— Женька? Женьці й горя мало, що мама одна на городі виснажується. Де вже зятю про тещу згадати, якщо рідна дочка замість мами їде до чужої тітки! Перед свекрухою прогинається, хоче показати, яка вона незамінна помічниця і як цінує батьків чоловіка, – обурюється Анна.
Ганні 37 років, вона давно і міцно осіла в Києві, заміжня, виховує доньку-школярку. На малу батьківщину, в районний центр однієї з областей Центральної України вибирається рідко: робота, справи, та й час зараз важкий.
— Приїдеш на одну ніч, – пояснює вона, – а вранці вже в дорогу треба збиратися. Машина є, але й чоловік бурчить, теж можна зрозуміти його, робота, підробіток. Ми ж іпотеку платимо. Виходить приїхати до мами всього 2 рази за рік. Взимку не їздимо: небезпечно, чоловік не погоджується. Але Женька ж під боком живе! Можна було б і відвідувати, і допомагати раз на тиждень.
Молодша сестра Анни заміж вийшла в рідному місті, їй зараз 31 рік, має двох дітей: 5 річного сина та однорічну доньку. І зараз жінка в декреті.
— Нам батьки чоловіка купують трикімнатну квартиру, – розповідала Женя родичам, коли вийшла заміж, – з умовою, що ми залишимося жити в рідному містечку, нікуди не поїдемо. А навіщо нам їхати? У свекра тут бізнес, чоловік при ділі, а на мені будуть діти. До речі, половина квартири буде записана на мене.
Женя тоді була в положенні первістком, тому свекри й купили квартиру молодим навпіл. Вони взагалі за мірками містечка вважалися заможними: квартира в місті з гарним ремонтом, свій продуктовий магазин, машини у свекра і свекрухи, будинок у селі неподалік.
— Та там не будинок, – каже Ганна, – а будиночок, я одного разу там була. І майже все літо Женька з чоловіком і дітьми там. У її свекрів ще дочка є, на кілька років молодша за Женьку, вони здружилися. І так здружилися, що про маму рідну сестра зовсім забула.
У Жені дійсно склалися дуже теплі стосунки з батьками чоловіка і з його сестрою. Вони із задоволенням проводять час разом, відзначають усі свята, а після появи молодшої доньки, сестра Анни практично переселилася в заміський будинок свекрів.
— Усі зручності, – каже Женя, – свекруха часто вдома буває, допомагає мені з дітьми.
Господарства в батьків чоловіка немає. Замість городу – розкішний газон, мангальна зона і літня кухня, альтанка, гойдалка, квіти. Женя часто хвалиться фотографіями з дачі свекрів. А за ділянкою і газоном дивиться односельчанин, якому свекри платять гроші: косить, поливає, прополює.
— Не життя, – усміхається Анна, – а казка. Тільки нашій мамі в цій казці місця немає.
Мама сестер живе на околиці містечка в приватному секторі. Має добротний будинок і 15 соток городу, які жінка, а їй уже виповнилося 64 роки, навідріз відмовляється не засаджувати городиною та картоплею: як так, земля порожніти буде? Та й Женя з чоловіком у мами гості рідкісні.
— Я не можу часто до неї навідуватися, – каже Женя, – у мене двоє дітей і своя сім’я, своє життя. Я сотні разів говорила, щоб мама кинула всі свої посадки, парники, розсаду та інше. Чоловік? Чоловік працює з батьком своїм, часу в нього немає. І з дітьми треба побути теж. І потім, він у своїх батьків до ділянки підходить тільки відпочивати, чому він має щось робити на городі в тещі?
— Я не можу кинути, – вперто каже мама, – Аня з чоловіком приїдуть, хоч картоплі й огірочків заберуть, варення на зиму. У них же пучок кропу й той за гроші…
— Аня приїжджає тільки в травні, – каже Женя, – закинуть картоплю в землю і ручкою мамі помахають. А я маю ходити підгортати, від жука обробляти, поливати, полоти і збирати, щоб сестра в листопаді багажник продуктами завантажила? Аня відпустку воліє проводити біля моря, або в Карпатах а не на маминих грядках. Їй не треба мамі допомагати? А я зобов’язана, адже живу поруч? Що за логіка?
Сім’я Жені продукти бере в магазині свекрів, ні маминої картоплі, ні зелені, ні варення – їй задарма не треба. Але мама вперто продовжує обробляти город заради старшої доньки.
— Нахабка, – вважає Ганна, – не мені, а рідній своїй матері могла б допомогти! Ну звикла мама до городу, не може, щоб земля травою заростала, ну допоможи, ти ж дочка! Так ні, Женя свекрусі в очі заглядає. Як же, квартиру купили, матеріально допомагають, та й робити у свекрів на дачі нічого не треба, спину не зігнуть, найняли наймита!
— Я нахаба? – дивується Женя, – Цікаво, мій чоловік маму возить, якщо їй кудись треба, мій чоловік час від часу наймає то сантехніка, то електрика, якщо в будинку щось ламається. Мій чоловік везе тещі то олії рослинної, то молока, то ковбаси. На городі не працюємо? Так, не працюємо. Не хочемо. Свекрам в очі заглядаю? Так від них я тільки хороше бачила. А до мами приїдеш, вона на онуків і не гляне, у неї то розсада переросла, то вона для улюбленої доньки Ганнусі варення варить. Аня розумна і турботлива, але чомусь за мій рахунок!
Як думаєте, хто з сестер має рацію?
