Алла склала руки на грудях, насупилася і всім своїм виглядом демонструвала серйозність намірів. Дмитро спробував було віджартуватися, але вона його обірвала на півслові:
— Я що – жартую, по-твоєму? Ясно сказала – подарунок має бути дорожчим! – дівчина на секунду задумалася і додала. – Думаю, рази в півтори так точно!
— Алло, ну як я? Вимагати чи що повинен? – розгубився Дімка.
— А це не мої проблеми! Значить їм вони ноутбук ігровий дарують за великі гроші, а нам якусь чортівню для дому? Ще чого! – вона навіть ногою притопнула в серцях.
— Звідки ти про ноут знаєш? – нагострив вушка хлопець.
— Так Катька сама й проговорилася. Дзвонила вчора і всі вуха просвербіла, мовляв Ігор від батьків приїхав і обрадував. Тепер чекають не дочекаються подаруночка! А ми з боку як наче, виходить? Ні вже, не відкрутяться. Обіцяли однаково допомагати? От і нехай не відмовляються тепер!
Алла була сповнена праведного гніву, і Дмитро просто не впізнавав зазвичай спокійну дружину. Утім, новина про розкішний подарунок, що пропливав повз нього, настрій значно зіпсувала. Ігор був старшим братом, і Діма ставився до нього дуже ревниво, вважаючи, що батьки люблять того набагато більше й активніше допомагають його родині. Але все висловлювати в очі… На таке він зважитися не міг…
— Аллочко, давай я зателефоную й акуратно повипитую, що та як, – він спробував виграти час.
— Ні, – відрізала дружина і сунула йому в руки пуховик. – Давай одягайся і дуй до них. Якщо їм дарують ноутбук, то нехай і нам дарують такий самий. У нас Мишко підростає і йому такий подарунок стане в пригоді, та й мені теж. А Ігор і сам може дозволити дорогу «іграшку», у нього посада хороша.
Дімка пом’явся на порозі, але зрозумів, що дружину не переконаєш, і на ходу надягаючи шапку, рушив на зупинку. До батьків добиратися не менше сорока хвилин, а за цей (розповідь для сайту Рідне Слово)час потрібно ретельно продумати розмову.
Алла зачинила двері й задоволено посміхнулася, в душі потираючи ручки. Викуси, Катько! У них теж буде крутий подарунок!
Ні, Алла не була закінченою меркантильною жіночкою. Просто вона вже давно зрозуміла, що від чоловіка в житті немає абсолютно ніякого толку. А з поганої вівці, як то кажуть… ну, ви в курсі…
Вони з Дмитром вважалися молодою сім’єю. Хлопець був її першим коханням, і 17-річна Алла зовсім втратила голову. Мама з тривогою поглядала на її щасливі очі, але втручатися не наважувалася, побоюючись наслідків такого бурхливого роману. І не дарма! Несподівана звістка про очікування дитини поставила в глухий кут не тільки Аллу, а й її кавалера, який у 20 років зовсім не збирався ставати батьком. Вирішальну роль тоді зіграли батьки Дмитра.
— Так, синку, – крякнув батько, Федір Семенович, – я тобі в кущі заховатися не дам. Алка віддуватися одна не буде, та від онука чи онучки своєї я вам позбавитися не дам.
Важкий батьківський кулак ляснув об стіл, і Дімка мимоволі наїжачився. Батько завжди був суворим і зараз, якби син заїкнувся про способи вирішення «проблеми», спустив би на нього всіх собак.
— Тату, я ж учуся ще, – спробував він заперечити.
— Нічого, допоможемо. Адже так, мамо? – подивився він на худеньку і зазвичай згідну з ним у всьому дружину. – Ігор начебто на ноги встав, зарплата в нього хороша. На утримання сім’ї вистачає. Тепер черга тобі допомагати. Одружуйся і крапка.
Розписалися вони тихо й без зайвого галасу. Алла була вже на 7-му місяці й сама хотіла, щоб офіційна частина скоріше закінчилася. Молоді переїхали у квартиру, яку залишив дівчині покійний батько, і почалися сімейні будні. Незважаючи на те, що з обох боків фінансові вливання та інша допомога були чималі, Алла швидко зметикувала, що чоловік і батько з Дмитра нікчемні, і її романтичні почуття вщухли.
Він практично не займався маленьким сином, посилаючись на зайнятість і втому. Не особливо добре вчився в університеті і нескінченно намагався здати «хвости». У побуті Діма був теж абсолютно марний – ні полицю прибити, ні кран полагодити, ні ремонт зробити. Усі ці завдання успішно вирішував свекор Алли, незмінно приїжджаючи з сумками продуктів і передаючи невістці конверт із грошима. А молодий батько і чоловік благополучно посадив на батьківську шию всю сім’ю, не думаючи навіть про можливість підробляти. Замість цього він вважав за краще проводити час із друзями, іноді (розповідь для сайту Рідне Слово)зникаючи на 2-3 дні й повертаючись із незмінним амбре і винуватим поглядом.
