Сестрі чоловіка 21 рік, вона вирішила нас із чоловіком вшанувати своїм візитом і навіть привела для знайомства свого нареченого. Нареченому, до речі, теж не набагато більше років, цілих 22. І вони дуже хочуть одружитися. А як не хотіти, якщо обставини змушують? Катя на 4-му місяці.
Чому раніше про свій стан не сказала? Ну все ж просто, до геніальності: думала, що її сваритимуть, вважала, що якось усе само владнається. Розсмокчеться напевно, ага. Катя – сестра мого чоловіка наполовину. У неї інший батько. Перший чоловік свекрухи пішов з життя, коли чоловікові було 12. У 13 років мама знову вийшла заміж, і коли моєму чоловікові було 14 років, з’явилася сестра.
Із вітчимом свекруха жила погано, але недовго. Коли Каті було 5 років, подружжя розлучилося. Вгадайте, хто мав допомагати ростити їй доньку? Правильно, син, який студент, який пішов на заочне відділення і влаштувався працювати, бо мама роботу втратила, а Катюшу треба годувати. Потім було треба вчити, лікувати, одягати.
У 16 років дівчинці не пощастило: її брат зі мною одружився, і крамничка з одяганням і купівлею всього, на що пальчик ткне, закрилася. Ну добре, на той час мама давно вже працювати влаштувалася, тато кинув пити і почав надсилати рідній дочці аліменти. А бабуся по батькові пішла з життя і здогадалася залишити онучці свою двокімнатну квартиру.
Квартиру здавали до пори, теж гроші плюсом. Ми з чоловіком іпотеку взяли, зʼявилась дитина, зараз замислюємося про другу. Час від часу виникає свекруха або сама Катя. Вони намагаються витрусити із сина і брата хоч якісь гроші.
Дівчинці ж хочеться модно одягнутися. Дівчинка ж хоче з подружками погуляти. Дівчинці потрібен новий телефон.
Добре ще, що «дівчинка» на бюджеті вчиться. Не сумніваюся, якби не вступила, трясли б із мого чоловіка гроші ще й на платне навчання. Удвічі прикро було б, тому що дівчинка на 4-му курсі, а в світлі останніх обставин з її положенням, може дівчинка і кинути навчання.
І ось тепер Катя з’явилася вимагати з нас подарунок на весілля. Нічого надприродного, ніяких пральних машин чи холодильників, ніяких подорожей до теплого моря. Катя хотіла в подарунок на весілля… весілля. Мама ж погодилася дати трохи, тато теж трохи пообіцяв, а хто ще скинутися повинен? Ну звісно ж, старший брат.
Те, що брат іпотеку платить, Катю не збентежило. Як виявилося, маму Каті теж не збентежило. Весілля ж у дівчинки один раз у житті.
— Кать, – чесно відповів чоловік сестрі, – грошей не дам. Навіть якби не було твого положення, не дав би. Доросле життя воно таке: є гроші й бажання – граєте весілля. На свої. Немає грошей? Усе просто, йдете, реєструєте шлюб і все. Ніхто не образиться з родичів, що ви не накриєте столи. Тим більше, з урахуванням обставин, які змушують вас зареєструвати стосунки.
Катя пішла, наречений за нею. Двері грюкнули. Свекруха почала надзвонювати: засмутили дівчинку. У процесі переговорів телефонних, з’ясувалися різні обставини. По-перше, наречений не працює, не вчиться. По-друге, його батьки грошей на весілля взагалі дати не можуть, бо вони сильно зловживають напоями. По-третє, тато доньці обіцяв у подарунок на весілля 30 тисяч – гуляти потрібно три дні на такі гроші. По-четверте, у свекрухи взагалі грошей немає.
Вона сподівалася, що син візьме кредит, половину грошей за кредитними зобов’язаннями платитиме його мама. Самій їй кредит не дають – історія зіпсована.
— Ну в тебе ж тільки одна єдина сестра! – стогне по телефону свекруха, – Можна хоча б раз влаштувати дівчинці весілля.
Тут я заіржала в голос: спасибі, свекрушко, що в чоловіка тільки одна сестра, інакше б точно – розорилися. А ще сміх викликало, що Катя може і не один раз заміж виходити, але вже одне весілля брат їй точно оплатити зобов’язаний.
Чоловікові не до сміху, на нього насідали, про синівський борг твердили, до совісті волали. На щастя, чоловік не поведеться на такі маніпуляції. Ми з ним розписалися без весілля, живемо, не тужимо ні про що. Він мамі ще й запитання поставив: а хто і на які кошти буде ростити дитину і годувати новий осередок суспільства. Відповідь геніальна:
— Ну якось усім світом допомагати будемо.
Тобто, нам ще й ростити племінника чоловіка пропонується. Чоловік мамі категорично відмовив за всіма пунктами. Тижнів зо два мовчання було, а потім новий дзвінок від свекрухи:
— Катя плаче, – повідомила мама чоловіка, – а їй же засмучуватися не можна зараз зовсім.
Дзвонила мені, напевно, керуючись тією обставиною, що я ж жінка, я ж була при надії, я ж маю зрозуміти. Питаю, а що за привід для сліз:
— А такий привід, – каже мама чоловіка, – пузо на ніс лізе, а вона досі незаміжня. Але ж їх могли за довідкою відразу ж розписати.
— ?
— А вона хоче білу сукню, вона хоче весілля, тому розпишуть їх тільки через 2 місяці тепер. От є у вас серце чи ні? Їй 2 місяці тепер плакати?
Так і хотілося запитати, а розум у Каті та у її мами є чи ні? Загалом, після серії скандалів, розписатися без весілля Катя погодилася, мало того, жити молода сім’я буде у свекрухи, Катіну квартиру, як і раніше, здаватимуть, треба ж дитинку буде годувати, а ми, безсердечні, категорично відмовляємося від такої честі.
Нам було заявлено, що вони все одно посидять удома і відзначать, а нас не покличуть, ми ж жадібні. Я вважаю, що нам просто пощастило, нас не покличуть, отже, навіть конверт із кругленькою сумою не треба буде презентувати. Катя з воза, як то кажуть.
