У мене другий шлюб і я в шоці. У моїй сім’ї, як і в сім’ї мого колишнього чоловіка, було не заведено нав’язувати іншим свою думку, не заведено будь-яке особисте питання виносити на загальне обговорення, не заведено пхати свого носа в чужі справи.
Розпитувати теж не прийнято – захоче людина, сама розповість.
Коли я зіткнулася з тим, що є люди, яким треба знати все, я вкрай здивувалася. Я ще навіть не знала імен брата, сестри і матері мого другого чоловіка, а вони вже примудрилися дізнатися все, що можна було знайти в соцмережах. Де я відпочивала, хто мої батьки, яку музику слухаю, на які групи підписана. Мені передали подарунок через чоловіка. Я навіть не знала, який вигляд мають ці люди! А вони вирішили мене ощасливити набором для вишивання (побачили, що я на тематичну групу підписана) і цукерками.
Це не родичі, а стихійне лихо. Будь-яке слово, сказане одному з них, тут же передавалося і розглядалося під мікроскопом. Я ошелешено спостерігала, як чоловік годинами міг висіти на телефоні, вислуховуючи розповіді про тітку Аллу, дядька Гену і прищі на дупі племінника. Поки ми зустрічалися, я не бачила, щоб була настільки велика кількість дзвінків.
Що робили? Мені здавалося, що ще трохи і почнеться алергія на це питання. Чоловік відповідав, йому передзвонював брат, який теж щось там робив і якому зателефонувала мати, що розповіла про те, що робив мій чоловік, тож брат вирішував зв’язатися з моїм чоловіком напряму, щоб обмінятися відповідями на це кляте запитання – що робив? Я майже зібралася бігти куди подалі. Гаразд би тільки дзвінки з будь-якого приводу, так вони ще й фанати посиденьок із застіллями і миттям кісток. Неявка прирівнювалася до зради і каралася на місці.
Я сказала чоловікові, що мені не подобається те, що відбувається. Я не хотіла чути про те, як дядько Гена загубив знімний зубний протез, а його онук знайшов і використовував як гризун це прекрасний винахід людства. Мені було наплювати, яким саме кремом сестра чоловіка мазала складки свого немовляти, як вона додумалася цей крем мазати собі на обличчя, і я не хотіла мацати «попку немовляти», яка тепер була на її обличчі. Я не хотіла, щоб мати чоловіка передавала мені шоколадки, бо в мене почалися критичні дні, а шоколад піднімає настрій. Але найбільше я не хотіла, щоб чоловік розпускав свій вкрай довгий язик.
Спілкування з рідними – це прекрасно. Але міра! Чортова міра має бути в усьому.
Ми з чоловіком уклали угоду: у нас вдома жодної рідні. Ні гостей, ні годинних телефонних розмов. Ніяких байок про багатостраждальний протез дядька Гени.
Табору, родом з якого мій чоловік, це не сподобалося. Як же не зателефонувати, не поцікавитися, що він їв на вечерю, і не розповісти, що їв на вечерю дядько, матір його, Гена, який знову загубив протез? Мати чоловіка мені сказала, що мене прийняли в сім’ю, а прийшла в чужий монастир зі своїм статутом.
Довелося попросити конкретики: так прийняли в сім’ю чи я заявилася в монастир? Якщо мій статут не подобається, то де почитати їх? У відповідь я почула, що є бідною недолюбленою дівчинкою, яка не знає, що таке дружна сім’я.
Чоловік язик вкоротив, бо почав чути не тільки про те, що поїв його брат, а й про те, як смачно готує дружина брата, яка виросла в нормальній сім’ї і не тягається по чужих монастирях зі своїм статутом. Рідня чоловіка сама все зробила. Вони вважають, що я відколола від їхнього міцного сімейного древа цілий сук. Бідний, бідний сук, що залишився без опори. А я думаю, що чоловік цілком вдало відпочкувався від цієї дивної комуни і зажив своїм життям.
Я з родичами чоловіка не бачуся взагалі, чоловік – зрідка. Звик він до тиші, спокою і поваги до особистого простору, тому в нього виробилася непереносимість родичів у великих кількостях. Чоловік їх любить. І маму, і брата, і сестру, і тітку Аллу, і дядька Гену, і виводок племінників. Любить, але воліє триматися подалі.
Якби чоловік провалив “брунькування”, я б пішла. Я б не змогла так жити, коли варто чхнути, і тобі десять разів подзвонять і побажають здоров’я. Сімейна допомога, підтримка – так, непогано, коли є. Але нескінченна балаканина і неймовірна круговерть із плетінь будь-яку непідготовлену людину може звести з розуму.
Я поважаю право рідні чоловіка на спілкування. Нехай хоч будинок собі збудують і живуть усі під одним дахом, щоб різні місця проживання не відволікали від балаканини з перемиванням кісточок. Але якщо людині не подобається такий стиль спілкування, то потрібно з розумінням до цього ставитися і не лізти.
Вибачте, можливо я написала занадто емоційно, але накипіло.
