— Ага, а жерти в три горла й дупу ширше коміра тобі теж я допомагав відростити? — єхидно сказав батько. — Ішла б і в парку бігала, це безкоштовно, а жиру менше було б. І зачіску можна було б зробити, і косметика в нас не мільйони коштує. А про інше я взагалі мовчу. Ти коли останній раз передачу корисну дивилася? Хоча б про мистецтво, про моду і стиль?

— Батько, звісно, поводиться огидно, — засмучена Олена. — Але до чого тут мій шлюб? Мама, я вважаю, теж не мала права на мені зло зганяти.

— Ну так, якщо татусеві біс у ребро всадив, він би все одно знайшов, яким ідеалом дружині в ніс тикати, — погоджується подруга. — Не знайшлася б реальна жінка поблизу, вигадав би. У зірку закохався, в Анджеліну Джолі, наприклад.

— Та я й не сперечаюся, батько чудить. Перш ніж кидати дружині претензії, що в неї зайва вага, недоглянута зовнішність, не такий модний одяг і далі за списком, слід було б на себе в дзеркало пильніше поглянути!

Ну й так, згадати, як і скільки він заробляє, чому в мами немає ресурсів мати гарний вигляд. Але річ не в цьому. А в тому, що мама вважає мене винною в тому, що батько так поводиться.

Мовляв, через мене в неї з батьком уже рік усе навскоси й навкрив. Ну що мені тепер, бігти розлучатися?

— Та вже, а не спілкуватися зі сватами?

— Вони й не спілкуються, — усміхається Оленка. — Останні кілька місяців — взагалі жодних контактів. Але у мене немовля зʼявиться за пів року, значить, перетнуться так чи інакше. Та й не у спілкуванні вже річ, тато все вже бачив і тепер не втомлюється тикати мамі в ніс тим, що сваха в нього — вогонь!

Олена заміжня майже рік, зараз чекає на дитину, термін вже три місяці вже. І трохи більше року в її батьківській родині все перевернуто догори дном.

Батьки не розлучаються, але майже вже не розмовляють, тому що батько буквально звів маму «причіпками» та закидами. А тепер, здається, мама «призначила» винною не чоловіка, а її — Олену.

Чоловік Олени з досить забезпеченої родини. У свекрухи — другий шлюб, який набагато вдаліший за перший. Батько чоловіка Олени десь є, але виховав пасинка саме другий чоловік його матері.

Дав освіту, квартиру купив, тому що свекруха, коли зʼявилася на світ від нового чоловіка донька, працювати більше так і не пішла. А доньці цій зараз уже сімнадцять років.

Чоловікові Оленки двадцять сім, мати дала йому життя в двадцять, тож вона цілком молода жінка. Струнка, ефектна, модно вдягнена.

Займається домом, собою. Іноді допомагає чоловікові: планує його поїздки, замовляє квитки й бронює готелі. Іноді їде із ним: поки чоловік займається справами й пропадає на зустрічах, свекруха насолоджується красою місцевою, дізнається щось нове, фотографує.

— Вона веде свій блог, — каже Олена. — Грошей їй це майже не приносить, вона й не заради грошей старається, а тому що цікаво і треба ж чимось заповнювати час. Загалом, сучасна, молода, захоплена пані.

Може просто зірватися і поїхать у будь яке місто, або спонтанно полетіти серед зими в теплі краї на три дні — квіточки познімати. Звісно, якщо є кошти, діти виросли, це взагалі не проблема.

Вдома — помічниця, повертається додому — відвідує всілякі «СПА», минулої зими пластику зробила.

— І тато твій порівнює те, який вигляд має сваха за всіх вкладень у її зовнішність із боку чоловіка, за її легкого й необтяжливого способу життя, з тим, що дружина пожухла, має стомлений і немодний вигляд? — обурена подруга. — А він не спробував створити мамі умови, щоб вона хоча б елементарно відпочила?

Батько не пробував.

Але коли знайомився з рідними майбутнього зятя, як розтулив рота від захоплення, побачивши майбутню сваху, так досі його закрити й не може.

Мама Олени старша за свекруху на десять років, вона звичайна середньостатистична жінка. В Олени є ще старший брат (живе доволі далеко — до дружини на малу батьківщину поїхав).

Жінка ще працює, при цьому тато особливо ніколи не міг похвалитися своєю роллю «годувальника». Були періоди, коли він і без роботи на кілька місяців залишався, тоді мама тягла родину сама.

