— Марино, та годі вже дутися і вдавати ображену! Оксана завжди буде частиною нашої родини. Тобі час побороти свої комплекси і перестати шукати ворогів там, де їх немає. Це була точка неповернення. Усе, гальма зірвало. Я встала, подивилася свекру просто в очі і на все подвір’я чітко промовила: — Знаєте, Миколо Васильовичу, я б, може, і прийняла її як частину сім’ї. Якби вона не стрибала в ліжко до мого чоловіка за моєю спиною, поки я на роботі спину гну
Мені двадцять дев’ять, а здається, ніби я прожила вже два життя. І в обох мої нерви випробовувала на міцність одна-єдина людина. Ні, не лиха свекруха і не заздрісна
— От у Петра дружина молодець! Тільки-но малий з’явився, одразу клієнток додому бере. Копійку в дім несе! А в Ігоря? З візочком гуляє і паралельно випічку знайомим розвозить. Усі жінки чоловікам допомагають! Думаєш, мені легко тягнути вас самому, поки ти тут прохолоджуєшся
«Сьогодні ж з ним поговорю. Усі нормальні жінки в декреті чоловікам допомагають, а ця сидить без діла, бачте, втомлюється вона!» — ці слова, кинуті моїм Володею дружкам по
— Ану, швиденько поклала м’ясо на місце, — терпець у Лесі остаточно лопнув, і голос задзвенів металом. — Це не твоє подвір’я, не твій чоловік і, тим паче, не твій шашлик. Світлана миттєво випросталася. На її обличчі з’явився той самий вираз глибоко ображеної святості, який Леся пам’ятала ще з дитинства і який завжди означав лише одне: зараз почнеться буря
Літо дихало густою вечірньою спекою, а над подвір’ям плив той самий п’янкий, апетитний дух смаженого шашлику та реберець на вишневих дровах, від якого одразу тече слинка. Микола чаклував
— У цей день категорично не можна! — кричала вона. — Забирайте заяву, обирайте іншу дату! Я тільки мовчки крутила пальцем біля скроні. Що ближче було весілля, то ставало гірше. Юля забороняла мені вдягати золоті прикраси («наврочать!»), вимагала ставити на стіл запалену свічку і спекти якийсь особливий коровай
— Це ти в усьому винна! Ти! — кричала моя старша сестра так, що по щоках розмазувалася туш, а голос зривався на істерику. Я стояла посеред власного весілля
Андрій приїхав із квітами. Букет був величезний і, відверто кажучи, трохи позбавлений смаку, але Настя зраділа йому так, ніби це були найдорожчі квіти у світі. Галина Миколаївна, свекруха, теж приїхала зустрічати. — Ну, нарешті! — гукнула вона ще від воріт. — Де він там? Дай-но я гляну на онука
Настя не чекала, що буде легко. Їй казали всі — подруги, мама, досвідчена акушерка на курсах для майбутніх батьків, — що перший раз це завжди лячно, що жіночий
— Це ж скільки там горбатитися треба: копати, садити, від бур’янів відбиватися. Свої помідори — це, звісно, добре, але ж спина не казенна, здоров’я дорожче! — Тату, ну ти даєш! — щиро розреготався Віктор. — Ти серйозно думаєш, що ми ту хатинку заради городу беремо? Та боронь Боже! Жодних грядок, жодних картопель там зроду не буде. Засіємо все гарною зеленою травичкою, поставимо альтанку, басейн для малечі, мангал для шашликів
Знаєте, як воно буває, коли два покоління сходяться на одній кухні? Ніби й п’ють чай з одного чайника, а розмова клеїться так, як мокре до сухого. Олена Сергіївна
— Мам! Ви що, зовсім з глузду з’їхали?! Це їхнє дитя, до чого тут ви?! Хай би самі позичали! — Іллюшо, та як же не допомогти? — плакала я. — Їм не дають, у них і так за житло ще не виплачено! — От бачите! Для мене грошей немає, а для неї навіть у борги влізли! Ноги моєї більше тут не буде! Я думав, ви мені хоч цю свою квартиру залишите, а вона, певно, теж уже Світланина
«Та у вас для мене ніколи ні копійки немає!» — від цього крику, здавалося, аж шибки у вікнах задзвеніли. Я стояла посеред нашої кухні, до болю притискаючи до
— Мамо, ну якого дива ти не попередила?! Чого приїхала отак, як сніг на голову? А це що за торби? Нащо стільки всього натягнула, у нас же все є! — замість звичного «добрий день» видала Марія, навіть не намагаючись приховати роздратування в голосі. — Та я ж сюрприз хотіла зробити, доню… А баночки — то ж усе для вас, домашнє, своє, воно ж завжди смачніше, пригощайтеся
— Мамо, ну якого дива ти не попередила?! Чого приїхала отак, як сніг на голову? А це що за торби? Нащо стільки всього натягнула, у нас же все
— Ви ж он скоро квартиру нову купуватимете… Звісно, Оксанці поки зручніше зі мною побути, але потім… Та й гроші за оренду вашої квартири нам би дуже знадобилися. Добре, сину, що ти не пішов розбиратися з тим… диваком. Не чіпай його, як то кажуть, нічого нам від нього не треба. Ми самі маля на ноги поставимо
Кажуть, чужа сім’я — то темний ліс. А я вам скажу, що й у своїй рідні часом такі хащі трапляються, що хоч вовком вий. Мені майже тридцять. Маємо
Ти в магазині на ціни зроду не дивишся, кидаєш у кошик усе, що душа забажає, і рибку і ікру. Та за такі блага можна й очі заплющити на дрібні чоловічі грішки. Натура в них така, Діно! Всі вони одним миром мазані
— Ось тобі й на! Оце так зустріч! Ну, здоров була, красуне! Чоловік — молодий, приємної зовнішності — посміхався, повільно, тихо та розслаблено наближаючись до Діни. А в

You cannot copy content of this page