Чоловікові на картку переказали зарплату, та ще й більшу, ніж зазвичай, ось Марина і повела його магазинами, сподіваючись, що і їй дістанеться що-небудь з обновок. Адже і в сорок хочеться мати гарний вигляд.
Ці туфлі відразу привернули її увагу, потягнули до себе немов магнітом. Побачивши ціну в десять тисяч, нерішуче зупинилася.
— Приміряй! – усміхнувся чоловік.
Приміряла, вони були виготовлені немов за нею. Підняла на чоловіка очі, повні благання.
— Ну, що беремо? – з усмішкою запитав чоловік.
— Ні, Сергію, – важко зітхнула. – Ніка дев’ять класів закінчує, у неї випускний буде. Поліні хоч і чотирнадцять, теж на гарний одяг дивиться. Попереду літо…
— Доньки тебе зовсім скоро роздягнуть, – і вимовив твердо. – Бери! Вважай це мій подарунок!
Вийшли з магазину. Щаслива дружина притискала коробку з туфлями до грудей. Вона вже й не пам’ятала, коли купувала собі щось красиве.
Начебто й заробляли з чоловіком непогано, але… Ледь розрахувалися з іпотекою за квартиру, взяли автокредит. Розрахувалися і з ним, а тут виявилося, що доньки виросли і запити в них стали…
— Сергію, я навіть не знаю, куди їх одягнути.
— У вихідний ми з тобою згадаємо нашу молодість і просто погуляємо, зайдемо до когось у гості, а то ми з тобою зовсім на старих перетворилися, сидимо вдома нікуди не виходимо.
— Я в перукарню сходжу і манікюр зроблю.
— Звичайно, мені теж хочеться, щоб дружина красива була.
Прийшли додому.
Марина сховала коробку з туфлями подалі в шафу, доки доньки не побачили і, як виявилося, вчасно. Не минуло й п’яти хвилин, як до квартири зайшли доньки.
— Тату, зарплатню отримав? – тут же запитала старша.
— Ніко, схоже, це головне питання, яке тебе цікавить.
— Тату…
— Отримав, отримав.
— Ми вам обід приготували, – додала молодша. – Зараз на стіл накриємо.
За обідом мама з доньками вирішувала питання, що необхідно купити насамперед. Про свої туфлі вона так і не обмовилася.
Після обіду, поки доньки прибирали зі столу і мили посуд, Марина записалася в перукарню і на манікюр. Адже надворі весна і їй хочеться бути красивою і коханою.
У суботу доньки пішли у своїх справах, хіба вони будуть сидіти в теплий весняний день вдома. Чоловік пішов у гараж, а вона в перукарню і на манікюр.
Коли нікого не було вдома, вона приміряла туфлі з найулюбленішою своєю сукнею і тепер, сидячи в перукарні, уявляла, як сьогодні ввечері гулятиме зі своїм чоловіком, зайде до подруги.
Зачіска, манікюр, усе готово. Подзвонила чоловікові. Чоловік одразу ж приїхав:
— Марино, яка ти красива!
— Подивишся, яка я буду в сукні та на підборах.
— Подивимося, подивимося!
Радісне і щасливе подружжя зайшло у квартиру.
— Мамо, тату, – кинулася до них молодша донька. – Мені теж такі туфлі треба.
— Які? – не зрозуміла мати.
— Які Нікі купили.
— Не зрозуміла…
І тут із кімнати вийшла старша донька Марини, в її туфлях, кинулася на шию:
— Спасибі мам! У мене таких ще не було.
Сергій побачив, як похмуріло обличчя дружини, і суворо наказав доньці:
— Знімай зараз же!
— Чому, тату?
— Тому що ми їх купили мамі.
— А мамі навіщо такі гарні туфлі? – здивовано промовила дочка. – Адже вона літня.
На очах Марини з’явилися сльози, вона прикусила губи, по-дитячому заморгала, але сльози продовжували текти.
— Знімай, я сказав! – суворо повторив батько.
— Сергію, нехай…, – постаралася зупинити його дружина.
