Життєві історії 0
– Я все розумію, зараз усім важко! Приїхала за картоплею! Я її купила для бабусі, а не для вас! Скільки ви забрали? Половину?
Допомагаю бабусі, чим можу. Пенсія в неї хороша, майже шість тисяч, але все одно
Життєві історії 0
– Ліда. Навіть не знаю, з чого почати… Я подав на розлучення. Донька виросла, я чекав цієї хвилини. Може ти не помічала, але я став іншим. Заради доньки я не помічав твоїх причіпок, вів господарство, коли ти затримувалася на роботі
Ліда і Сергій прожили разом 25 років. І раптом – розлучення. Що трапилося? Як
Життєві історії 0
– Так, мама любила город, у неї грядочки завжди такими красивими були, що хоч картини малюй. Напрацювалася вона за життя, бідолашна, – зітхнула Люба
– Документи десь мають бути тут, у шухляді, добре дивися, синку, – наказувала Люба,
Життєві історії 0
Десь через два місяці після приїзду «мами» стало помітно, що чоловік змінився. Він почав чіплятися до дрібниць, критикувати те, як я готую, дорікати в зайвих витратах
Коли свекра не стало, я пошкодувала свою свекруху і запропонувала їй жити у нас.
Життєві історії 0
— Доброго дня… А ви… Хто? І що ви тут робите… На моїй дачі? Жінка, яка переминалася з ноги на ногу, не виглядала безхатьком. Одяг на ній був чистий і не старий. Обличчя теж видавало тільки вік близько шістдесяти, а може бути сімдесяти років, не було на ньому відбитку неблагополуччя або тяжкої долі. — Мене звати Алла Миколаївна, – простягнула паспорт незнайомка. Карина повільно, з невпевненістю підійшла і зазирнула в нього
Карина зовсім не очікувала, що під час її відсутності, на її дачі хтось оселиться.
Життєві історії 0
— Тебе де носить? – навіть Юлі було чути гнівні крики Ірини. – Діти на тебе чекали дві години, замерзли всі! Довелося їхати, забирати їх! — Іринко, донечко, я в лікарні, – тихо сказала Олександра Павлівна, – у мене перелом шийки стегна. — Що ж ти така, незграбна? – обурювалася на тому кінці донька. – Через твою незграбність нам довелося скасувати поїздку на дачу
Усі її звали бабуся. Не баба Шура, не Олександра Павлівна. Просто бабуся. Було в
Життєві історії 0
Після великого ювілею діти й онуки вирішили, що маму й тата треба обов’язково звозити в місто їхнього дитинства, тим паче у Валентини – їхньої мами – зір погіршився настільки, що вона одного разу «посолила» суп содою. Ось після соди і було вирішено їхати. Вовка, все ще бадьорий, але зовсім сивий, з лисинкою, що проглядає, допомагав дружині зі зборами і навіть узяв на себе функцію валізоносця в далекій подорожі
Валентина ще змолоду славилася романтичною натурою, молода Валечка завжди щиро й по-дитячому захоплювалася усім,
Життєві історії 0
Вона лежала в ситцевій хусточці, прикрившись товстою ковдрою, і важко дихала. Її гостроносе обличчя було в зморшках, і незрозуміло було, скільки ж їй насправді років. — Гей, бабусю, ти жива? – тихо запитав Павло, забувши про грубку, про колосники і про гроші в комоді. Старенька мовчала. Було помітно, що їй важко дихати. — Чуєш, бабусю, скажи щось, – просив Павло, – Рідня твоя де? Кого на допомогу кликати? – запитував він, і в голосі чувся відчай. Було помітно, що їй усе гірше
Під покровом ночі він стояв і роздумував: увійти чи ні. Ще вчора помітив, що
Життєві історії 0
— Та я відразу уявляла, чим буде моє життя з мамою, а куди було діватися? – зітхає Олена. – Так, живу за її вказівкою, виховує вона мене так само, як у дитинстві. Майже. — Ну ось, сходила заміж, заспокойся тепер, – мало не з першого дня оголосила мама Олені. – Дочка в тебе є, це головне. Треба її виростити. Жити тепер будеш заради неї, вже я знаю, що ця мета найблагородніша. А про гульки і мужиків думати нічого. Ти вже з одним погуляла
Сама була свідком, як Олена матері брехала: «Мам, ну захворіла моя колега, ну що
Життєві історії 0
— Я чотирьох годую, мені ще іпотеки не вистачало. Тобі чимось погано? Ти і в цих двох кімнатах порядок не можеш нормальний навести. Дружина, теж мені. Вічно спотикаюся об дитячі іграшки. — А що, Ольга нечепура? – цікавиться приятелька в Карини. — Яке там, – махає та рукою. – Оля – чудова господиня. Мені ще повчитися в неї. Чистота в неї вдома, затишок. Завжди все блищить: і кахель, і сантехніка, жодної пилинки на меблях
— Навіть чоловік мій із ним спілкуватися не може, а сама Оля терпить. Про

You cannot copy content of this page