Син зібрався одружуватися. Звісно, це щастя! Але й клопоти. Наречену привозив, але якось наскоком.
Марина засміялася крізь сльози. Смішно, вона ніколи б і не подумала, що литиме сльози
– Наталю, ти вдома? Повз іду, хочу зайти. – Так, мамо, вдома, заходь. Наталя
– Синку, ну навіщо тобі вона? – суворо казала Раїса Миколаївна своєму синові. –
У неділю зранку Ірина вирушила за покупками в магазин. На виході із під’їзду на
Віра вважала, що її життя склалося успішно. Заміж вийшла після закінчення університету за коханого
Ірина нарізала цибулю і плакала від безсилля, та й від цибулі теж. – Ну,
“Добрий день, Наталю. Ви мене не знаєте. Річ у тім, що я і Вадим..
Моє життя… Як же воно мені не байдуже, як же пече кожна його складова!
Галина Іванівна вже майже п’ять років отримувала пенсію, але продовжувала працювати на заводі кольорових