— Ні, не нехай, це твої.
Дочка зняла туфлі і, ображена, пішла у свою кімнату.
Сергій обійняв дружину:
— Марино, припиняй! Ти обіцяла показати, яка ти красива.
— А Ніка?
– А їй слід було б по одному місцю відлупцювати, але тепер уже незручно, виросла з того віку.
— Сергію, невже я справді така стара?
— Перестань себе накручувати! Одягайся!
Марина почала збиратися, але вже без того чудового настрою, який був чверть години тому, не було.
Тут зі своєї кімнати вискочила старша донька, підбігла, обійняла:
— Мамо, вибач мені! Я вчинила дуже погано і тобі нагрубила.
— Усе, Ніко! Я вже не ображаюся, – і прошепотіла на вухо. – Ми їх поперемінно носити будемо.
— Ні, мамо, вони твої.
— Тоді в тата випросимо і тобі що-небудь до випускного.
Вони погуляли рідним містом. Марина намагалася посміхатися, але слова старшої доньки, сказані в гіркотах, не давали спокою:
«Невже я справді літня? Адже мені лише сорок років. Останні п’ятнадцять пролетіли, звичайно, непомітно, але не настільки, щоб вважати себе немолодою, – зловила погляд зустрічного чоловіка. – Он мужики ще на мене дивляться».
— Марино, купуємо торт і йдемо до твоєї подруги.
— Пішли в цей магазин.
— Може червоненьке візьмемо, щось ти така сумна.
— Візьмемо.
Зайшли в гості. Подружки обійнялися, не так часто останнім часом зустрічалися. Вийшов її чоловік привітався і, глянувши на те, що принесли гості, з посмішкою запитав:
— У нас сьогодні свято?
— Так, Юро, – вимовила Марина з іронією і раптом згадала. – Чверть століття тому ми з твоєю дружиною вісім класів закінчили.
— Вітаю! – жартівливо обійняв і повернувся до дружини. – Яно, накривай на стіл!
— Здрастуйте! – із кімнати вийшла дочка господарів.
— Каріно, ти така велика? – мимоволі вирвалося в Марини.
— Так у вас така сама, – розсміялася подруга.
— У нас дві, – з нотками гордості в голосі вимовив Сергій.
— Нумо, велика, збирайся на вулицю! – скомандувала Яна.
— Мамо, я твої нові туфлі одягну?
Марина навіть здригнулася від цієї фрази.
— А я в чому піду, якщо ми зберемося погуляти? – суворо запитала подруга у своєї доньки.
— Мамо, одягнеш, що-небудь ще. Яка тобі різниця?
— У тебе своє взуття є.
Дівчинка одягла кросівки і мовчки вийшла.
— Чоловіки, йдіть у зал, посидьте! Ми з Мариною поки що що-небудь приготуємо, – сказала господиня злегка розлюченим голосом.
Коли зайшли на кухню, вона продовжила обурюватися:
— Бачте, вона має гарно одягатися, адже їй шістнадцять років, а мамі й так зійде, адже вона літня, – глянувши на подругу, здивовано запитала. – Марино, ти що посміхаєшся?
— Сьогодні моя старша мені те саме заявила, майже слово в слово. Сергій мені туфлі купив, а вона побачила й одягла. Так само здивовано запитала, навіщо мені красиві туфлі, – важко зітхнула. – Ох, Яно, схоже, наша молодість минула!
— Молодість може й минула, але до старості нам ще далеко.
— Знаєш, що я зараз згадала? Адже в п’ятнадцять років ми були точно такими ж.
— Нічого не змінюється в цьому світі, – погодилася Яна.
Посиділи трохи й оговталися гуляти. Настрій чудовий. Поруч кохані чоловіки, які не зводять очей зі своїх прекрасних дружин. І таке відчуття, немов повернулися у свою юність, нехай ненадовго, лише на один вечір. У понеділок знову на роботу, знову діти, проблеми, але це буде в понеділок.
Ніка все ж одягла мамині туфлі на випускний вечір, адже вони так гарно виглядали з її новою сукнею.