— Дорогі гості, а вам господарі не набридли? – Катя кипіла, немов розігрітий чайник.
— А що таке? – здавалося, Зінаїда Петрівна була щиро здивована обуренням невістки.
— Вам додому не пора? Начебто ремонт закінчився!
— Ну і що? Мені у вас добре!
— А ну, швидко зібрала свої манатки і за двері! – Катя перестала стримуватися і закричала на всю силу своїх легенів.
Терпіти присутність родички чоловіка вона більше не могла і не хотіла. І так за час перебування в гостях “мами” в неї око засмикалося.
Чоловік вирішив заступитися, але моментально прикусив язик, щойно Катя перевела на нього лютий погляд.
Якби Катя знала, що ось так все закінчиться, вона знайшла б кілька вагомих аргументів ще тоді, коли чоловікові спала на думку “приголомшлива” ідея – запросити маму в гості.
Катя і Сергій були звичайною, в міру щасливою сім’єю. Вісім років у шлюбі. Донька нещодавно до школи пішла, чоловік іноді закидав вудки на те, щоб завести другу дитину, але Катя вперто робила вигляд, що не розуміє натяків. Вона досі зі здриганням згадує той час, коли зʼявилася Ксюша. Чоловік цілими днями на роботі, вона одна з дитиною в крихітній кімнатці, на оплату якої йшла половина зарплати. Зітхнути вільніше вдалося після того, як Каті у спадок перейшла бабусина квартира.
Тоді Каті здавалося, що це – справжні хороми! Вона навіть знайшла досить вигідне хобі, щоб швидше накопичити грошей на ремонт у квартирі. Вдень вона сиділа з дитиною, а ночами шила. Іноді в гості приїжджала мама, доглядала за донькою, допомагала по господарству. Єдина, від кого допомоги не було ніколи, зате була маса претензій, була свекруха.
— Ой, ну як ви там, молоді батьки? Все у вас добре? Я бачила фото з прогулянки, хіба можна без шапочки? Куди твоя дружина дивиться? – дзвонила вона синові й невтішно висловлювалася про невістку.
— Мам, ну тепло ж. Навіщо кутати? – відверто дивувався він.
— Вона безглузда, а ти підкаблучник! І дитя у вас дурним стане, якщо голову застудить!
— Так приїжджай, сама будеш одягати і гуляти.
— Ну звісно! А то в мене інших справ немає! Це Катькина мати – ледар, тільки й робить, що у вас треться! А в мене часу немає роз’їжджати по гостях.
Сергій розсудливо мовчав про те, як його мати відгукувалася про них (як про безтурботних батьків). Але Катя і сама розуміла, що теплих і дружніх стосунків зі свекрухою не вийде. Загалом, вона була не проти цього. Що далі вона від них, то дружніший і щасливіший їхній шлюб.
Так тривало всі вісім. Свекруха приїжджала рідко, оскільки будь-який приїзд передбачав подарунки, а в неї “не друкарський верстат удома стоїть”.
Катя настільки звикла спілкуватися з матір’ю чоловіка кілька разів на рік, на відстані, що була м’яко кажучи здивована, коли чоловік оголосив, що його мама приїжджає погостювати.
— Катрусь, мама всього на тиждень приїде, ну максимум на два. У неї у квартирі ремонт, фарбою пахне, бруд, пил. А в неї купа болячок, ти ж знаєш. Не на вулиці ж їй жити.
— Ну взагалі-то в неї там дочка неподалік живе, могла б до неї заселитися, – Катя намагалася зачепитися хоч за щось, щоб уникнути такої «привабливої перспективи».
— Ну ти ж сама знаєш, у Дашки одна кімнатка, вони й так там одна в одної на голові сидять. Та й як з її хворобою в тісноті – буде нападами мучитися. А в нас усе таки двокімнатна, простора квартира, з ремонтом. Їй тут буде комфортніше. Та й нам легше стане. Вона і тобі з господарством допоможе, і доньку до школи проводить.
— Як ти все красиво розписав. Тільки от слабо віриться, що твоя мама буде мені допомагати. За вісім років вона допомогла мені приблизно… жодного разу, нічим!
— Ну кошеня! Це всього на кілька тижнів. Ну нехай поживе, тобі шкода, чи що?
— Гаразд. Мені не шкода. Але якщо вона посміє робити мені зауваження у властивій їй хамській манері, поїде дихати фарбою або доньці своїй на голову, в однокімнатну квартиру!