Алла відчувала, що любові до Діми залишається з кожним днем все менше, але розлучатися з ним не поспішала. Вона боялася, що свекри перестануть так активно допомагати їй, якщо вони розлучаться. Тому зайняла вичікувальну позицію, але… фінансове джерело раптом стало в рази меншим.
— Алло, нам доведеться затягнути паски на деякий час, – винувато ховаючи очі, заявив Дімка одного разу.
—З чого це? – відразу розлютилася дівчина, розуміючи, що єдина користь від чоловіка – це гроші його батьків.
— Ігор зібрався квартиру брати побільше. Катька досі в декреті і їм доведеться складно. Він попросив допомоги в батьків, і батько вирішив, що допомагатиме нам однаково.
— Чудово! – Алла відчувала справжній ураган емоцій. – Значить у Ігоря зарплата така, що нам і не снилася! Катька декретні з колишньої роботи отримує на відміну від мене. І тепер ми ще й нічого від твоїх батьків не отримаємо? Ми на що жити будемо?
— Придумаємо що-небудь, – промямлив Діма. – Нам же ще твоя мама допомагає.
— Допомагає, – погодилася дружина. – От тільки, з чого вона тобі, лоботрясу, має допомагати? Це мені й синові. А на продукти і все інше ти сам ворушись і грошики шукай!
З цього моменту для Алли почалася гонка за вислизаючими грошима свекрів. З Катериною, дружиною брата Діми, вона мала добрі стосунки, і та часто ділилася планами і грандіозними «проєктами».
— Ти знаєш, що батьки Ігорю 200 тисяч видали на кухонний гарнітур? – шуміла Алла. – Катька вибрала найдорожчий і хвалиться ще! А ми сидимо зі старими меблями. Іди й кажи їм! Давай!
Дівчина практично силоміць виштовхувала чоловіка з дому. І вже за місяць із задоволеним виглядом вирушала в меблевий магазин, щоб оновити меблі в усій квартирі.
— Ти бачив, який твоя мама комбінезон внучці купила? – штовхала вона Діму в бік і показувала фото в месенджері, – А онукові одяг новий не треба? Він уже виріс із зимового одягу, а нам вистачить тільки на найдешевший. Вони цього хочуть?
Діма дзвонив своїм, і незабаром маленький Мишко хизувався у фірмовому одязі, на який заздрісно поглядали всі мами в дитячому садку. Аж надто розстаралися свекри, підбираючи для невгамовного онука одяг «щоб і тепло, і легко, і надійно».
Алла була задоволена, відмови вона ні в чому не знала. Але ось ігровий ноутбук не давав їй спокою! У принципі він був їй зовсім не потрібен, але обділити сім’ю на Новий Рік вона не могла дозволити! Нехай краще буде, а там знайдеться застосування. У будь-якому разі важливо, щоб сім’я Ігоря не отримала більше.
Невідомо, що говорив Діма батькам, але вони вирішили, що на Новий Рік «чарівник» в особі Федора Семеновича урочисто вручить їх сім’ї новенький і неймовірно дорогий ноутбук, якого Ігор з Катею так і не дочекаються – цього разу батьки не зможуть собі дозволити два такі подарунки і їм довелося вибирати. Алла просто раділа і розповіла про свою «перемогу» всім подругам.
— Знаєш, Алло, – задумливо заявила одна з них, – ти не права. Ти ж просто з них гроші тягнеш! Рано чи пізно ви з Дімкою розійдетеся, і ти це розумієш.
— Ну і що, – байдуже знизала плечима дівчина. – Зате в мене залишаться нові меблі, ноутбук, гарний ремонт у квартирі, дорога побутова техніка і так по дрібницях. Сподіваюся, і далі вони нас не кинуть. Тож комфортне життя мені забезпечене.
Шлюб подружжя тріщить по швах і ось-ось усе закінчиться, але Аллу це мало хвилює. Вона поспішає витягнути зі свекрів усе і по максимуму. Чи можна її звинувачувати? Не знаю. Чесності в такому підході я не бачу, але ж вона чітко розуміє, що на чоловіка ні в чому немає ніякої надії і після розлучення він зовсім про них забуде.Спірно…
Цікава ваша думка!
Село, де мешкала Валентина з чоловіком та їхньою трирічною донечкою, було велике, та з роботою…
— Марино, мені у справах треба від’їхати, — Сашко підійшов до дружини, яка саме годувала…
— Смачна рибка, — схвалила Наталя, — де купила? — Що значить, де купила? —…
— Ну що, знову зарплату затримують? Набридло позичати. Як перекотиполе, їй-богу... — мати незадоволено скривила…
Ірина прокинулася о шостій ранку. Серце радісно билося: 25 років разом, срібне весілля! Вона тихенько…
Валерій Іванович був людиною ґрунтовною, з тих, про кого казали: «золоті руки». На заводі він…