– Ну що, приймай блудного чоловіка! Уявляєш, я зрозумів – краще за тебе нікого бути не може! Ого, непогано виглядаєш! Ну, посунься вже, дай пройти коханому чоловікові!
– Дмитро спробував втиснутися між дверним отвором та дружиною, яка не зрушила ні на сантиметр.
– А як ти тут опинився? Начебто ми все вирішили. Ти – безцінний скарб та суперприз, а я недостатньо зусиль докладала, ні?
– Ой, кинь розігрувати тут із себе вражене самолюбство. Мабуть, уже й наготувала мені, й сама при повному параді, – чоловік спробував посунути дружину, одночасно зрушуючи її з місця.
– А з чого я маю тобі щось тут організовувати? – Ліда щиро не зрозуміла натяку.
– Я ж тобі повідомлення відправив. Невже не бачила? – Дмитру не вірилося, що Ліда могла так поставитися до його повернення.
– Так ти ж попросив номер твій видалити. Я й видалила.
– Лідо, та ну перестань! Не розігруй із себе того, ким не є.
Ліда дивилася на чоловіка, а перед очима кадрами з’являлися події місячної давності. Виходячи заміж за Дмитра, Ліда була впевнена – призначення дружини – затишний будинок та задоволений чоловік. Так жили її мати та бабуся, так привчили й Ліду.
З самого весілля вона тримала будинок в ідеальній чистоті, на кухні завжди вигадувала щось дивовижне, та й у спальні намагалася не лінуватися. Адже чоловік має отримувати все, що хоче вдома, інакше потягне його отримати це в іншому місці.
У такому ритмі життя Ліда і подумати не сміла про власні потреби та бажання. Поступово вона й сама звикла не звертати на себе увагу, і чоловіка привчила до цього.
А Дмитро і до весілля не вирізнявся вмінням піклуватися про когось – крім себе. Вихований мамою і бабусею, закоханий і розпещений, він, немов ніжна квіточка, був передан в дбайливі руки Ліди, і згодом став ще більш примхливим, ніж був до весілля.
Посаду чоловік займав невисоку, тому самостверджувався вдома, за рахунок дружини. Ліда, незважаючи на те, що була талановитим дизайнером, просиджувала на низькій посаді та зарплаті, не наважуючись просити підвищення.
Вона допомагала старшим колегам із виконанням їхніх завдань, а потім дивилася з кута, як вони пожинають лаври.
– Лідо! Допомагай! У мене катастрофа! Вчора купила квитки до Туреччини на вихідні. На пару днів, засмагу оновити. – начальниця Ліди ніколи не зверталася до дівчини на ім’я, якщо не збиралася повісити на неї якусь свою термінову справу.
– Вітаю. – Ліда напружилася, тому що на вихідні чоловік змусив їхати на дачу до батьків. Їхати на дачу його мовою означало наготувати на всю компанію, а до цього закупити всі необхідні продукти. Коли встигнути виконати всі прохання чоловіка та ще й завдання начальниці, Ліда просто не уявляла.
– Треба мені твоя допомога! Я і так свою удачу усвідомлюю. Тобі доведеться трохи попрацювати понаднормово. Не хвилюйся, потім, коли-небудь компенсую. А якщо забуду – буде в тебе плюс до карми. Загалом, ось матеріали завдання. До понеділка чекаю на ідеальне виконання. Ну, ти знаєш, наче я сама це зробила. А ти знаєш, я погано не роблю.
– Ти взагалі ніяк не робиш уже рік, за тебе весь відділ працює, – подумала Ліда, але вголос лише несміливо сказала:
– Ольга Костянтинівно, я не зможу. У нас із чоловіком сімейне свято на дачі. Я у вас тиждень тому відпрошувалася раніше в п’ятницю піти. У мене безліч справ.
– І що? Ти мені пропонуєш здати квитки? Ти серйозно ставиш на один рівень своє дачне свято та мою Туреччину? Ну ні, люба! Ти спочатку зробиш усе, а потім поїдеш чоловіку своєму котлети смердючі смажити! Інакше підеш геть, а я знайду більш кваліфікованого співробітника! Замість тебе вздовж бака для сміття черга стоїть з тих, хто весь твій «професіоналізм» заткне.
Ліді хотілося заперечити, але вона за звичкою не наважилася. Мовчки взявши з рук начальниці папку, вона відкрила пошту. Ольга завжди надсилала додаткові завдання поштою, щоб підловити Ліду на невиконаних умовах.
– Лідо, скільки можна прогинатися? Чи не набридло? – до неї підійшов колега, з яким вона вже п’ять років працювала за сусідніми столами. Нерідко він допомагав їй розгребти найбільш термінові замовлення.
– А що я зроблю? Пропонуєш заперечити й позбутися роботи? Мене чоловік із дому вижене. – Ліда відкрила папку і свиснула від обсягу дорученої справи. Замовлення на тиждень, а виконати треба за дві ночі. Ось точно, замовлення для Попелюшки.