— Але вона ж ніколи…
— Я сказала – відразу поїде! Жодних порад щодо готування, жодних моралей, жодного втручання в наші з тобою особисті стосунки. Ні-чо-го! Зрозумів? Заздалегідь із нею все це обговори. І навіть не привози її, якщо вона не погодиться.
— Гаразд! – чоловік не став сперечатися, бо розумів – Катя права.
Мама не соромилася у виразах, коли хотіла підчепити невістку. Не можна було сказати, що вона ненавиділа дружину сина, але можливість вколоти її, виставити заразою криворукою, не втрачала. Катя мовчала і не реагувала лише тому, що сімейні зустрічі траплялися вкрай рідко.
Мама мала приїхати через тиждень. Довелося зробити деякі перестановки в кімнаті доньки, щоб бабусі було зручно і комфортно.
Бабуся приїхала рано вранці й одразу почала наводити свої порядки.
— Ой, це що ви мені тут поставили? Розкладушку чи що?
— Це диван, Зінаїдо Петрівно! Вам на ньому буде зручно, – Катя намагалася зобразити турботу, але виходило слабо.
— А ти б сама на ньому поспала! Він же страшенно незручний. Нехай Ксюша на ньому спить, а я на її ліжку. Мені здається, воно куди зручніше.
— Це дитяче ліжко і воно на вашу вагу не розраховане.
— Ти що це, натякаєш на те, що я товста? Ти?
Та ти, люба, мабуть себе в дзеркало не бачила. Мені здається, з нашої останньої зустрічі ти набрала не менше десятка.
— Я повторюю, це дитяче ліжко, для вас приготовлений диван. У шафі дві вільні полиці і порожні плічка – розвісьте і розкладіть свої речі.
Катя говорила рівним і чітким тоном, боячись проявити хоча б одну емоцію у відповідь на явні провокації свекрухи. Адже варто було їй хоч якось відреагувати, і їхній скандал за кілька секунд перетвориться на ланцюгову некеровану реакцію.
Вийшовши з кімнати, Катя схопила чоловіка під руку і потягла в кухню.
— Я тебе попередила. Один випад – і поїде квартиру фарбувати, – забурчала вона.
— Я поговорю з нею. Тільки ти теж її не чіпляй. Може й справді диван не зручний? – відбивався чоловік.
— Нагадати тобі, на чому ми спали до того, як у цю квартиру переїхали? Чи може згадаєш, як твоя мама насміхалася над нашими злиднями, в той час, як сама у квартирі меблі оновлювала?
— Я поговорю з нею, – повторив Сергій і зник у кімнаті доньки, яка тепер стала гостьовою.
Мабуть, розмова справді мала результат, цілий тиждень свекруха мовчала і Катю не чіпала. Однак, пішов другий тиждень, а на швидкий переїзд свекрухи не було й натяку. Третій тиждень пролетів під мовчазне обурення Каті, а до кінця четвертого вона готова була вибухнути праведним гнівом.
— Сергію, ти говорив, що вона приїде на тиждень. Максимум на два.
— Ну хто ж знав, що ці майстри такими криворукими виявляться. Мало того, що повільно працюють, так ще й напартачили з фарбуванням. Довелося переробляти. Ну кошеня, вона ж нам не заважає, вірно?
— Ага, але й не допомагає. Спить до обіду, півхолодильника змітає, бере мої речі. Я їй казала, але не царська ж справа мене слухати. Тож давай, підключайся.
— Ти не зможеш її вигнати, ти ж у мене надто добра, – підлизувався чоловік.
— Я із задоволенням її виставлю і дам їй чарівний швидкісний підсрачник на доріжку. Єдине, що мене зараз зупиняє – повага до тебе. Якщо не хочеш її втратити – заспокой свою матір! Вона місяць живе, хоч би раз щось купила. Хоч печиво до чаю. Тільки критикує мої страви і мете все, що я купую.
— Ну в мами завжди був поганий апетит. Вона не любить суп, а від макаронів поправляються. А вона за фігурою стежить.
— Дивна дієта, не знаходиш? Кава з тістечком як рідна залітає, а макарони мабуть із ворожого табору, одразу на дупу відкладаються.
— Ну перестань! Тобі шкода, чи що?
— Ні, але я іноді теж хочу чай попити. Іду з роботи, впевнена, що вдома є солодке, а виявляється, що з солодкого тільки цукор і її нудотні посмішки.
— Добре, поговорю з нею.
Каті не було шкода ні тістечок, ні інших продуктів, але її дратувала безцеремонність свекрухи і прагнення пожити за чужий рахунок. Чомусь мама Каті навіть просто в гості з порожніми руками не приходила, а ця готова в дитини останню смакоту забрати.