— І побут, звісно ж, теж на мамі, — зітхає Олена. — У тата позиція така: «А чого це я до плити стану? Я — чоловік!» Якщо чесно, я б із таким, як мій власний батько, жити б не змогла. Але мама каже, що життя без нього вона собі не уявляє.

— Ти бачила? — кивнув тато мамі після того, як за гостями зачинилися двері. — Оце — Жінка. З великої літери. Красива, струнка, підтягнута. І їй не тільки серіалчики цікаві, у неї хобі! Вона не зупиняється у своєму розвитку. Бери приклад, прагни ідеалу!

Мама, звісно, образилася на слова чоловіка.

Одразу вставила, що якби її так фінансували й вона могла б стільки років сидіти вдома, то теж би мала кращий вигляд.

Мовляв, у красу й стрункість майбутньої свекрухи доньки не одна тисяча вкладена. І, найімовірніше, не в гривнях. А вже про саморозвиток, хобі та поїздки, говорити взагалі годі.

— Я понад тридцять років зі сковорідкою не розлучаюся, — ображено сказала мама. — Із магазину вічно ходила як кінь в’ючний. Це зараз доставка є, але вона з’явилася зовсім недавно. А ще й винаходити доводилося постійно, що приготувати і з чого, щоб протягнути на гроші, які я заробляла, поки ти роботу нову знайти не міг.

— Ага, а жерти в три горла й дупу ширше коміра тобі теж я допомагав відростити? — єхидно сказав батько. — Ішла б і в парку бігала, це безкоштовно, а жиру менше було б. І зачіску можна було б зробити, і косметика в нас не мільйони коштує. А про інше я взагалі мовчу. Ти коли останній раз передачу корисну дивилася? Хоча б про мистецтво, про моду і стиль?

Відтоді в родині батьків миру й немає.

Причому коли траплялося зустрічатися зі сватами, тато «млів» і «танув», стаючи просто неймовірним джентльменом: і ручку подасть свекрусі доньки, і комплімент відважить. Нехай сухенький, але Олена не пам’ятає, щоб батько на адресу мами хоча б щось подібне казав.

— А повертаються додому й починається: «Нарубала бутерброди й звалила горою, не вмієш навіть на стіл накрити. Тупаєш, як коняка ломова, жодної витонченості. Спідниця не сходиться? Зрозуміло, купуй нову, один чорт, ти тільки й можеш, що жерти. Фу, які в тебе нігті страшні!»

Мама у відповідь не мовчить, теж каже, що чоловікові далеко до ідеалу. І пузо має, а ще її дорікає в зайвій вазі.

Але чоловік тут же войовничо починає доводити, що на нього, чоловіка, завжди знайдеться «мисливиця», а на дружину, яка перетворилася на «пухке тісто», охочих і за гроші не знайдеш.

Закінчується все сльозами, сваркою і, звісно ж, згадуванням свекрухи доньки.

Олена з чоловіком дивляться на ситуацію раціонально: мама винна тільки в тому, що продовжує жити з чоловіком. Сваха теж, здається, щось зрозуміла: спільні заходи зведено до нуля, та й не так їх багато й було раніше: різні сфери, різне життя. Але батька це вже не зупиняє.

Нещодавно, коли Олена вирішила поділитися з мамою, що вона незабаром стане бабусею (з батьком Олена у сварці, все з того ж приводу), мама з гіркотою сказала:

— Ну, вітаю! У тебе в родині все, як бачу, складається. А от у мене через твій шлюб сім’я ось-ось завалиться й життя немає ніякого!

📝 Відгук від редакції
Це класичний приклад чоловіка, який шукає виправдання власній кризі середнього віку (або просто невдоволенню життям), проектуючи його на дружину й використовуючи зовнішній, недосяжний ідеал (свою сваху), щоб її принизити.

Мамина фраза про те, що «через твій шлюб сім’я ось-ось завалиться» — це не просто крик відчаю, а психологічний захист. Їй легше «призначити» доньку винною, ніж визнати, що:

Її чоловік — **моральний «нікчема».

Вона сама дозволяє поводитися з собою так протягом багатьох років.

Олена, звісно, не винна. Її шлюб і вибір родини чоловіка лише дали батькові зручний інструмент для образ. Якби не сваха, він знайшов би іншу причину.

Що ви порадите Оленці, любі читачі? Як їй захистити себе від маминих звинувачень, коли вона сама перебуває в стресі через свій цікавий стан?