді, як вони одружилися.

Так він розмовляв з Алісою, коли був ще одружений на своїй другій дружині.
— Зайчику, я завтра заїду і все куплю, не хвилюйся!

Рибонька, зайчику, означали, що Геннадій закоханий, а якщо закохувався, він мав звичку одружуватися.
Для Аліси та її дітей це означало лише одне – втратити благополучне життя й опинитися в ролі жебраків, як і перші дві дружини. З категорії коханої дружини вона перейде в розряд колишніх, яких сама стільки років зневажала і ненавиділа.

Боячись видати свою присутність і затамувавши подих, Аліса обережно вибралася і спустилася у двір. Серце піднялося до горла і заважало дихати, у голові стукали тисячі молоточків, заважаючи думати. А міркувати треба швидко, якщо не хоче залишитися в злиднях і знову, як до заміжжя, йти працювати.
Вона добре вивчила чоловіка і розуміла, що часу в неї обмаль, не мине й місяця, як вона залишиться ні з чим на вулиці. Геннадій підкидатиме грошей дітям, але вимагатиме звіту аж до копійки, їй собі на хліб доведеться заробляти. Як змушені працювати колишні дружини і збирати чеки, підшивати їх у папку, для пред’явлення наприкінці місяця.

Мабуть, Бог знає, що робити і завжди виводить потрібну людину на твою доріжку. Інакше як назвати таке везіння, що першою людиною, кого побачила Аліса, була Марія, секретарка Карпенка. Вона сиділа на лавці, закинувши ногу на ногу, і диміла, хижо примруживши очі.

Якщо вона має такий вплив на Карпенка, то точно зможе допомогти в делікатній справі.
— Маріє Юріївно, я можу довіряти тільки жінці, і ви можете мені допомогти.

Не можна зволікати ні хвилини, плювати на гордість, і Аліса стала на коліна перед цією…

— Що мені зробити?

Зім’яту розповідь про зраду чоловіка, Марія вислухала терпляче, але раз у раз озираючись на всі боки.
— Не розумію, чого від мене хочете, – зміїні очі пропалювали Алісу наскрізь, як рентген.
— Він сволота, бреше всім, він навіть Карпенка обманює – Аліса захлиналася слиною, поспішаючи зацікавити Марію.
— А ось із цього місця детальніше, ластівка моя, – Марія примружила очі, дрібні зуби некрасиво виступили вперед, як у звірка, готового напасти, – можеш довести?
— Можу – посміхнулася Аліса – я зібрала інформацію за останні два роки, там такі гроші, ви очманієте! Але ви самі розумієте, що віддам я це НЕ безкоштовно.

— Само собою, люба, я вас розумію, у вас двоє дітей, і немає своїх доходів. Не хвилюйтеся, Карпенко людина заможна, дріб’язку не буде.

— Хотілося б гарантій – заїкнулася Аліса, і замовкла під важким поглядом секретарки.
— Я твоя гарантія, можеш не сумніватися, – Марія подала руку і допомогла піднятися Алісі, – ми ж дівчатка, повинні довіряти одне одному.
— Ми дівчатка, такі дівчатка – прошепотіла Аліса, вона боялася і ненавиділа цю кобру, але вибору в неї не було. Доведеться довіритися і сподіватися на совість холодної, розважливої стерви, яка має вплив на того, хто може приструнити Геннадія.

Гості просиділи за столом до ранку, і тільки провівши їх, Гена звалився в ліжко відсипатися.
Він був у доброму гуморі, і не звернув уваги, що дружина перекинулася парою фраз із Марією осторонь. Що взяти з цих дурних жінок, напевно базікають про нігті і волосся, або сукню обговорюють, що куплено минулого тижня.

Він дозволив Алісі викликати клінінг, щоб допомогли їй прибрати в домі, а сам вирішив відпочити перед побаченням із новою рибонькою. Вона мала все, що йому подобалося, і навіть очі блакитні були свої, від природи, не лінзи, як у Аліси.
Увечері відпочилий і задоволений він поїхав до заїньки, а дружина одразу ж набрала номер, залишений Марією.