Але Катя сподівалася, що все це скоро закінчиться, тому терпіла, хоча до кінця місяця починало сіпатися не тільки око, а й усе обличчя.
Проблема була ще й у тому, що свекруха багато років жила сама. Мабуть, звикла ні в чому себе не обмежувати. Наприклад, вона могла повісити випрану спідню білизну на найнесподіваніші місця – спинку стільців, двері, батареї. Мало того, що це було неприємно, так вона ще й ображалася, коли її просили прибрати це і повісити на балкон.
— Так у вас балкон вічно відкритий. Білизна буде вся в пилу. Це жахливо шкідливо! Я не збираюся всякі мікроби чіпляти через ваші примхи.
— Мамо, ти не розумієш, чи що? Я все-таки чоловік, твій син, мені не дуже хочеться бачити твою білизну на спинці кухонного стільця.
— Ой, які ми ніжні! Нагадати тобі, що я бачила і твої труси, поки ти жив зі мною?
— Мамо, досить! Це останнє зауваження. Не хочеш сушити на балконі – суши праскою!
— Ага! Ти з глузду з’їхав? Праскою, щоб пар мене добив? Ти не забув, що в мене погане здоров’я.
— Ну якось треба це питання вирішувати?
— Я можу не прати!
— Ну от уже ні, – втрутилася в діалог Катя, – прати ви будете. І ще, Зінаїдо Петрівно, люба, не соромтеся користуватися душем і ванною, ми не так багато за воду платимо. Не бійтеся, можете хоч щодня митися.
— Це ти зараз на що натякаєш? – свекруха приготувалася відстоювати свою зганьблену честь.
— Ні на що, крім того, що ви за час перебування в нас лише двічі в душі були. А за вікном не січень. Може вам незручно? Мочалка погана, мила немає? Я готова вам допомогти.
— Ти мене звинувачуєш у неохайності? Сергію! Ти будеш мовчки слухати, як твою матір відкрито ображають?
— Мам, Катя ж як краще хоче, – почервонів син.
— Я просто з’ясовую, може вам у нас не комфортно? – перебила чоловіка Катя. – Може в доньки краще буде?
— От уже такого не очікувала! – крикнула мати і зникла у своїй кімнаті, голосно грюкнувши дверима.
— Сергію, а чи не загостилася в нас твоя матінка? – накинулася на Сергія дружина.
Сергій змінився в обличчі, але постарався взяти себе в руки, щоб дружина не помітила його приреченого вигляду.
— Ну вона ж скоро з’їде, – зковтнув він.
— Сергію, вона молода жінка, при цьому абсолютно не стежить за гігієною. Я вже не кажу тобі про те, які сюрпризи вона часом залишає, бережу твою ніжну психіку. Але якщо так триватиме, я забороню їй жити з Ксюшею в одній кімнаті. Це небезпечно для дитини. Крім того, донька скаржиться, що бабуся страшенно хропе!
— Ну гаразд тобі, прям моторошно…
— Знаєш, я на кілька ночей тебе до неї відселю. Перевіриш! Дитина не висипається, але ж вона в першому класі, для неї і так зараз складний час. В обід вона тепер не відпочиває, ще й уночі не спить. Або ти вирішуєш питання з матір’ю, або сам із нею в кімнаті жити будеш. А я з донькою в нашій спальні. Зрозумів?
— Зрозумів… Я поговорю з нею.
— Сергію, зміни платівку, ця вже заїжджена. – йдучи, кинула Катя.
Минув ще один місяць, почався третій. Натяків на те, що мама збирається з’їжджати, не було. Катя вже зневірилася натякати і лаятися з чоловіком. Сергій теж став якийсь дивний. Перестав сперечатися, постійно обіцяв поговорити з матір’ю, але нічого не змінювалося.
— Сергію, я все розумію, ремонт затягнувся. П’ятий раз його переробляють. Але за три місяці цілком можна було пофарбувати стіни, покласти лінолеум і натягнути стелі! Ти вже вибач, але я не дурна. Справа не в ремонті, так? Давай розповідай! Або я зараз їду додому до свекрухи, сама все доробляю і переводжу її. Усе! Мені набридло! Вона мене дістала!
