— Хто взагалі міг подумати, що таке буває! Ніколи в нас у сім’ї такого не водилося, – обурюється Ольга Сергіївна. – А тепер Люба розводить руками: грошей немає, взяти їх ніде.
— У поліцію треба заявляти, обов’язково, – радить жінці подруга.
— А толку? Гроші це мені поверне? Неприємностей сестрі додасть, так. До того ж, зараз і мама, і сама сестра в коліна падають: «Не заявляй, ми віддамо, зберемо, тільки не губи їй життя». От і як бути? – зітхає Ольга Сергіївна.
Ольга Сергіївна вдова, її дорослий син давно одружений і живе окремо, жінка працює, до пенсії їй іще кілька років, хоча вона і впевнена, що на заслужений відпочинок вона вчасно не піде: зарплата в неї невелика, а пенсія буде ще меншою. Каже, що хоч якийсь час працюватиме, щоб не довелося просити матеріальної допомоги в сина і невістки.
— У них діти, іпотека, кредит за машину, – перераховує вона. – Та що там казати, всі зараз живуть важко. Ось я ці гроші кілька років відкладала, для мене це – суттєва сума.
Сестра Ольги Сергіївни молодша за неї на кілька років. З першим чоловіком вона в розлученні, а другий чоловік жінки кілька років тому по дурості, пішов з життя. І від першого, і від другого чоловіка у Люби дочки. Старшій зараз 28 років, молодшій 16.
— У старшої племінниці двоє дітей, а 2 роки тому чоловік пішов, добре хоч, що їхню спільну однокімнатну квартиру залишив їй та іпотеку за неї продовжує платити, як і аліменти, – хитає Ольга Сергіївна головою. – І взагалі, не життя в неї, а жах. Заміж вийшла рано, перша дитинка хороша і здоровенька, а друга вийшла, ворогу не побажаєш.
Другому синові племінниці зараз 5 років, змалечку щось пішло не так, у результаті – синочок із глибокою інвалідністю. Чоловік витримав 3 роки і пішов, він забирає час від часу до себе старшого 7-ми річного сина, дає гроші, але, здається, незабаром уже й одружиться вдруге, а вже як потім буде з грошима – нікому не відомо.
Велику допомогу доньці надає мати, Любов Сергіївна. Утім, допомога ця виражається дедалі більше в особистій участі: прийти, посидіти, допомогти відвести молодшого онука в лікарню, дати змогу доньці сходити в магазини, зробити домашні справи. Зрозуміло, допомога надається у вихідні, Люба ще працює.
— А у старшої племінниці яка тепер робота, – зітхає Ольга Сергіївна. – Із доходів – пенсія по догляду за дитиною, допомога різна, та аліменти. Живуть дуже погано. Мама наша вже давно пенсіонерка, але час від часу вона старшій онучці допомагає.
Звісно, матеріальні труднощі стосуються і молодшої доньки Люби. Дівчинка росте нервовою, образливою, частенько влаштовує скандали на тему того, що в неї нічого немає.
— Все сестрі та її дітям! – звинувачує вона матір. – Про мене ти зовсім забула. Пенсія за мого батька куди йде? Ідіоту, якому дала нікчемне життя моя сестра?
— Такі скандали влаштовувала, жах просто, – каже Ольга Сергіївна. – Так, я можу зрозуміти, що підлітковий вік, що хочеться одягатися гарно, мати сучасні ґаджети, як у інших дівчаток, але називати власного племінника ідіотом – це за межею. Не мріяла ж сестра про таку дитину, але раз вона вже є, то куди її подінеш, треба ростити. Старша племінниця рук не опускає, намагається лікувати, виходжувати, розвивати, реабілітувати якось…
— Егоїстка яка!
— І не кажи, сестра вже навіть одного разу не витримала, ляпаса їй дал за такі слова. Але… гени пальцем не зітреш. Хоча про гроші, це вона даремно. Ну що там тієї пенсії? А дівчинка ж і їсть, і одягає її Люба. Але в останній рік сестра з нею особливо мучиться – відбилася від рук.
Три тижні тому Ольга Сергіївна задумала з’їздити в гості до сина. Зібралася, купила квитки, придбала подарунки та гостинці. Удома були гроші – накопичення. Сума в гривнях – на поточні витрати і на поїздку і трохи більше тисячі доларів.
— Зараз я, звісно, себе лаю. Що б мені, дурепі, не покласти ці кошти в банк, чи то на рахунок. Але ми після 90-х і всіх реформ банкам же не дуже довіряємо. І, картки я не люблю. Мені чомусь із ними теж не щастило: то банкомат зжере, то забуду десь, – каже Ольга Сергіївна. – Загалом, віднесла я свої долари сестрі, побоялася залишати в порожній квартирі на два тижні.
Про свою сестру Ольга Сергіївна каже так: «Буде з голоду загинатися, але чужого не візьме, совісна». Любов Сергіївна гроші взяла, молодшої доньки в цей момент удома не було, але Люба однаково засунула згорток із великою сумою подалі, наказала Ользі передати привіт племінникові та його сім’ї, побажала доброго шляху, на тому й розійшлися хто куди.
— Повернулася, зрозуміло, відразу я по гроші до сестри не побігла. Ми дзвонила одна одній, розмовляли про те, як справи, як онуки Люби. Пішла я до неї тільки у вихідний, – згадує Ольга Сергіївна. – Люба в шафі шукала довго, а грошей немає!
Любов Сергіївна почала дзвонити молодшій доньці, та довго не брала слухавку, потім сказала, що буде за 2 години і відключилася. Ольга Сергіївна залишилася чекати племінницю, телефоном тему порушувати не стали – не для телефону розмова.
— Спочатку пробувала було відкрутитися, кричала, що не брала нічого, а потім зізналася: «Так, взяла. Я думала, що це мої гроші, накопичені з пенсії, яку я за батька отримую». Уявляєш? І сказала тут же, що грошей уже немає.
— А що ж, нічого нового ні в неї, ні на ній мати не помітила? Куди дівчисько такі грошики поділа? І чому взяла без дозволу? – ставить запитання Ользі Сергіївні подруга.
— Вона, як виявилося, купила собі телефон, але при матері користувалася старим, ще щось із дріб’язку купила, а решту прокутила з подружками в кафе, зводила всіх, так би мовити, авторитет заробила, – розводить руками Ольга. – А чому взяла без дозволу – це питання. Адже не у вазочці на столі гроші лежали. Це треба було прошарити в шафі все. А коли знайшла, то вирішила самовільно розпорядитися? Цього я теж не розумію.
— Нікому до мене діла немає, ходжу в обносках, у тебе тільки й розмов, що про мою бідну сестру та її виводок, а як я почуваюся, тобі не цікаво. Так, взяла. І не шкодую. Ти моїх грошей теж напевно на своїх онуків витратила, – заявила дівчина.
— Ось… не знаю як і назвати, – хитає головою подруга. – І що тепер? Ти збирала для малолітньої погані, яка вважає, що навколо неї світ крутиться? Нехай відповідає за свої вчинки. Так, я розумію, що взяти ці гроші твоїй сестрі нізвідки, хоча потроху може і віддавати. Але дівчину ж треба виховувати. Якщо зараз спустити на гальмах, то далі вона до чого докотиться?
— Не губи їй долю, – благає Люба сестру. – Ну поставлять її на облік, можливо навіть дадуть їй умовний термін або ще щось, але ж грошей тобі це не поверне, а їй як жити?
Приблизно про те саме просить Ольгу Сергіївну і старенька мама.
А ви що думаєте?
