Двадцять років тому, коли над селом Спасівка стояла густа серпнева спека, а повітря густо пахло розігрітим воском і чебрецем, старий…
— Ганнусю... а чого це в тебе чоловік такий похмурий? — ледь чутно спитала я, поки ми возилися на кухні.…
Якось зібралися ми з коліжанками дитинства — давнім дівочим товариством, четверо нас. Усі вже на заслуженому відпочинку, розміняли сьомий десяток.…
Ганнуся замолоду була такою, що хоч з лиця воду пий. Висока, ставна, коса русява аж до пояса, а очі —…
— Мамо, ну ти що, справді не розумієш? Не можу я в такому вигляді на співбесіду йти! Це ж серйозна…
Мені 60 років. І я вперше за багато літ зважилася кудись поїхати не у справах, не до дітей, не допомагати…
Мені 57 років. І до цієї зими я б, напевно, з упертістю доводила, що я не бідна. Не багата, ні.…
Днями єдиний син Віри Юріївни привів до батьківської хати дівчину — знайомитися. Сказав, що наміри в нього серйозні, планує створювати…
Ранкове сонце тільки-но почало заглядати у великі вікна невеличкого продуктового магазинчика на першому поверсі старенької п'ятиповерхівки. У повітрі затишно пахло…
— Ніно, ти зовсім сором втратила?! — невістка Галина влетіла на кухню, так хряпнувши дверима, що в серванті жалібно брязнув…