— Ну, кошеня. Там просто в сусідів трубу прорвало, якраз перед самим закінченням ремонту. Залило все, і мамину квартиру, і нижче поверхом. Я тобі не хотів говорити, щоб не засмучувати. Але їй доведеться у нас ще пожити. Там місяць тільки сушили все, обдирали і тепер ось почали заново…
Каті хотілося битися головою об стіну від безвиході становища. Вона бачила, що чоловік або недоговорює, або прибріхує. Але втома і роздратування вже настільки захопили її, що вона боялася влаштувати скандал, який покладе кінець не тільки перебуванню свекрухи в її домі, а й її сімейному життю. Каті здавалося, що ще трохи і вона виставить свекруху та чоловіка за двері, щоб нарешті зажити в тиші, чистоті та спокої. Донька теж постійно запитувала, коли поїде бабуся. Почала проситися з ночівлею до другої бабусі, хоча раніше не любила ночувати поза домом. Тепер же ледь не щодня вона просилася залишити її в другої бабусі.
Ситуація складалася безвихідна, і невідомо, скільки б іще вона залишалася такою, якби одного разу Катя не прийшла з роботи раніше й не підслухала цікаву розмову.
— Донечко, та відправлю я тобі грошей, не кричи! Квартиранти сказали, що в них там проблеми якісь. Віддадуть. Ні! Я не можу їх виставити, доведеться інших шукати. А це час! Що? Як мені тут? Нормально! Хоча ця зараза добряче потріпала нерви. Ні! Я не можу її послати, я живу в неї. А брат твій підкаблучник, теж не сміє їй слово вякнути. Гаразд, давай. А то скоро ця мегера з роботи з’явиться, буде по шафах шарити, перевіряти скільки я з’їла.
Каті здавалося, що на неї впав метеорит. Хоча підслухане відразу робило ситуацію логічною і зрозумілою. Свекруха до них переїхала, у свою квартиру пустила мешканців, а грошики доньці відправляє. Усім добре, всі задоволені! А що до Каті – мегери, то на неї й увагу звертати не варто. Каті привиділося, що якби зараз їй під руки попався чоловік, вона б його навпіл розірвала голими руками. А вже свекруху – на дрібні шматочки покришила.
Щоб не розплескати злість на чоловіка, Катя вирішила тихо вийти і дочекатися його біля під’їзду. Ксюша сьогодні ночувала у її матері, тож збори свекрухи мають пройти так, як запланувала Катя.
Сергій, який нічого не підозрював, з посмішкою йшов від машини до будинку. Він здалеку помітив дружину, яка сиділа на лавочці, але не здивувався тому, що вона його зустрічає біля будинку, чого за всі вісім років шлюбу не бувало.
— Привіт, кошенятко! А ти що не заходиш? – підійшов Сергій.
— Та ось, на тебе чекаю, – байдуже відповіла дружина.
— Навіщо? Скучила?
— Звісно! В очі хочу твої подивитися, перед тим, як вирву тобі їх під три чорти! – раптом гаркнула Катя, підстрибнувши на лаві.
— Що у вас там знову сталося?
— У нас? Нічого! А ось у вас із мамою сьогодні переїзд. У її квартиру. Квартирантів виставите, або до Дашки попрете, мені все одно. У моєму будинку вашої ноги більше не буде!
— Які квартиранти? – Сергій проколовся вже на першій фразі, оскільки брехати він не вмів.
— Такі! Я все знаю, досить викручуватися!
— Ну зайчику! Ти ж знаєш, Дашка живе дуже погано, дитина маленька, працювати вона не може. А зараз ще чоловік її не працює. Їм нема на що жити. Ось мама і придумала здавати свою квартиру, а гроші їм віддавати. Хоч якась допомога…
— А чому ця благодійниця не з ними живе?
— Ну Катрусь, що ти дурниці несеш. Куди вона поїде. У нас і місця більше, і умови кращі.
— І ні копійки ми за це все не просимо, так? – У Каті всередині все клокотало.
— Зайчику, давай додому зайдемо і там поговоримо?
— Давай! Якраз речі збереш. Свої і мамині! І сьогодні ж з’їдете. Обидва!
— Ти що, виганяєш мене?
— Ти мене обманював три місяці. Я втомилася. Досить! Це моя квартира і я хочу жити в ній із комфортом. – прошипіла Катя.
— Ага, твоя, яку я обставив! – випалив Сергій.
— Яку я обставила на гроші, отримані від шиття! Якщо пам’ятаєш, я шити почала, коли донька маленька була. На відміну від твоєї сестриці я не скиглила, не сідала матері на шию, а працювала!
— Ой. Ну не заводь свою шарманку. Свята Катерина!
Катя з чоловіком піднялися до квартири, де на них чекала мати. Вона почула, як вони скандалять біля порога і підготувалася захищати сина й нападати на невістку. Але Катя випередила її.
