— Звісно, добре тобі! — з гіркотою кинула вона. — Діти в тебе здорові, донька заробляє. Ти їй і весілля відгуляла, і сина вчиш, тепер он із житлом помагаєш. Зате мене трусиш, як ту грушу, вимагаючи борг! Нормальним людям рідня помагає безкорисливо, а мені власна сестра — під розписку! — Я просто стояла і кліпала очима, — обурюється Тамара. — От вам і маєш! Виходить, я мушу забути про батьківську спадщину, яку роками не чіпала
Кожен, як то кажуть, живе на те, що сам чесно заробив. Саме такої думки
— Це не домовик, донечко. Домовик би речі ховав та по ночах тупав — це так, він любить, особливо коли новий мешканець не привітався. Ти з ним помирися, це неважко. А от фотографію перевернути, ключ покласти — це не його рука. Це Тамара. — Яка Тамара? — Тамара Василівна. Попередня господарка. Вона в цій квартирі сорок років прожила
Ганна орендувала квартиру дешево — двокімнатну в старому будинку в провулку біля Андріївського узвозу,
— Вони — брехня, Соломійко! Чуєш? Брехня! А я — справжній! Моя рука — тепла! Мої сльози — солоні! Так, я не вони. Я незграбний, у мене підгоряють млинці, я геть не вмію плести тобі косички! Але я живий! Я тут, поруч! І я люблю тебе! Я не віддам тебе їм! Я плакав. Я просто кричав від безсилля і болю, вихлюпуючи на неї всю свою незграбну, відчайдушну любов
Мені судилося стати батьком у двадцять два роки. Звісно, не з власної волі. Я
— Хочеш — переїжджай сама, — заявив чоловік днями. — Я туди не піду. Ні за яких обставин. — Що значить «сама»?! — вибухнула Таня. — Я що, мати-одиначка? Ми сім’я чи хто?! У нас дитинка скоро зʼявиться, Сергію! — Якщо переїдеш, — вперто, дивлячись їй просто в очі, повторив чоловік, — то будеш тією самою одиначкою. Аліменти платитиму, з дитиною бачитимуся, але жити там не буду
Одне просте запитання: «Ну що, ви з чоловіком уже переїхали?» — діє на Таню
— А тобі слово не давали. Твоя справа — теляча. Ганна на мить завмерла. — А чому теляча? — спитала тихо. — Бо ти не можеш приймати жодних рішень, — спокійно пояснив чоловік. — Ти живеш на мої гроші, тому сиди тихо й не базікай. Твій номер — шістнадцятий, а голос — дорадчий. Зрозуміло
Ганна накрила на стіл ще до того, як Сашко переступив поріг. У маленькій кухні
— Ну хто так їсть? Га? — гримала баба Ганна, сердито змахуючи ганчіркою зі старої клейонки. — Крихти на столі, на підлозі, весь светр уляпаний! Господи, краще б ти мене забрав, а не донечку мою! Вірочка моя, квіточка… Така біда сталася, пішла завчасно, а ця… лишилася
Оленка злякано втискається спиною в холодну стіну. Навколо неї — темні, високі постаті чужих
— Марино, ти що, Глібчика від грудей відлучаєш, чи мені люди брешуть? — Вже відлучила, — спокійно відповіла Марина. — Ще тиждень тому. — У півтора року?! — Так, у півтора. Ніна Тихонівна багатозначно помовчала. Подивилася на невістку таким довгим, важким поглядом, яким зазвичай дивляться на людину, щойно спійману на крадіжці
Той суботній ранок мав би бути ідеальним. Марина ще з п’ятниці просила Олега попередити
— А мені, — Ірина гірко, з надривом усміхається, — мені мама приготувала іншу долю. Судна, памперси і тихі вечори біля їхнього ліжка. Я ж донька! Я ж у них з’явилася для того, щоб на старість було кому склянку води подати. Ну, і як великий бонус — колись, у дуже далекому майбутньому, мені нібито дістанеться їхня стара хата
— Скільки себе пам’ятаю, я завжди мріяла вирватися з нашого містечка, — зітхає Іринка,
— Телятинку твою улюблену на ринку вибрав, дорогого сухого купив… Ну чого ти, дівчинко моя, знову губи дмеш? Я звела очі й подумала: «Боже, скільки ще це триватиме?». Скільки можна грати в цей театр абсурду, вдавати, що все добре, все чудово, все… нормально
— Подумаєш, чоловік голос підвищив, — сплеснула руками свекруха, поправляючи ідеально вкладену зачіску. —
— У мене он огірочки не политі, помідори до кілочків не підв’язані, сонце пече, а вона свої книжки гортає! — То полийте самі, — спокійно знизала плечима Тетяна. — Ви ж казали, що вам нагинатися не можна, бо поперек хапає. А зі шланга можна й стоячи полити
— Невістка мені попалася — одне нещастя. Ні в хаті, ні на городі помочі

You cannot copy content of this page