Хочеться не те щоб поради попросити, а просто поділитися своїм болем. Я 16 років відпрацювала на хлібокомбінаті. Багато пережила всього, часто змінювалося керівництво, змінювався колектив. Загалом, я серед операторів найстаріша, всі інші прийшли набагато пізніше за мене.
Скільки довелося загалом винести за час роботи: поломки, аварії, догляд співробітників, роботу без вихідних, зіпсовані відпустки і майже всі вони або восени, або взимку. За всі ці роки я тільки 4 рази була на морі і двічі я просто мінялася змінами.
Мені, з двома маленькими дітками, не належала відпустка влітку. Могли під час відпустки викликати двічі. Я від нічних змін стала схожа на зомбі — чорні мішки під очима! І з’явилася в нас у всіх алергія на все! І ось змінилося вкотре керівництво.
Як з’ясували, викупив завод наш міський голова й розпочалися масові скорочення. З 9 операторів залишили тільки 5. Причому директор зі списку викреслив чотирьох людей навмання. І в цій четвірці опинилася я.
Плачу більше від образи. Просто я ще молода, мені тільки 42 роки, стажу більше ніж у інших. Але на це ніхто не зважає, просто рулетка якась. Натомість пенсіонерку залишили. Круто! Відпрацьовую останні дві зміни та й усе. Ось сьогодні моя нічна зміна.
Начебто все, як було, та ж робота, те саме обладнання і все добре і на хвилину навіть забуваю про скорочення. Але ні, реальність сувора. А в мене ще син навчається.
Як бути? Як пережити цей стрес?
У Анатолія Івановича та Лідії Олексіївни було два сини. Давно вже дорослі: Борису тридцять п’ять,…
— Зі своїм любим чоловіком Валентина жила, як у Бога за пазухою, — так сама…
Пізній зимовий вечір був. У кутку біля вікна стояла та величезна пухнаста ялинка, вся у…
Після розлучення з дружиною Захар із села поїхав до іншого міста. Шкода було сина Артемка,…
— Батько, звісно, поводиться огидно, — засмучена Олена. — Але до чого тут мій шлюб?…
Петро Іванович овдовів пів року тому. Швидко пішла його Наталя, добра й працьовита господиня зі…