Марія Миколаївна рахувала дні до того моменту, коли її син із невісткою та онуком зможуть з’їхати у власне житло. Але будинок уже півроку тому здали в експлуатацію, а пенсіонерка спокою так і не дочекалася.
— Мені набридло, якщо чесно спати в прохідній кімнаті, – каже Марія Миколаївна подрузі. – Це такі незручності, ти не уявляєш. Вранці то син на роботу йде, гримить на кухні посудом, то онук біжить. Невістку не розбудиш, спить до обіду, а він встане і до мене: «Баба, а що ми будемо їсти». Та й узагалі, хочеться спокою, нарешті.
— Так скажи їм, мовляв, час і честь знати!
— Сказала, – усміхається літня жінка. – Образа до небес в обох: «Мамо, ти нас гониш у порожню квартиру, там меблів майже немає». Їм, бачиш, треба, щоб нова квартира була одразу з усім: щоб і меблі, і кухня, і техніка. Невістка прати ручками не хоче, спати на надувному матраці теж нижче її гідності. Як і готувати на плитці.
— Нехай купують щось із рук, зараз повно оголошень, продають і хороше, і недорого.
Марія Миколаївна своїм молодим такий варіант давно вже запропонувала, але невістка одразу скривилася:
— Тягнути в новеньку квартиру старі дошки, які невідомо де стояли? Ні вже, ми хочемо все хороше і новеньке.
А на новеньке в сім’ї сина грошей зараз зовсім немає: невістка Люда сидить у декреті, онукові лише два з половиною. І найближчим часом із декретної відпустки молода жінка не вийде, вона на четвертому місяці вдруге – так вийшло в них. Працює тільки син Марії Миколаївни, із зарплати платить іпотеку, а платіж досить великий. Плюс, годує свою сім’ю, даючи матері, з якою вони зараз живуть, гроші на харчування.
Квартиру свою, де дві кімнати і кухня, об’єднана з вітальнею, син із дружиною купили ще до появи первістка. На етапі будівництва вийшло не так дорого, та й ставки тоді за іпотекою були нижчими. Щоправда, тоді довелося ще й винаймати квартиру, але працювали обоє, справлялися.
— Марія Миколаївна за голову схопилася, коли син оголосив, що вони з Людою чекають на дитину, але на побоювання матері молодий чоловік відповів, що вони впораються, будинок незабаром здадуть, Люда матиме декретні виплати, а він знайде підробіток, буде щось придумувати.
І… не придумав нічого, та ще й здачу будинку затримали на півроку. Коли онукові Марії Миколаївни не було ще півтора року, невістка з роботи справді мала непогані виплати по догляду за дитиною, але онукові минуло півтора, будинок не зданий, зарплата одна.
— Тут вони до мене і попросилися, – каже пенсіонерка. – На півроку, саме настільки здачу житла затримували. Ну так, незручно в мене й тісно, а що робити? Свати живуть в області, до них не виїдеш зовсім.
Квартира у Марії Миколаївни в старому будинку, двокімнатна, але вітальня прохідна. Сина свого жінка виховувала одна, з чоловіком розпрощалася, коли хлопчикові було 6 років. Квартира спадкова, батьки тут жили. Коли син ріс, було начебто й зручно, та й звикли вже. Тоді Марія Миколаївна жила в спальні, син у вітальні. Але сім’ю, та ще й із дитиною, у прохідній кімнаті не поселиш. Елементарно нікуди поставити ліжко онука: вікно, стіна і двері. Довелося жінці поступитися кімнатою молодим.
І навіть не в цьому річ, вважає Марія Миколаївна. Просто важко жити в чотирьох у таких умовах, санвузол суміщений, невістка в декреті, вона сама на пенсії, цілий день у квартирі ніс до носа троє – вона, Люда й онук. І на малогабаритну кухню йдуть в один час, а там тісно, просто до неможливого тісно. А вечеряє Марія Миколаївна тепер узагалі у вітальні, за столом вони всі не вміщаються.
І ось, свекруха дочекалася: квартиру сина з невісткою здано, ключі отримано, нарешті, цей кошмар закінчується. З дня на день чекала, що молоді будуть сумки збирати. І чекає вже півроку. А тепер ще нові ввідні: Люда в положенні другим. Виходить, що з декрету не вийде, сяде в наступний.
— У онука всі меблі є. Плюс, на лоджії в мене стоїть їхній холодильник, подарунок сватів на новосілля, – продовжує Марія Миколаївна. – Є старий стіл для кухні, плитку поки що можна купити, раковина там є, у квартирі вже. Що ще треба, скажи? Є мікрохвильовка, мультиварка, посуд усякий. Надувний матрац теж є. І так, можна жити і так, і купивши тимчасові меблі з рук.
— Ну ні, – міркує Людмила, підтискаючи губи. – Руками прати? А через кілька місяців живіт уже на ніс полізе. І як? І спати на підлозі? Мені, в моєму стані? Мотлохом квартиру забивати чужим? Не хочу. Ось декретні отримаємо, щось купиться, накопичимо.
Марія Миколаївна якийсь час ці міркування слухала. Усередині все кипіло, але нічого не говорила синові з невісткою, а тут не витримала: вивалила все, що думала. Що вона втомилася від штовханини, що незручно спати в прохідній кімнаті, що вона хоче спокою й тиші, а рік уже цього не бачить.
— Пузо скоро на ніс полізе? А головою треба було думати, що живете у свекрухи, а в новій квартирі нічого немає. Чужі дошки не хочеш? А тут не чужі? Нічого, значить, прати будеш ручками. Спати на підлозі важко? Ліжко найпростіше купите, а в онука все є, мені знайома готова віддати для нього і ще меблі.
— І все, невістка надулася, сказала, що в неї в голові не вкладається, як бабуся може висловлюватися в тому ключі, що другого онука не треба. А це не я висловлююся, це вона новою дитиною козиряє. І так, треба було думати, куди ти цього другого понесеш, у порожню квартиру чи в чужу, до свекрухи, – вважає Марія Миколаївна. – Домовленість була, що вони живуть, поки їхню квартиру не буде здано. Усе, здали, збирайте речі і дайте мені спокій уже.
— Мамо, не очікував, – образу озвучив і син. – Ти нас із дитиною маленькою і з другою, яка на підході, гониш у порожню хату. От як ми тобі набридли! Рідна мати й бабуся.
І сваха зателефонувала, почала на совість давити і просити Марію Миколаївну хоча б ще трохи потерпіти, так же не робиться.
— Послала я матір невістки, відкритим текстом. Треба потерпіти? Нехай Люда до неї з дітьми і їде. Де в декреті сидіти – все одно. А син не носить дитину, він і на підлозі поспить. І синові сказала, що на оренду чи ні, до себе в квартиру, але вони через два тижні з’їжджають, – каже Марія Миколаївна.
— Виходить, що зробила добру справу і зіпсувала стосунки з родиною сина? Ось сваха, вона хороша, здалеку охає, – усміхається подруга жінки.
А ви що скажете?