— Дорогі гості, а вам господарі не набридли? – Катя кипіла, немов розігрітий чайник.
— А що таке? – здавалося, Зінаїда Петрівна була щиро здивована обуренням невістки. Її бажання скандалити випарувалося, щойно вона побачила, як рішуче налаштована Катя.
— Вам додому не пора? Начебто ремонт закінчився! Я вам більше скажу, і ремонт закінчився, і моє терпіння, і час вашого безцінного перебування у нас!
— Ну і що? Мені у вас добре! Я не планую їхати. Тим паче, тепер ти все знаєш, та й звикли всі вже одне до одного. Три місяці живемо душа в душу! – видала свекруха.
— А ну швидко зібрала свої манатки і за двері! – Катя перестала стримуватися і закричала на всю силу своїх легенів.
Терпіти присутність родички чоловіка вона більше не могла і не хотіла. І так за час перебування в гостях “мами” у неї здали нерви.
Чоловік вирішив заступитися, але моментально прикусив язик, щойно Катя перевела на нього лютий погляд.
Вона взяла телефон і пішла дзвонити Даші, сестрі чоловіка, щоб та терміново приїхала.
— А що сталося? У мене дитина спить! – виправдовується жінка.
— З нею чоловік може посидіти, ти чудово вмієш водити!
— У нас бензину немає, ти мене заправиш?
— Сама заправиш! І так уже звикла на чужій шиї кататися! Щоб через півгодини тут була.
Через годину незадоволена сестричка ввалилася у квартиру.
— Ну і що за терміновість?
До її приїзду Катя вже зібрала речі чоловіка і покидала в сумку все з полиць свекрухи, незважаючи на їхні спроби заперечувати і вмовляти.
— Забирай своїх родичів! Я думаю, ти достатньо накопичила грошей від винаймання маминої квартири, тепер зможеш утримувати своє сімейство!
— Не зрозуміла…
— А я й не дивуюся! Я замучилася тягнути на собі цю приживалку і цього брехуна. Усе!
Досить! Мати тобі допомагає, от і забирай її собі. А брат твій начебто і заробляє навіть сам, взагалі вигідне придбання!
— Кать, у тебе дах чи що поїхав? Нікого я забирати не збираюся! У тебе он які хороми, грошей у вас навалом, могла б і потерпіти! А ми живемо погано, чоловік не працює, дитина маленька.
— Чоловік твій уже три місяці сидить, не працює і не шукає роботу. А навіщо? Адже є грошики від винаймання! Нічого! Тепер знайде роботу! Подивися скільки плюсів одразу!
— Мати не може в мене жити! Мій Ігорьок проти, вони не порозумілися!
— Та ти що? Який збіг! Ми з нею теж не порозумілися. Але нікого ж це не збентежило!
— Він би не погодився з нею жити!
— Та плювати я хотіла!
Суперечки тривали ще близько півгодини. Зрештою, Даша, не витримавши й обізвавши Катю невдячною наволоччю, забрала матір з її речами і поїхала. Сергій залишився. Катя не наполягала. Вигнати його їй хотілося тільки перші півгодини скандалу. Він, звісно, обдурив її, але ж не з гірших спонукань. Каті не хотілося зараз скандалити. Вона мовчки розвернулася і пішла спати. Скандалити вона не любила, будь-які з’ясування стосунків давалися їй важко. А тут така вистава. Мабуть, усі сусіди вухом до стін прилипли! Зараз вона була вичавлена, як лимон. Не було навіть відчуття перемоги.
Наступного дня Катя отримала гнівне повідомлення від сестри чоловіка. Схоже та всю ніч його складала. Відповідати не було ні сил, ні бажання. Зранку вони з чоловіком влаштували генеральне прибирання у квартирі, якраз був вихідний. Після обіду забрали доньку від мами і вирушили з нею в парк, а пізніше повернулися у свою квартиру.
— Навіть не віриться… – Катя не стала пояснювати, що мала на увазі, але Сергій і так усе зрозумів.
Свекруха і її донька не спілкувалися з Катею понад рік, усім знайомим розписуючи, яка вона меркантильна особа. Адже вони хотіли поселити матір лише на рік, щоб сім’я Дашеньки на ноги встала. А Катька-зараза вигнала рідну свекруху за поріг, та ще й шматком докоряла, їсти не давала, обзивала матір чоловіка бруднулею.
Усі ці принади Каті передавали спільні знайомі. Коли рідня чоловіка вирішила змінити гнів на милість і нагрянути в гості, Катя не відчинила їм двері. Нехай знають, що вона не з тих, хто прощає хитрих і нахабних.