Розмова була короткою, мінімум інформації, на тому кінці дроту сиділи дуже серйозні люди.
Тієї ночі Геннадій не повернувся, а вранці змучену невідомістю дружину відвідав Карпенко.
— Алісо, ти сядь, будь ласка, є неприємна новина, – Олександр приїхав особисто і ховав очі, як хлопчисько, що нашкодив.
— Щось із Геною?
“А з ким же ще”, – хотілося йому запитати в цієї курки, мозок якої геть забитий силіконом.

Але він скорботно опустив голову і насилу видавив:
— Так, – намагаючись, щоб це виглядало якомога трагічніше, вимовив Карпенко, – розумієш, там поворот, а він не впорався з керуванням. Я ж йому казав, щоб він найняв водія, а він усе сам, сам…
Похорон організувала Марія, а оплатив Карпенко, як найкращий друг і партнер, не поскупився на вінки і навіть оркестр замовив.

А потім поминки в ресторані, де багато хто забув навіщо зібрався і напився, як свиня. А адвокат, солідний, у дорогому костюмі, оголосив, що Аліса, як законна дружина, матиме права на все майно Геннадія.
Перші дві дружини кричали, обурювалися і погрожували, обіцяли судом домогтися перегляду, але адвокат, найнятий Карпенко, лише посміхався.

Роз’їхалися з поминок пізно, шкода було залишати багато накритий стіл, і народ сидів, доїдаючи і допиваючи до останнього.
Аліса поїхала першою, хотілося швидше відмитися і позбутися минулого життя і подумати про майбутнє. Вона прийняла ванну і вийшла голою у свою спальню, де ще позавчора спала з коханим чоловіком і батьком своїх дітей.
І встала перед дзеркалом, прискіпливо оглядаючи себе, потрібно провести ревізію наявного, і дати адекватну оцінку собі. Звичайно, роки беруть своє і їй не зрівнятися з молоденькими дівчатами, але в неї тепер є величезний козир. Великий будинок в елітному селищі, кілька автомобілів і акції в підприємствах, що належать Карпенку.

Але довіряти йому не варто, і протягом найближчих кількох років потрібно знайти чоловіка, здатного утримувати і захистити її.
Вона розуміла, що в неї немає такого розуму, щоб протистояти Олександру, і, найімовірніше, він обдурить її, і акції випливуть із рук. Єдиний вихід, це старий, але багатий чоловік, і його потрібно знайти, відбити у дружини і одружити на собі. Завдання складне, але здійсненне, особливо якщо ти дівчинка, така дівчинка з наївними очима.

Карпенко із Марією їхали мовчки, занурюючись у зручні крісла, він розумів, що потрібно порозумітися, але не знав, з чого почати. Особистий водій Марії Юріївни був людиною, яка вміла мовчати, і від нього у господині секретів не було. Розмов серйозних він наслухався, і вони його не цікавили зовсім, бо не мали для нього грошового вираження.
— Маріє Юріївно, – Карпенко прокашлявся і продовжив – я розумію, що підвів вас, довіряючи ваші гроші Геннадію. Але я обіцяю, що більше помилок не буде, і вкрадене я поверну обов’язково, дайте мені тільки час.

— Не помиляється той, хто нічого не робить, – Марія дивилася йому в очі, немов намагаючись зрозуміти, що з ним робити далі, – і я не стану тебе карати за цей промах. Гроші, які вкрав Геннадій, повернеш обов’язково, я не мати Тереза, і не займаюся благодійністю. Через два роки всі акції Гени мають стати моїми, сподіваюся, його дружина за цей час вирішить свої проблеми. Адже вона така дівчинка дівчинкою, такі зазвичай не губляться і не пропадають.

You cannot copy content of this page