– Вона тебе не вижене. Крім тебе ніхто так добре не вміє її роботу робити. Вона це знає, але тримає тебе в страху. Та й твій чоловік звик на шиї в тебе кататися! Скільки там у вас років спільного життя?
– Сім років. І він не катається на моїй шиї!
– Ну так! Тільки ось випрано – погладжено, наготовлено – це звичайні теми твоїх розмов. Ніколи ти не обговорюєш відпочинок, салони краси та нові вбрання. Подивися на себе! Тобі трохи більше тридцяти років, а ти себе на бабку перетворила! – Ліда не помітила, що колега вкладає у слова надто багато емоцій. Та й взагалі дуже часто став навколо неї опинятися.
– Романе, тобі чого?
– Хочу, щоб ти навчилася відсіч давати. А поки що – допомогти тобі хочу. Давай твоє завдання, я його зроблю. А це номер доставки – готують класно! Пошкодуй себе – купи все готове на стіл! Це ж і твоє свято.
Ліда подякувала за допомогу в роботі, а ось щодо кейтерингу навіть думати не стала. Вона вважала, що краще за неї ніхто не приготує.
Цілу ніч вона не спала, варила і смажила десятки страв, якими планувала здивувати гостей. Упакувавши все, поїхала на дачу, куди чоловік поїхав напередодні, нібито підготувати будинок до свята.
Ліда раділа, що встигла все зробити швидше, аніж планувала. У неї був час на себе перед святом, та й із чоловіком побути наодинці.
Останнім часом у них майже не виходило побути вдвох. Він став затримуватися на роботі, міг і у вихідні поїхати виконувати термінову справу. До того ж, Ліду часто завантажувала роботою начальниця.
Гості мали прийти ввечері, тому півдня у подружжя точно було. Ліда дорогю зайшла в магазин, купила дорогу пляшку червоного та фруктів для побачення з чоловіком.
Однак, вже під’їжджаючи до дачі, вона зрозуміла – побачення не буде. Автомобіль одного з гостей уже стояв біля воріт. Точніше, гості.
Начальниця Дмитра, яку він зажадав запросити на їхнє свято, вже встигла прибути. Причому не лише прибути, а й освоїтися. Перед будинком валялися її туфлі та деякі предмети гардеробу.
Все ще не розуміючи, що відбувається, Ліда увійшла до будинку. Недвозначність заняття, якому захоплено надавався чоловік і його начальниця, змусила Ліду впасти в ступор і просто мовчки стояти в дверях, спостерігаючи зраду.
Чоловік не відразу помітив Ліду, а помітивши, обрушився на неї зі звинуваченнями.
– Чого приперлася раніше часу? Хто тебе кликав? Смажила б далі свої котлети! Обламала мені весь відпочинок.
– Я хотіла влаштувати нам побачення. – Ліда незручно махнула пакетом, у якому брязнула пляшка та келихи.
– З Тобою? Насмішила! Ти на себе давно дивилася в дзеркало? Бабка на базарі та й та гарніша! Дістала мене! Некрасива, недоглянута, у ліжку нудна. Загалом, я від тебе йду!
– Але я ж заради тебе все робила! Намагалася, догоджала! – Ліда відчула, як затремтів голос і по щоках покотилися сльози.
– Погано намагалася!! Не стежила за собою! А за мене треба боротись! Ось тепер залишайся сама і подумай над своєю поведінкою. – Чоловік навіть не вважав за потрібне встати з ліжка або випустити коханку з обіймів. Ліда запам’ятала погляд розлучниці – впевнений, насміхаючись, зневажаючий!
Вона сіла в машину і поїхала навмання. У голові крутилася лише одна думка – чого йому не вистачало? У будинку чистота, випрано, погладжено, смачно наготовлено. Сама непогано виглядала. У всякому разі, Ліда здавалася собі цілком пристойною.
Довга коса, скромний одяг, натуральна краса. Вона не нарощувала нігтів та вій, не фарбувала волосся і не збільшувала частини тіла. Коханка чоловіка була повною протилежністю.
Але Дмитро сам забороняв дружині змінювати зовнішність, вважаючи лише природну красу прийнятною. Ліда зупинилася біля узбіччя і гірко заридала.
– Чого йому треба? Я ж ідеальна господиня! Якщо треба, змінилася б ще, аби йому догодити.
У цей момент завібрував телефон. Дзвонив Роман.
– Лідо, вибач, якщо відволікаю від нереальної тусовки, але мені терміново потрібна твоя професійна порада. Я тобі фото скинув. Перш ніж послати мене далеко і без хліба, глянь одним оком – підійде нашій турецькій зірці такий варіант? – Роман тараторив, побоюючись, що Ліда дуже зайнята. Але почувши в трубці її схлипування, змінив тон і спитав суворо.
– Що сталося? Чоловік образив? Ти де зараз? Давай я приїду!
– Не треба приїжджати, все гаразд. Фото зараз подивлюся. Все нормально, я просто різала цибулю.
