Живемо з молодшою сестрою одне від одного недалеко. Стосунки – так собі. Оксана завжди була собі на умі, занадто хитренька, перед батьками мене завжди підставляла.
Відтоді ми виросли, ділити стало нічого, але теплоти у стосунках так і не виникло. Я заміжня, півроку тому зʼявилася друга дитина. Квартиру ми з чоловіком купили недалеко від батьків, живемо.
Оксана молодша за мене на 5 років. І теж заміжня. Була. Кілька місяців тому вона повернулася до батьків із дворічним сином. Оголосила, що не зрослося і на правах нещасної розлученої декретниці, сіла на шию мамі й татові.
Ті ще працюють, доньку й онука прийняли без особливого захоплення, вважаючи, що Оксана з чоловіком цілком могла б і далі жити, якби не її безглуздий характер. Сестра ж винною в розлученні вважала свою свекруху, разом із якою вони й жили.
— Лізе вічно з порадами, – скаржилася сестра і раніше, – от потрібні мені її поради?
Особисто я вважала, що свекруха Оксани найтерплячіша з жінок. Мало того, що вона пустила до себе жити сім’ю сина, так вона ще й впрягалася по повній програмі в догляд за онуком, готувала на всю сім’ю.
— Ми комуналку платимо, на харчування скидаємося, – перераховувала Оксана, – а що вона готує? Ну так їй все одно робити нічого на пенсії. Я її готувати особисто для мене не прошу. Але той факт, що це її квартира ще не дає їй права лізти в наші з чоловіком справи. А вона вічно лізе!
Вже не знаю, як там могла лізти свекруха, але я знаю свою сестру. Заводиться за секунду. Якщо закортіло покричати, її не хвилює час доби. Приблизно така ситуація і стала приводом для повернення сестри до батьків.
Оксана, як розповідала мамі її сваха, почала сваритися з чоловіком о дванадцятій годині ночі. Бабуся й онука вже спали (в одній кімнаті, свекруха взяла онуку до себе, молодим же місце потрібне). На крик, природно, прибігла мама чоловіка і зробила невістці зауваження.
— Знову ви не у свою справу ніс сунете? Що ви вічно лізете в наші сімейні розбірки?
— Я лізу, – відповіла жінка, – тому що я і твоя дочка спали в сусідній кімнаті. Тепер обидві не спимо. І ще тому, що це моя квартира. Не хочеш, щоб лізла – лайся з чоловіком у власному житлі.
І тут Оксана обізвала свекруху нецензурно. Сама сестра від цього відпирається, кажучи, що лише образилася за закид житлоплощею і жодних поганих слів не говорила. Але свекруха вказала Оксані на двері. Та розраховувала, що чоловік збере речі, і вони гордо покрокують на орендоване житло.
— А він став захищати свою обожнювану матусю! – це вже версія сестри, – Матусин синок. Він не на бік дружини став, він до маминої спідниці притулився.
Особисто я, на місці чоловіка сестри, ще б і по губах їй дала, якби при мені мою маму так назвали. Але чоловік зажадав вибачень від дружини перед матір’ю. Або вибачається, або вони розлучаються. І Оксана вибрала другий варіант, вночі з дитиною на таксі до батьків приїхала.
— Зять їй гроші на доньку переказує, – розповідала мама, – а зустрічатися Оксана ні йому, ні свасі з дівчинкою не дає.
— Вигнали? Значить, вигнали, – оголосила сестра, – не потрібна їм ні дочка, ні онука. Нехай чоловічок із матусею спить, нехай вона йому діточок і дарує.
Але сестра не врахувала того факту, що наша мама не буде метушитися по дому і сидіти з онукою на перше ж прохання Оксани. Не в характері мами проблема, та й працює вона. Тож, коли треба на манікюр або ще кудись, то прилаштувати дворічну доньку – ціла проблема.
Озирнувшись навколо, Оксана з подивом виявила, що в неї є сестра, яка теж сидить у декреті. А де двоє дітей (свого старшого я зараз у садок не воджу, він вже в першому класі), там знайдеться місце і третьому.
— Виручи, сестро, – звернулася до мене Оксана через місяць після поселення в батьківському гнізді, – посидь із племінницею кілька годин? Добре?
У всіх бувають обставини, коли треба прилаштувати дитину на кілька годин. Я поставилася до прохання з розумінням. Оксана, як і обіцяла, впоралася за обумовлені кілька годин. Хоча, два дошкільнята вдома і грудне немовля – та ще веселуха. Але потім мало не через день почалося:
— Посидь, у магазин зганяю. Посидь, мені до лікаря треба. Посидь, я довідки збираю на розлучення й аліменти.
Останньою краплею в чаші мого терпіння стало те, що сестра просто попросила мене погуляти з її донькою, поки вона зробить свої справи. Адже все одно з коляскою гуляю. Приводом було те, що в Оксани розболівся зуб, треба терміново до лікаря.
Я вийшла з дітьми на вулицю. Причому, молодший весь час вередував, у нас зуби лізуть. Старший на сльозах був: він хотів із хлопцями гратися, а його попросили стежити за двоюрідною сестрою. Зрештою я зателефонувала сестрі, хотіла попросити її забрати доньку швидше. Її телефон не відповідав.
Хіба мало, думаю, якраз у лікаря на прийомі й відповісти не може. Узяла всіх трьох дітей і пішла додому. Передзвонила Оксані через годину – знову довгі гудки. Тоді набрала маму.
— Який зуб? Не скаржилася, – мама була здивована, – зачекай. Вона вчора запитала, чи можу я взяти на сьогодні відгул і посидіти з онукою, вона з подругою хотіла зустрітися. Але я не можу, та й не хочу. Ось вона і придумала зуб.
Сестра повернулася години за дві після мого дзвінка мамі. Був скандал. І в мене із сестрою, і в батьків наших із нею ж.
— Ви мені життя не даєте, – кричала сестра, – ви обидві гірші за мою свекруху!
Ми з мамою навіть посміялися над прозрінням, що зійшло на Оксанку. Підсумок такий: Оксана зателефонувала чоловікові, ще навіть не колишньому. Купила торт і з донькою пішла вибачатися перед свекрухою. Що вже там було – не знаю. Оксану пробачили і прийняли назад. Орендувати житло до виходу дружини з декрету чоловік сестри відмовився категорично.
Думаю, вона й сама не рвалася, оскільки мама чоловіка в будь-який момент готова посидіти з дитиною, а в разі окремого проживання – ще не факт, що приїде на першу вимогу. Сподіваюся, терпіння свекрухи сестри вистачить на рік. А Оксані вистачить розуму не показувати свій гонор: вдруге ж раз чоловік може і не прийняти її назад, та й батьки ситі по горло її викрутасами.
