— А що твоя мама квартири солити збирається? Могла б тобі подарувати щось, тоді б ми кредит за житло не напружуючись виплатили. І взагалі, нам у фінансовому плані легше було б жити. Дивись, а то знайдеться який-небудь спритник, одружиться на твоїй мамі, і нічого ти не отримаєш

— Ми з мамою порадилися й вирішили, що чоловікові я нічого не говоритиму. Мама теж мовчатиме, а моя совість мене абсолютно не турбує, — розповідає Олеся.

– А якщо раптом він усе дізнається, доведеться висловити йому все. Якщо до нього дійде, це чудово, житимемо далі, а якщо не зрозуміє… Ну що ж, значить, буде розлучення. Живемо ми непогано, розлучатися не прагну, але в будь-якому разі, я залишуся фінансово незалежною.

Олеся вийшла заміж дев’ять років тому, у них росте донька, якій уже пішов восьмий рік.

На зорі свого шлюбу Олеся з чоловіком планували, що в них буде двоє дітей. Але після однієї чоловікової витівки Олеся передумала. Чоловік, звісно, засмутився, йому хотілося другу дитину.

Повмовляв, повмовляв і заспокоївся. У матеріальному плані вони живуть досить-таки непогано. Обоє працюють, а якщо знову буде дитина, це знову декрет, знову проблеми з грошима. Навіщо це потрібно?

Чоловік не в курсі, що в Олесі вже немає проблем із коштами.

Олеся не просто так передумала пранувати другу дитину. На це в неї були дуже серйозні причини, і причина саме в декреті. Вона чула від інших жінок, що чоловіки в декреті поводяться огидно.

У дівчини була трохи інша ситуація.

Копійки на прокладки та колготки їй у чоловіка не доводилося випрошувати, і він її не принижував. Але з його боку була така поведінка: він ясно давав їй зрозуміти, хто зараз «керує парадом» і хто гроші заробляє, хто головний у сім’ї і хто все вирішує.

Коли Олеся сиділа в декреті, у них уже була в кредиті двокімнатна квартира. З платежами, звісно, було важкувато. Трохи згодом чоловіка підвищили, у нього пішов кар’єрний ріст, і ось тут почалися проблеми у стосунках.

Олеся дуже намагалася себе в усьому обмежувати, економити на всьому, а чоловік міг прийти й показувати Олесі свій новий телефон чи свій новий черговий костюм, і всі ці речі коштували дуже дорого.

Олеся почала обурюватися.

— Ну як же так? Чому я маю економити на дрібницях, а ти дозволяєш собі такі неузгоджені витрати й вирішуєш усе сам один?

У відповідь вона почула такі слова, які запам’ятала на все життя, і хоч як вона намагалася забути, вона їх не може.

— Я заробляю дуже навіть непогані гроші, — упевнено відповів їй чоловік. — І, між іншим, ти зараз не заробляєш ані копійки. Працюю я сам, тому можу іноді себе побалувати.

— Ти хочеш сказати, що права я не маю?

— На що ти скаржишся? Холодильник у нас повний, чи тобі ходити ні в чому? І я ж тобі даю на кишенькові витрати, і звіту за це не вимагаю. А купувати чи ні мобільний та інше вирішуватиму я, тому що це я грошики на нашу сім’ю заробляю.

В Олесі навіть сльози на очах виступили. Як же їй було прикро.

Їй хотілося закричати: «А з чиєю дитиною я сиджу? З чиєї вини я не заробляю?».

Але Олеся промовчала. Добре подумавши, вона вирішила, що другої дитини в їх родині не буде.

Проковтнула цю образу й у відповідь мило посміхнулася. І навіть коли свекруха хвалилася подарунками, які вона від сина отримує, і примовляла: «От нарешті синочок може свою матусю порадувати», і тут Олеся мовчала й посміхалася.

Їй хотілося обуритися з приводу грошей, які стали б у пригоді їхній сім’ї, але дівчина розуміла, що немає сенсу говорити, тому що відповідь була передбачуваною.

Звісно, така поведінка чоловіка тривала недовго, але цей період був, і його не забудеш і з життя не викреслиш.

