Життєві історії

— Тебе де носить? – навіть Юлі було чути гнівні крики Ірини. – Діти на тебе чекали дві години, замерзли всі! Довелося їхати, забирати їх! — Іринко, донечко, я в лікарні, – тихо сказала Олександра Павлівна, – у мене перелом шийки стегна. — Що ж ти така, незграбна? – обурювалася на тому кінці донька. – Через твою незграбність нам довелося скасувати поїздку на дачу

11.02.2025Рубрика: Життєві історіїАвтор: Selena 0

Усі її звали бабуся. Не баба Шура, не Олександра Павлівна. Просто бабуся. Було в неї двоє дітей. Синок, Андрюшенька, сорока п’яти років, та донька – Іринка, трохи молодша

Після великого ювілею діти й онуки вирішили, що маму й тата треба обов’язково звозити в місто їхнього дитинства, тим паче у Валентини – їхньої мами – зір погіршився настільки, що вона одного разу «посолила» суп содою. Ось після соди і було вирішено їхати. Вовка, все ще бадьорий, але зовсім сивий, з лисинкою, що проглядає, допомагав дружині зі зборами і навіть узяв на себе функцію валізоносця в далекій подорожі

11.02.2025Рубрика: Життєві історіїАвтор: Selena 0

Валентина ще змолоду славилася романтичною натурою, молода Валечка завжди щиро й по-дитячому захоплювалася усім, що бачила довкола: пташками, квітами, сходами і заходами сонця. Їй однаково подобалися всі молоді

Вона лежала в ситцевій хусточці, прикрившись товстою ковдрою, і важко дихала. Її гостроносе обличчя було в зморшках, і незрозуміло було, скільки ж їй насправді років. — Гей, бабусю, ти жива? – тихо запитав Павло, забувши про грубку, про колосники і про гроші в комоді. Старенька мовчала. Було помітно, що їй важко дихати. — Чуєш, бабусю, скажи щось, – просив Павло, – Рідня твоя де? Кого на допомогу кликати? – запитував він, і в голосі чувся відчай. Було помітно, що їй усе гірше

11.02.2025Рубрика: Життєві історіїАвтор: Selena 0

Під покровом ночі він стояв і роздумував: увійти чи ні. Ще вчора помітив, що тут, на околиці містечка, хтось переїжджає. Стояла вантажна машина з відкритими бортами, метушилися вантажники,

— Та я відразу уявляла, чим буде моє життя з мамою, а куди було діватися? – зітхає Олена. – Так, живу за її вказівкою, виховує вона мене так само, як у дитинстві. Майже. — Ну ось, сходила заміж, заспокойся тепер, – мало не з першого дня оголосила мама Олені. – Дочка в тебе є, це головне. Треба її виростити. Жити тепер будеш заради неї, вже я знаю, що ця мета найблагородніша. А про гульки і мужиків думати нічого. Ти вже з одним погуляла

11.02.2025Рубрика: Життєві історіїАвтор: Selena 0

Сама була свідком, як Олена матері брехала: «Мам, ну захворіла моя колега, ну що поробиш? Мені треба залишитися, зате отримаю побільше», – каже Галина про свою колегу. —

— Я чотирьох годую, мені ще іпотеки не вистачало. Тобі чимось погано? Ти і в цих двох кімнатах порядок не можеш нормальний навести. Дружина, теж мені. Вічно спотикаюся об дитячі іграшки. — А що, Ольга нечепура? – цікавиться приятелька в Карини. — Яке там, – махає та рукою. – Оля – чудова господиня. Мені ще повчитися в неї. Чистота в неї вдома, затишок. Завжди все блищить: і кахель, і сантехніка, жодної пилинки на меблях

11.02.2025Рубрика: Життєві історіїАвтор: Selena 0

— Навіть чоловік мій із ним спілкуватися не може, а сама Оля терпить. Про свекруху годі й казати: там усе про «що скажуть люди» і про те, що

— Ти монахом живеш? Сумніваюся, – кричала колишня дружина в трубку. – Жінок, мабуть, водиш. А я теж жива людина і маю право на те, щоб спробувати влаштувати особисте життя. — Влаштовуй, – відповів колишній чоловік. – Хто ж проти? Я твоєму сердечному другові ні слова не сказав. Але за квартиру платити я більше не буду. Раз у тебе є мужик, нехай він і оплачує оренду. — А потім коронне: «Повезу сина і ти його більше не побачиш або побачиш раз на рік», – передає слова невістки Юлія Сергіївна

11.02.2025Рубрика: Життєві історіїАвтор: Selena 0

— Та вони давно розійшлися, дитині два роки було, – розповідає Юлія Сергіївна. – Ну просто неможливо було вже жити в постійних чварах. — А цікаво, через що

— Я спокійно Лілю відпустила в нове життя. Що-що, а в побуті вона все вміє робити. І суп зварить, і пироги спече. Любить готувати, охайною завжди була. Не треба було скандалити з нею і нагадувати, що в кімнаті чи у квартирі пора прибрати, а білизна на лоджії давно висохла, – каже Марина. Але мама й подумати не могла, що почнуться проблеми фінансового плану, що зять буквально в перший же місяць висловлюватиме дружині невдоволення її витратами

11.02.2025Рубрика: Життєві історіїАвтор: Selena 0

— Ну, може, ти й права. Дозволила б я Лілі цей самий пробний шлюб, не довелося б зараз розлучатися, – каже сестрі Марина. – Але ти ж знаєш,

— Чим тобі наш будинок не догодив!? – кричала вона. – Я скоро піду у вічність і все тобі залишиться. — Мамо, припини, – посміхнувся Ігор. – Не треба тобі ще на той світ, встигнеш. — Це життя, – зітхала жінка, театрально прикриваючи очі. — Добре, коли це «життя» з тобою трапиться, я повернуся сюди. Свій будинок Тетянці віддам. Євгенія Миколаївна закипіла. Тетянці?! Людченій доньці?! Будинок, який її син… своїми руками?! Не бути цьому

10.02.2025Рубрика: Життєві історіїАвтор: Selena 0

— Нікуди ти не дінешся, – уїдливо додала Людмила. – Буде дитина на зло тобі! Ігор почервонів і сховав гроші в кишеню. Він хотів оплатити вирішення “проблеми”, але

– Ось саме, купила, – не здавалася жінка. – Сама їздить на новій, а Сергійко на старій. Сором. А навіщо їй нова машина? Щоб чоловіки увагу на неї звертали

10.02.2025Рубрика: Життєві історіїАвтор: Lyubov 0

Мама та тато були здивовані. Їхній єдиний і улюблений Сергійко вирішив одружитися. І це добре, але наречена, яку він привів додому, зовсім не відповідала очікуванням. Судіть самі. Хлопець

– Що робити? – думала Наталя Сергіївна. – І їсти хочеться, і на кухню йти нема бажання. Оксана одразу сваритися почне. Скаже, що я, як завжди не вчасно

10.02.2025Рубрика: Життєві історіїАвтор: Lyubov 0

Вже була дев’ята ранку, а Наталя Сергіївна ще не снідала. Вона тихенько сиділа у своїй кімнаті та чекала, коли невістка піде з кухні. Але та не поспішала йти.