Головна

Життєві історії

— Коли ти станеш дорослою і до тебе прийде твоя мама — не вір їй! Що б вона тобі не казала, як би не благала пробачити — не вір! — А татові? Бабуся спохмурніла, важко ковтнула і ледь чутно прошепотіла: — А тато не прийде. Нема його більше, Катрусю. Вже два роки як нема. Я казати тобі не хотіла. Думала, час ще буде… А воно бач, як вийшло. Нема його, часу
Життєві історії 0
Теплий літній вечір дихав спокоєм, пахнув матіолою та свіжоспеченим пирогом, а на лавочці біля нашого під’їзду, як завжди, зібралися місцеві кумушки. — А мама ж твоя ким працює,
— Леоніде Анатолійовичу… ви не так зрозуміли… — Я все зрозумів! — гаркнув тесть, звертаючись до Лілі: — Заяву на стіл! Щоб за п’ять хвилин духу твого тут не було! Коли заплакана дівчина вискочила за двері, він повернувся до зятя: — А ти… Ти більше не член ради директорів. Поки в моєї доньки не з’явиться дитинка — сидітимеш біля неї невідступно. А там подивлюся, що з тобою, паскудою, робити. Геть з очей моїх
Життєві історії 0
Коли тобі під тридцять, а ти досі живеш із батьками в тісній двокімнатній квартирці і не маєш куди привести кохану дівчину — відчай може штовхнути на несподівані вчинки.
— Три солоні огірки вмолола! А раніше ж на них і дивитися не хотіла. І в туалет бігає щопівгодини… Боже ж мій, чи не чекає вона на дитину?! Та їй же тільки вісімнадцять!» Думки на мить завмерли, наче налякані птахи. «Вісімнадцять… Вже вісімнадцять. Треба негайно з нею поговорити
Життєві історії 0
Марія Яківна приготувала вечерю. Наварила картоплі, дістала відварну курку, відкрила баночку своїх фірмових маринованих огірочків. Виклала їх на гарненьку тарілочку, витерла руки об фартух і гукнула: — Андрію!
Нашвидкуруч змайстрував собі два багатоповерхові бутерброди з ковбасою. Тільки-но відкусив шматок, як на порозі виросла вона: — Очі не встиг роздерти, а вже за столом. Правильно, зараз усю ковбасу змете, як пилосос
Життєві історії 0
У коридорі гучно клацнув замок вхідних дверей. Ростислав ліниво потягнувся в ліжку і солодко позіхнув: «Дружина побігла на роботу. Треба швиденько вставати, поки теща моя ненаглядна не прокинулася».
— Ти що, вирішив замінити нашу дитину цим вуличним котом зі смітника?! — кричала вона тоді, ковтаючи сльози. — Ну що ти, Оленко, — терпляче й тихо відповідав Андрій. — Хіба ж можна кимось замінити нашого хлопчика? Я просто не зміг пройти повз. Ти права, я знайшов її біля баків
Життєві історії 0
Сіма сиділа в куточку на кухні, скромно опустивши оченята й делікатно прикривши лапки пухнастим хвостиком. Вона скидалася на слухняну, але дуже налякану гостю, яка боїться зайвий раз дихнути
Яка нам червона риба?! Ти в декреті сидиш, грошей нема, премій не дають, ще й платіж за квартиру на носі! Звучить логічно, правда ж? Криза, кредити, треба затягнути паски. От тільки «немає грошей» у нашій родині стосувалося лише мене та дитини
Життєві історії 0
Я дивилася на той шматочок червоної риби на вітрині так, ніби це був якийсь недосяжний скарб. Слинка текла, сил не було: вдома декрет, постійна економія, кожна копійка на
— Тату, можна про особисте? — голос у неї ледь здригнувся. — Звісно, доню. Ти ж знаєш. — У нас із Марком… у нас зараз дуже непростий період. Ми ніби віддаляємося. Він каже, що я якась закрита, мов у мушлі, що з мене слова не витягнеш про почуття. — Вона важко зітхнула, а потім випалила: — Мама каже, що це в нас сімейне. Що ти теж ніколи не вмів бути поруч по-справжньому. Що саме через цю твою душевну холодність у вас тоді нічого й не вийшло
Життєві історії 0
Недільний вечір видався тихим і якимось по-осінньому тягучим. Соломія подзвонила, коли я саме заварював собі міцний вечірній чай. Спочатку все йшло як завжди: говорили про буденне, вона емоційно
Я підібрала вас в кучугурі снігу біля інституту й привезла до себе додому. — Ви? Мене? До себе? Зовсім незнайому людину… Як незручно! Розумієте, я вчора захистив дисертацію й, здається, не розрахував свої сили на банкеті
Життєві історії 0
Надія звикла повертатися після роботи в порожню квартиру, де крім кішки Дісі її ніхто не чекав. Сірі стіни, тихе мяукання під дверима та самотній чай увечері — таким
— Кому зараз здалися ті весілля? — буркнув Сергій, відводячи очі. — Нікому. Романтична подорож? Хай їдуть за свої, раз такі дорослі. Хочуть гратися в сім’ю — хай самі за все платять. Я просто оніміла. Рік тому цей самий чоловік розпинався, як важливо виконати мрію доньки! Що ж змінилося? Чому до моєї дитини таке ставлення? Я прямо запитала його про це. — Тому що, — відрубав він. — Моя Настя до весілля з чоловіком не жила
Життєві історії 0
Двадцять два роки під одним дахом. Здавалося б, ми вже злилися в одну людину, навчилися розуміти одне одного з пів погляду. А тепер я дивлюся на чоловіка, з
— Ларисо Андріївно, а у вас бува немає такої родички… Анжели? Світла така, криклива, вічно з яскравим манікюром, ніби в хижого птаха? У Лариси похололи руки. — Є. А що трапилося? Ніна Павлівна нахилилася ближче і зашепотіла: — Та вона ж у моєї сусідки племінницю обкрутила! Напросилася пожити. А вже за тиждень там такий прохідний двір почався… Якісь чоловіки підозрілі, дівчата, музика гупає до ранку
Життєві історії 0
Квартира на вулиці Вишневій стояла пусткою вже другий рік, але Лариса Андріївна ніяк не могла знайти спокій. Її мучило дивне, тягуче відчуття тривоги щоразу, коли мова заходила про

You cannot copy content of this page