І Олеся не забула. Незважаючи на те, що їй хотілося обуритися, вона мовчала й розуміла: «А навіщо? Адже нічого не зміниш».

Потім Олеся вийшла з декретної відпустки на роботу.

Там у неї теж пішла кар’єра вгору. Зараз зарплати подружжя однакові, і нині чоловік Олесі жодних витрат без обговорення з дружиною собі не дозволяє, зокрема й жодних витрат на свекруху.

А от в Олесі від чоловіка на сьогодні є таємниця. Рік і два місяці тому в мами пішла з життя рідна сестра, її рідна тітка. Давно була розлучена, а сина не стало ще раніше – тяжко хворів.

Загалом, вийшло так, що спадок дістався мамі. А це, між іншим, — будинок, дуже навіть непоганий, з усіма умовами, і двокімнатна квартира в центрі міста.

Мама подумала й вирішила подарувати квартиру Олесі, а в той будинок вона оселилася сама.

Завжди вона мріяла жити за містом. Свою ж двокімнатну квартиру вона здала, і Олеся у свою квартиру орендарів пустила.

Добре подумавши й порадившись із мамою, Олеся написала заповіт на користь доньки.

Про це нічого не знає чоловік.

Гроші Олеся зберігає на маминому рахунку. Вона — єдина донька в сім’ї, і грошики там уже накопичилися чималі, адже і мама прекрасно живе, і в неї додатковий дохід є.

Чоловік Олесі про те що не стало тітки дружини знав, але він думав, що все успадкувала теща, і навіть заявив Олесі:

— А що твоя мама квартири солити збирається? Могла б тобі подарувати щось, тоді б ми кредит за житло не напружуючись виплатили. І взагалі, нам у фінансовому плані легше було б жити. Дивись, а то знайдеться який-небудь спритник, одружиться на твоїй мамі, і нічого ти не отримаєш.

Олеся відповіла:

— Це мамин спадок, і їй вирішувати.

У зятя з тещею стосунки не дуже, а матері Олесі глибоко байдуже до того, що думає про неї зять. Донька приховуватиме правду від чоловіка, вона пам’ятала, як страждала в часи декрету. Олесю навіть совість абсолютно не мучить.

Жінка розмірковує так: «Якщо в мене є спадок, це не означає, що я теж купуватиму собі мобільний телефон останньої марки й сукні.

А потім говоритиму чоловікові про те, що я маю право себе балувати й тішити, раз додаткові грошики через мене в сім’ю течуть».

А швидше за все сталося б ось що: чоловік, найімовірніше, розслабився б і почав своїй дорогій матусі дарувати шикарні подарунки.

Але Олеся все вирішила по-своєму.

— А якщо раптом дізнається чоловік про все? — запитала її мама.

— Ну що ж, у мене двокімнатна квартира в центрі міста, та ще й половина нашої спільної з чоловіком квартири. Та й кредити за цю нашу спільну квартиру залишилося платити не так уже й багато. А чоловік? Ну, чоловік…

Не забувайте, що в Олесі і мамина квартира, і будинок за містом.

З чоловіком вона живе добре, у них цілком нормальна сім’я, вони можуть дозволити собі їздити відпочивати, чудово проводять час разом. Але ви пам’ятаєте, як поводиться чоловік.

— Я не вважаю, що я помстилася чоловікові. Ні, мені це не потрібно, я його не зраджую, — каже Олеся. — Я просто скоригувала своє життя й поведінку з урахуванням особливостей його характеру.

Ось і все.

Від редакції: Яка ж мудра ця Олеся! Образу, яку вона колись проковтнула, вона перетворила не на отруту, а на міцний фундамент для свого майбутнього.

Боляче усвідомлювати, що іноді в шлюбі доводиться грати в «хованки», але коли на кону твоя гідність і незалежність, то всі засоби годяться.

У народі кажуть: «Краще тримати в секреті, ніж потім сльози лити». І, схоже, Олеся цим мудрим правилом скористалася.

А ви згодні, що фінансова таємниця у шлюбі — це інколи не зрада, а запорука майбутнього спокою?