— Ти монахом живеш? Сумніваюся, – кричала колишня дружина в трубку. – Жінок, мабуть, водиш. А я теж жива людина і маю право на те, щоб спробувати влаштувати особисте життя. — Влаштовуй, – відповів колишній чоловік. – Хто ж проти? Я твоєму сердечному другові ні слова не сказав. Але за квартиру платити я більше не буду. Раз у тебе є мужик, нехай він і оплачує оренду. — А потім коронне: «Повезу сина і ти його більше не побачиш або побачиш раз на рік», – передає слова невістки Юлія Сергіївна
— Та вони давно розійшлися, дитині два роки було, – розповідає Юлія Сергіївна. –
— Я спокійно Лілю відпустила в нове життя. Що-що, а в побуті вона все вміє робити. І суп зварить, і пироги спече. Любить готувати, охайною завжди була. Не треба було скандалити з нею і нагадувати, що в кімнаті чи у квартирі пора прибрати, а білизна на лоджії давно висохла, – каже Марина. Але мама й подумати не могла, що почнуться проблеми фінансового плану, що зять буквально в перший же місяць висловлюватиме дружині невдоволення її витратами
— Ну, може, ти й права. Дозволила б я Лілі цей самий пробний шлюб,
— Чим тобі наш будинок не догодив!? – кричала вона. – Я скоро піду у вічність і все тобі залишиться. — Мамо, припини, – посміхнувся Ігор. – Не треба тобі ще на той світ, встигнеш. — Це життя, – зітхала жінка, театрально прикриваючи очі. — Добре, коли це «життя» з тобою трапиться, я повернуся сюди. Свій будинок Тетянці віддам. Євгенія Миколаївна закипіла. Тетянці?! Людченій доньці?! Будинок, який її син… своїми руками?! Не бути цьому
— Нікуди ти не дінешся, – уїдливо додала Людмила. – Буде дитина на зло
– Ось саме, купила, – не здавалася жінка. – Сама їздить на новій, а Сергійко на старій. Сором. А навіщо їй нова машина? Щоб чоловіки увагу на неї звертали
Мама та тато були здивовані. Їхній єдиний і улюблений Сергійко вирішив одружитися. І це
– Що робити? – думала Наталя Сергіївна. – І їсти хочеться, і на кухню йти нема бажання. Оксана одразу сваритися почне. Скаже, що я, як завжди не вчасно
Вже була дев’ята ранку, а Наталя Сергіївна ще не снідала. Вона тихенько сиділа у
Щомісяця моя мама йде в банк, знімає всю суму до копійки й вже того ж дня заявляється з двома величезними сумками. Там обов’язково щось для мене – новий халат чи плед, «бо старий же вже затерся»
Моя мама – з тих людей, які ставлять інших вище за себе. Усе життя
Свекруха дістала з сумки одноразові канапники й почала складати туди все, що залишилося на столі. Канапки, салати, картоплю, котлети, навіть шматки м’яса. А все це пакувала у величезну торбу, яка була в зовиці. Я не вірила своїм очам
Позавчора у мене був ювілей – 30 років. Свято вирішила відзначати вдома, бо з
Я прийшла на день народження онука, а там ніби для мене й місця не знайшлося. Гості – всі її друзі, родичі, навіть сусіди. А я наче стороння
– Я коли побачила накритий стіл у невістки, хряснула дверима, розвернулася і пішла. Не
Наступного ранку, не дочекавшись якихось пояснень, я вирішила поговорити з мамою. Вона якраз була в саду, обрізала троянди. Я підійшла ближче, тримаючи телефон із тими ж фотографіями
– Хто це на фото, тату? – запитала я, тримаючи телефон так, щоб усі
– Слухай, тобі легко казати. Ти виріс хтозна-де. До твого містечка ще спробуй доберися, і то з пересадками! – сказав Євген
Євген сидів за компʼютером і уважно друкував оголошення. «Шукаю жінку з села, як мінімум

You cannot copy content of this page