— Олено, ну гаразд ти, тобі пʼятдесят скоро, а навіщо ти доньці дозволяєш жити без розпису в такому юному віці, та ще й із вами? Ромі майже 30 років, потрібно думати про свою сім’ю, про своє житло. Та й слава піде про дівчину нехороша. — Розумієш, – відповідала Олена, – розписуватися ні він, ні моя донька не хоче. Так і каже, подивлюся, мовляв, що за людина. Поспішати не буду. А мені здається, що жадібнуватий він хлопець

1 рік ago

Сім'я маминої сестри Олени завжди була без вдачі в побутовому плані. Тітка так і не нажила свого власного житла. Точніше,…

Сім’я спочатку про молодого коханця не знала. Але щастя хоч і «любить тишу», надто щасливій жінці дуже хотілося розповісти всім про своє кохання

1 рік ago

— Доню, мені потрібне твоє нове кольє. Позичиш? — Єлизавета Григорівна подивилася на Дарину так, наче це було не прохання,…

— Олеже, це ти, чи що? Який дорослий став! А здоровий який! Так… Коли я тебе останній раз бачила — тобі років вісімнадцять було, так? А яка машина в тебе гарна! Розбагатів, чи що? А про рідну тітку і не згадуєш?

1 рік ago

Якось несподівано Олег Володимирович засумував. Але сумувати йому було зовсім не про що — улюблена сім'я, улюблена робота з гідною зарплатою,…

— Куплене – воно без душі, – каже двоюрідна сестра Лариси Вероніка, – десятки людей у такому ж, а в тебе все в єдиному екземплярі. — Ось і коли в Марійченої доньки наближався ювілей – 5 років, – продовжує Лариса, – я вирішила зробити їй подарунок своїми руками. Відзначати свято сестра вирішила вдома, з ріднею, двома-трьома подругами та їхніми дітьми. Покликали в гості і Ларису, і Вероніку. — Чоловік працював, піти не зміг, – ділиться жінка, – старшого дворічного сина з собою взяла, а молодшого вирішила залишити зі свекрухою

1 рік ago

— Бабуся навчила, спасибі їй за це величезне, - каже Лариса, - ми з сестрою у неї дуже багато часу…

— Але ж і твій чоловік тут жити не зможе, – сказала скривджена мама, – я буду проти зятя так само, як ти проти Сергія. Продамо? З глузду з’їхати! А в тебе рука підніметься, татову спадщину продати? — Ну в тебе ж піднялася рука притягти в татову спадщину чужого чоловʼягу, та ще й вибрати його і його матусю в суперечці з рідною донькою, – кажу

1 рік ago

Моя матуся заміжня, і я теж. Мама в шлюбі 3 роки, а я - 2. Як я зрозуміла, у перші…

Комуналку поділили: з нас 40 відсотків, з них – 60. Мова про роздільне харчування теж завели ці дві панянки. Не хотілося їм нас годувати. У мене ж руки з дупи ростуть, готувати не вмію, як вони казали. От і не хотіли Михася смаколиками й делікатесами годувати, щоб він зрозумів, з ким одружився. Графік прибирання склали, всі його завжди дотримувалися. Із доступом у ванну кімнату теж проблем не виникало: ми з чоловіком лягали спати набагато пізніше, ніж інші мешканці квартири, і вранці прокидалися теж пізніше, коли їх уже не було

1 рік ago

П'ять із половиною років тому мій чоловік став власником половини чотирикімнатної квартири. У нього батьки розлучилися, квартиру по суду поділили,…

— А я тобі казала! Чому я маю годувати тебе, твою дитину, та ще й зятя-невдаху! Дивись, ще не таке буде! Повертайся додому, не набридло самій страждати? — Те, що вона годувала нас, це сильно сказано, – каже Лілія. – Так, я в неї грошей перехоплювала, але завжди з віддачею. Свекри жили відверто погано, у них було не позичити. А мама тоді працювала в комерційній структурі, отримувала зарплату в конверті, дуже зверхньо на мене і на моє життя дивилася. І якби тільки дивилася

1 рік ago

— Погоджуся, спочатку в нас не дуже все заладналося в справах, точніше, в мого чоловіка не все одразу виходило, жили…

— І по грошах вона абсолютно не нужденна, – знизує плечима Карина. – І відпочинок може собі дозволити, і доглядає за собою, ходить у салони на різні процедури. У неї пристойна зарплата, одягається модно. Я це кажу не до того, щоб якось очорнити матір чоловіка, мовляв, сама живе, а нам із житлом не допомагає. Ні. Я кажу до того, щоб було зрозуміло, що видимих причин так чинити з власним сином у неї абсолютно не було. Та й я з нею не конфліктувала. І вона завжди ввічливо й коректно зі мною спілкувалася

1 рік ago

— Ми взагалі спочатку нічого не зрозуміли: як так? Бабуся завжди була рада нам, якщо знала, що ми приїхати збираємося,…

Марина чула, як грюкнули двері за подругою свекрухи. А потім і вона сама намалювалася в кімнаті. «Чула все, так?» – кивнула вона на напів зібрані речі, – виправдовуватися не буду, як говорила, так і думаю. Якщо любиш Костика, то пожалій його. Ну навіщо ти йому така? Йому потрібна така, щоб не соромно було людям показати. Та й дітей йому треба, а яка з тебе мати?» Ось тут Марина плакати не стала. Не змогла просто. Закостеніла вся. Швидко дозбирала речі й кулею вилетіла з квартири. Навіть двері за собою не зачинила

1 рік ago

Яка ж у нього дружина страшна, як він із нею тільки живе... Марина плакала щодня. Хоча і це їй давалося…

Цього вечора Ніна Петрівна довго не могла заснути. Вона все бачила перед собою личко Галі, її наполегливе бажання пригостити, смішні танцювальні «па» і витончені поклони. Дівчинка немов маленький горобчик впорхнула в її закам’яніле серце і розбудила материнську любов і ніжність, що давно спала. Пів ночі Петрівна згадувала своє життя, картала себе, що не вийшла знову заміж, не спробувала знайти собі чоловіка, і за те, що дітей немає

1 рік ago

Ніну Петрівну у дворі всі хлопчаки обходили боком. Пенсіонерка була суворою, не любила шуму, метушні і пилу з-під коліс юних…

Show more Posts
Show previous Posts