Мені вона дуже подобається, спокійна, домовита, розважлива, і, якщо чесно, то вона не заслуговує на таке ставлення, я б сама не витримала, але що я можу вдіяти, – скрушно хитає головою Наталя Михайлівна, – пояснюю, а що толку! Так шкода буде, якщо вони розлучаться!
Говорить ці слова Наталя Михайлівна своїй близькій приятельці, а йдеться про невістку Ольгу. Дружину її сина Гліба. Точніше – про другу його дружину.
Гліб вперше одружився 8 років тому, будучи зовсім молодим: 22 роки, ледь закінчив інститут. Олена була його ровесницею.
— Нічого не скажу, – продовжує Наталя Михайлівна, – Олена яскрава, цілеспрямована, інтелектуалка. Весь час чогось вчилася, на місці не сиділа.
На першому місці в Олени була не сім’я, не Гліб, а саморозвиток і кар’єра. Наталя Михайлівна в їхнє життя намагалася не втручатися: винаймали квартиру, відвідували маму зрідка, телефонували, зі святами вітали. А іноді син просто приходив до мами: вилити душу, поговорити “за життя”.
— Приходжу з роботи, а її вдома немає, – говорив Гліб, – вона на роботі затрималася. Їсти нічого, у хаті безлад. Або вона вдома, але обкладена паперами, їй працювати треба, звіт горить, план не зроблено, проєкт не здано, а мене немов і немає!
— А як вони сварилися! – згадує Наталя Михайлівна, – Бувало і мене не соромилися! Тільки іскри летять, нізащо вона не поступиться. Та що там, частенько вона і була ініціатором. Два лідери в сім’ї і ніхто не хотів іти на компроміс.
Промучившись два роки з майже щоденним з’ясуванням стосунків, Гліб і Олена розійшлися. Дітей у них не було (які діти, якщо кар’єру треба робити). Майно поділили мирно. І ще через три роки 27-ми річний Гліб познайомився з Ольгою.
— Їй тоді тільки 20 років було, – каже Наталя Михайлівна, – навчалася в інституті. Така дівчинка хороша. І Глібко з нею спокійнішим став. Молода, а вміла до нього знайти підхід: де треба – промовчить, коли треба – з кімнати вийде, щоб його одного залишити.
— Вона дуже хороша, – казав Гліб мамі, – і батьки в неї чудові. Я такий спокій відчуваю поруч із нею. І я дитину хочу дуже.
І Наталя Михайлівна бачила: не здається синові, справді мудра дівчина. Ще через рік Гліб повів обраницю до РАЦСу. На той час у молодого чоловіка вже була квартира: батьки допомогли, та й сам вклався у своє житло.
— Спочатку в них усе було просто чудово, – каже Наталя Михайлівна, – і наготує Оля, і Гліб ходив увесь охайний і задоволений. Вона закінчила інститут, влаштувалася на пристойну роботу. Жіночий колектив, жодних авралів і понаднормових. Та й нам із чоловіком ні Оля, ні Гліб не скаржилися.
Зараз Оля чекає на їхнього з Глібом первістка, малюк має з’явитися на світ восени. А нещодавно син, заїхавши в гості до мами без дружини, вимовив:
— Ні риба вона, ні м’ясо! Олена зовсім інша. Вона як дика пожежа, а Оля – ледь тепла грілка. Ні до чого не прагне, крім дому її нічого не цікавить.
— Сину, – сказала Наталя Михайлівна, – але ж ти обирав і був задоволений! Та й потім, вона зараз всередину себе дивиться, вона ж дитину чекає, який саморозвиток! Та й виглядає Оля дуже добре, красива, доглянута, добра, що тобі ще треба?
— Олені 30 років, – відповів син, – бачив її недавно. Начальником стала, по закордонах їздить, якісь курси, симпозіуми, життя кипить, а Олі 23 всього, а вона типова домашня калоша. Нудно!
— Ось справи! – дивується приятелька Наталії Михайлівни, – його ж Олена не влаштувала саме тим, що в неї життя кипіло, тільки чоловікові в її житті відводилося останнє місце, а тепер що?
Батько Гліба висловився ще простіше:
— Жар-птиця, синку, обпалити може. Один раз уже обпекла!
— Може навчиться ще цінувати і затишок, і домашнє тепло, і те, що в дружини він на першому місці, – сподівається Наталя Михайлівна, – ми з чоловіком тільки зраділи, що онука роститимемо, й тут знову виникла ця Олена!
— Чудить, – підтримує приятелька, – положення дружини і для чоловіків складний період. Дивися і все налагодиться. Загалом, правий твій чоловік, приємно на жар-птицю, а гніздо вити й дітей ростити тепліше з такою, як Оля.
А ви як думаєте? Чи є майбутнє у сім’ї? Чи зможе Гліб зрозуміти й оцінити тиху турботу дружини, її спокійну вдачу й неконфліктність, адже була в них з Оленою спроба. Невдала.