– Відірвати б пір’я цьому Чіполліно! – пробурчав Роман.
Ліда відповіла колезі та поїхала додому. Хотілося побути в тиші і подумати про майбутнє, але вдома все нагадувало, як чоловік вчинив з нею.
Не витримавши тортур, Ліда зібралася і пішла прогулятися. Кілька годин вона безцільно блукала вулицями, поки не зупинилася біля вітрини модного магазину.
За склом кілька мініатюрних продавщиць вбирали манекен, щоб показати покупцям варіанти готового образу. Ліда дивилася на речі, які ніколи б і не подумала купити. Цінник перевищував її доход за кілька місяців.
Задивившись, Ліда помітила, як дивляться дівчини. Вона перевела погляд з манекена і продавщиць на своє відображення. Подивилась і жахнулася.
На неї дивилася втомлена, заплакана, виснажена тітка з пучком на голові, у старомодній спідниці та затрапезній блузці. Адже це було її вихідне вбрання, в якому вона передбачала ввечері вийти до гостей.
А може, чоловік має рацію – і вона не боролася за нього. Не думала про те, що йому просто неприємно бути поряд з такою негарною жінкою.
Ліда вирішила будь-що відвоювати чоловіка у суперниці. І насамперед вирушила до салону краси. На щастя, майстри салону швидко зрозуміли, що їй потрібно, і рішуче відмовили від непотрібних процедур збільшення губ і подібних до неї.
Перукар відрізав зайву довжину волосся, освіжив колір та зробив модну стрижку. Потім майстер нігтьового сервісу і візажист у чотири руки привели в порядок обличчя та руки дівчини.
Наступним став магазин одягу. Ліда хотіла на честь свята купити собі набір дорогого посуду. Повернувшись додому, Ліда зауважила, що зникли речі чоловіка.
Дмитро не повертався додому майже місяць. Не дзвонив і не писав. Щоб бути готовою до раптового повернення чоловіка, Ліді довелося освоїти науку догляду за собою.
Проживши в такому режимі всього місяць, Ліда помітила зміни у зовнішності. Але зовсім несподівано вона усвідомила, що зміни торкнулися і внутрішнього стану.
І ось, через місяць самотнього життя, збираючись на ранкову пробіжку, Ліда почула дзвінок у двері. Не дивлячись у вічко, вона відкрила її, бо чекала побачити Романа, який тепер вирішив бігати з нею вранці, аби частіше бувати поруч.
Ліда намагалася вдавати, що не розуміє його натяків. Нині вона була не готова до нових відносин. Та й зі старими треба було розібратися.
Проте, на порозі вона виявила не Романа, а чоловіка. У м’ятому костюмі, сильно потяганого і схудлого.
– Ну, привіт! Зустріч блудного чоловіка! Я вирішив, що вибираю тебе. Ти все ж таки рідніше. А Марія хоч і красуня, але готувати не вміє, та й у хаті у неї свинарник. Загалом, ти перемогла у боротьбі, забирай свій головний приз! – чоловік розвів руки, щоб Ліді зручніше було кинутися йому на шию.
Але вона не поворухнулася і не зрушила з місця, щоб впустити чоловіка назад.
– Ну що за спектакль? Покарати мене вирішила? Досить, адже я й передумати можу.
– Шуруй звідси! До речі, я вже на розлучення подала. Незабаром нас розведуть. Розділу майна не буде, квартира моя, ремонт у ній ти так і не зробив. А автомобіль мені батько купив. Він на нього та оформлений. Загалом, не тримаю тебе, мій дорогоцінний трофей! Іди на край світу та назад не вертайся. А мені ти більше не потрібний. До речі, мене на роботі підвищили, тож я ще й професійний фахівець!
– Брешеш! Не могла ти за місяць стільки встигнути. Мабуть, плакала, та скаржилася на долю весь час.
– Ну так, а між справою тіло і голову привела до ладу. І виявилося, що ти не потрібний мені. Так, було боляче та прикро. Але ж і з тобою я не була щаслива. Що не робила, як не старалася, тобі все не подобалося. Як не намагалася догодити – ти знаходив привід лаяти і ніколи не хвалив. Дякую за стимул, а тепер вільний! – Ліда зачинила двері перед носом чоловіка.
Вперше з моменту, коли побачила Дмитра в ліжку з коханкою, Ліда відчула себе так легко і вільно. Наче крила за спиною виросли. Вона вирішила не йти на пробіжку.
Захотілося просто прогулятися містом. Часу до роботи залишалося достатньо, щоб дістатися до офісу пішки. Ліда одягла найкращу сукню, зробила макіяж і зачіску, а потім, з гордо піднятою головою вирушила підкорювати світ.
Через місяць вона отримала свободу від чоловіка і цілих три роки не дозволяла нікому знову завести її до рацсу. Але в другому шлюбі вона не стала концентрувати увагу на чистоті будинку та смачній їжі, приділяючи час собі та стосункам з чоловіком…
