Дарина не була впевнена, що її пироги сподобаються майбутній свекрусі, але це було неважливо. Задум дівчини був в іншому.
Сам факт, що вона спекла пироги, має продемонструвати важливу річ: Даша — за сімейні цінності та прагне сподобатися мамі свого обранця.
Навіть те, що пироги можуть вийти неідеальними, було плюсом. Свекрухи не люблять ідеальних невісток, має бути щось, за що можна дорікнути. З візиту важливої гості Дарина мала намір отримати максимум користі.
На роботі Клавдію Василівну за очі називали просто КВ (каве). Вона була завучем у школі, де Дарина працювала перший рік. Там дівчина і познайомилася з Віктором, сином КВ, який одного разу прийшов до матері та чекав у вчительській, поки закінчиться урок.
Мимоволі він почув, як Дарина цікавилася колегами, що таке ключ на десять. Напередодні дівчина придбала стіл, але не змогла зібрати через відсутність цього ключа.
Віктор побачив цю збирачку меблів і запропонував допомогти. Так почалися їхні дружні стосунки, що миттєво переросли в романтичні, а потім і в близькі.
КВ спочатку не знала про це, а коли дізналася, довго обурювалася прудкістю Дарини та висловухістю власного сина, який став легкою здобиччю математички. Ставлення завуча до підлеглої різко змінилося, вона стала суворішою, прискіпливішою і почала підколювати при будь-якій нагоді.
Такою була диспозиція на момент, коли дві улюблені жінки Віктора зустрілися в неформальній обстановці, щоб (як він думав) помірятись силами та провести розвідку. Але у жінок завжди все складніше.
Клавдія Василівна, яка жила за принципом “Точність — ввічливість королів”, прийшла до 18-00. Вона прискіпливо оглянула орендовану квартиру, накритий стіл і Дарину у фартуху з рюшами та слідами пшеничного борошна.
— Чим це пахне? — запитала гостя, морщачи ніс.
— Пирогами, — усміхнулася Дарина. — Спекла два види — солодкі та з рибою.
Дівчина відчинила дверцята духовки і витягла деко з рум’яними пирогами.
— То ти їх усі разом пекла? — здивувалася КВ.
— Ага, — кивнула Дарина і пояснила: — Для економії часу.
— Так солодкі ж рибою будуть смердіти!
— Та ні, ніби, — заспокоїла Дарина, принюхуючись до пирога.
— А що за риба?
— Сьомга, — незворушно відповіла господиня.
Сіли за стіл. Даринв розклала пироги по тарілках та налила чаю.
— Чому Віктор затримується? — невдоволено запитала КВ. — Ти казала йому, що я прийду?
— Звичайно, але він нещодавно зателефонував і попередив, що трохи затримається. Давайте я вас поки що пригощу, спеціально для вас пекла.
— Краще б не пекла. Ти ж знаєш, що я стежу за здоровим харчуванням, — сказала КВ, смачно відкушуючи пиріг із рибою.
Цього Дарина не знала, вона вперше почула про об’єкт стеження КВ, однак визнаватись у цьому не стала, не так важливо. Поки не прийшов Віктор, треба було поговорити про головне.
— Клавдія Василівно, я хотіла з вами дещо обговорити, — обережно почала вона.
КВ перестала жувати і глянула на неї поглядом завуча.
— Слухаю, — суворо сказала вона.
— Як ви дивитеся на те, щоб ми з Віктором почали планувати дитину.
— Ти чекаєш дитину? — запитала КВ.
— Ні, що ви! Я говорю суто теоретично. Як би ви поставилися, якби це стало реальністю?
— Ну, якщо теоретично… . Діти — це добре, але ж ви не одружені.
— Так, але метою створення сім’ї є саме народження дітей. Немає сенсу одружуватися, якщо не вирішено головне питання — про дітей.
— І що ти хочеш від мене?
— Ви маєте величезний педагогічний досвід, ось я й хотіла з вами порадитись. Як ви вважаєте, скільки в сім’ї має бути дітей, двоє, троє чи більше? Хто їх має виховувати? Чи варто довіряти дитині садочку чи особисто займатися його вихованням, поки не піде до школи?
Чи є сенс залишати роботу вчителя заради своїх дітей? У яку школу віддати дитину, звичайну чи з поглибленим вивченням окремих дисциплін? Коротше кажучи, у мене безліч питань. Мені дуже хотілося б знати вашу думку.
Поки Дарина все це говорила, вона спостерігала, як змінюється вираз обличчя Клавдії Василівни. Спочатку воно було настороженим, потім — здивованим, нарешті — стурбованим.
— Як ти далеко зробила крок! — резюмувала вона. — Ще навіть не чекаєш дитину, а вже на десять років уперед дивишся.
— А хіба це погано? — Дарина зобразила розгубленість.
— Та непогано, але дещо передчасно. А Віктор хоч збирається на тобі одружитися?
— Ми це поки що не обговорювали. Але коли почали жити разом, я думаю, що маю право на це розраховувати.
— Ти мою думку знаєш, — вагомо сказала КВ. — Я проти вільних стосунків. Все має бути згідно із законом.
— Я теж за узаконені відносини, але світ дуже змінився, зараз мало хто відразу одружується, багато хто живе роками, навіть дітей народжують поза шлюбом.
— Ну, ні, цього я не потерплю! — заявила КВ. — Сьогодні ж із Віктором поговорю. Бачу, ти дівчина серйозна, про дітей думаєш, пироги печеш, квартира. Настав час йому приймати рішення. Так — так, ні — ні. Нема чого тобі голову морочити!
Якщо про дітей задумалася, значить, для шлюбу готова. Він не захоче, іншого знайдеш. А в’язнути у позашлюбних відносинах — остання справа.
Вона взяла з тарілки пиріг із малиновим варенням і відкусила. Обличчя одразу розслабилося від задоволення.
— Непогано, — прокоментувала вона, — тільки кісточки в зубах застрягають, тому я малину не дуже люблю.
— Матиму на увазі, — послужливо запевнила Дарина.
За солодким пішов другий пиріг із сьомгою.
— Смачно, — сказала прихильниця здорового харчування. — А що тут зелене? — запитала вона, вдивляючись у начинку.
— Це шпинат, він добре поєднується із сьомгою.
— Мені подобається! Приколдесно! — похвалила КВ, використовуючи слівце з лексикону своїх учнів, побічно це означало, що бар’єри між поколіннями зламані, і план Дарини вдався.
— Невже вийшло? — усміхнулася Дарина, не помітивши, що сказала це вголос.
— Вийшло, вийшло! — усміхнулася майбутня свекруха. — Ось якщо ти дітей так само вправно народжуватимеш, як печеш пироги, то ціни тобі не буде. І куди Віктор дивиться! Негайно з ним поговорю. Думаю, весілля найкраще грати у вересні, тож готуйся!
Коли Віктор прийшов, то застав ідилію: мати та кохана дівчина мирно пили чай та розмовляли про роботу. Йшлося про переваги шкіл із поглибленим вивченням китайської мови.
— А такі ми маємо? — запитав Віктор, щоб підтримати розмову.
— На той час з’являться, — запевнила мати, беручи з тарілки черговий пиріг. — Віктор, ти б присів, нам треба з тобою серйозно поговорити. Але спочатку спробуй пироги, дуже смачні! Дарина постаралася.
Дарина налила чай коханому, сіла навпроти, підперла щоки долонями і замріяно замислилася: «Вересень – час весіль. Добре! Швидше б!»
