Головна

Життєві історії

— Олеже, досить! Скільки можна? Я втомилася від твоїх «випадкових» візитів. Не треба дзвонити моїй мамі й каятися, просити її поговорити зі мною – не допоможе! Ми з’їхали від неї, тому що дістала тобою! У мене скоро нервовий зрив трапиться, тому що всі тільки й кажуть, як Олег шкодує, як йому погано без нас, як він мріє повернути сім’ю
Життєві історії 0
— Марійко! Марійко, – кричав Олег через дорогу. Марія тяжко зітхнула, поставила пакети з продуктами на бордюр, зупинилася. Подивилася на машину колишнього чоловіка на протилежному боці вулиці, втягнувши
— Матвійку, — питаю, — ти не хочеш цукерки? — Хочу, — відповідає, — але я вчора штани нові порвав, і мене мама покарала, сказала, тиждень буду без солодощів. Тут я вже не витримала! — Це в мами, — кажу онукові, — тиждень удома без солодощів, а в мене їж, скільки хочеш
Життєві історії 0
З невісткою я посварилася, як то кажуть, “у пух і прах”. І не дивно, бо за сім років, що Ніна заміжня за моїм сином, я мовчала стільки, що
— Леро, – у мою спальню засунулася голова бабусі Христини, – а в тебе вінчик є? Я оладки Христиночці посмажити прийшла. Я була розлючена: ночувати онуку мама Микити залишити в себе не могла, а притягнутися так рано через половину міста, щоб посмажити оладки й погратися з моїми нервами – легко
Життєві історії 0
Ми з Микитою зустрічалися. Рік уже живемо разом. Ми не розписані. А навіщо? У мене є досвід сімейного життя, у Микити – теж. Мені 33 роки, з нами
Після обіду Стас прийшов додому з величезним букетом бордових хризантем, у тон до його краватки, й повідомив Світлані, що його прийняли у фірму. А ще синочок пообіцяв їй, що вони обов’язково поїдуть до моря, адже вона ніколи не була на морі
Життєві історії 0
— А Федько, виявляється, глибоко одружений… — зітхнула Світланка, сидячи на лавці в сквері й стискаючи в кишені направлення на переривання. Сусідки по кімнаті в гуртожитку їй заздрили,
Теща частенько приїжджала на вихідних, готувала разом із Дариною на кухні, і в ці дні Дмитро насолоджувався кулінарними шедеврами, на які Ольга Степанівна була велика майстриня
Життєві історії 0
Напевно, вже тоді Дмитрові варто було б звернути увагу на аж надто явний ентузіазм майбутньої тещі, і зробити висновки. Але, знаєте, молодість, бракує життєвого досвіду. Він сприйняв це
— Ми ж свекрусі й грошей підкидали, то на одежу, то ще на щось, бо пенсія в неї зовсім малесенька, — розповідає молода жінка. – Хоча, по правді сказати, їла вона з семи днів не менше п’яти в нас
Життєві історії 0
Оксана наша, бідолаха, з другого декрету на роботу вискочила раненько, донечці всього півтора рочки було. А є ж у них іще синок, Олежик, йому вже шість, то той
— Поклич тата вечеряти. Скажи татові, щоб він тобі допоміг із математикою, мені ніколи. Спитай у тата, чи можна тобі піти гуляти. — Ну який він, до дідька, тато? — Любов Тимофіївна аж злістю захлинається. — Видно ж, що тепла у стосунках немає, не було і не буде. Я взагалі вважаю, що роки треба з вітчимом прожити, перш ніж він заслужить слово «тато»
Життєві історії 0
— Я ледь не зомліла, коли вперше це почула, – обурюється Любов Тимофіївна, розмовляючи з подругою. – Кажу їй: «Валю, ти що, з глузду з’їхала?» А вона у
Марія Семенівна ганяла курей у дворі, що знову розкопали під курником лаз, як біля воріт зупинилася машина. Сигнал автівки весело привітався двічі й затих. Марія Семенівна підійшла до воріт ближче. “Ба. Юрко. На своєму автомобілі завітав. Катерина за кермом”
Життєві історії 0
— Доброго ранку, Семенівно. Що це ти хвіртку підперла, мене чекаєш? — Що на тебе чекати, інші справи є. Ось курку загубила, строката така… не бачила? — Ні.
— Чуєш, може, худнути почнемо, — запропонувала вона, — а то мій уже дорікає. Орися теж зайвими кілограмами стурбована, але не так щоб дуже, але є мрія… а то он по телевізору такі красуні крутяться, за віком-то вже пенсіонерки, а якщо ззаду подивитися, то дівчатка їй-Богу. — А як? — питає Орися. — Я вже крем пробувала, що привозили
Життєві історії 0
Борис Семенович Загребельний, свіжовиголений пенсіонер, з’явився перед вербівчанами як новоспечений мешканець. Швидко обжився й познайомився з усіма. Він у цьому селі Вербівка хатинку купив. З’явилися в нього й
Рита з вдячністю подивилася на телефонну слухавку, з якої все ще линув лагідний голос свекрухи. Та вже розмірковувала про те, чим нагодує онуків – і супчиком, і рисом із котлетками, а Риті не доведеться морочитися з вечерею й стрімголов нестися додому після роботи, змучена й голодна
Життєві історії 0
Рита з нетерпінням поглядала на годинник, чекаючи, коли ж нарешті закінчиться цей довгий робочий день. Стрілки годинника, наче навмисне, повзли дуже повільно, ніби випробовували терпіння молодої жінки, яка

You cannot copy content of this page