Рідне Слово |

Життєві історії

— А коли перша дружина повернеться, куди ж нову подінеш? – не вгамовувалася жінка. — З обома житиму, – усміхнувся Михайло, не збираючись розписувати свої плани перед місцевою пліткаркою, – ти б краще, Катерина Степанівна, за своїм мужиком стежила б. — А що я? Мій мужик на місці, не бігає, щодня вдома, хоч і іноді бешкетує, але мені не зраджує, – одразу ж Катерина стала серйозною, адже розмова стала не такою доброзичливою, утворивши певний докір у бік її сім’ї, – у мене все добре, тут мені пощастило, можна сказати

1 рік ago

— Михайле, чи не вже ти знову одружився? - Катерина Степанівна з якоюсь хитринкою поглядала на чоловіка років тридцяти п'яти,…

Життєві історії

— Мамо, навіть не думай відмовлятися від путівки, з батьком не жила, а мучилася, хоч зараз відпочинеш, поспілкуєшся, наберешся сил. За тиждень Ганна поїхала до Карпат у санаторій, що знаходився на березі красивого озера. Вона була вдячна своїм дітям, що відправили її сюди, така тут краса, на березі озера тиша, подовгу гуляла, розчулювалася співу птахів. В одну з таких прогулянок, вона зустрілася з Павлом, сивим чоловіком. Він першим із нею привітався, заговорив, вона підтримала розмову, і зустрічі стали щоденними

1 рік ago

Коли в Ганни не стало мами, їй щойно виповнилося вісімнадцять, вона залишилася зовсім одна. Жила з мамою в невеликому селищі…

Життєві історії

— Якщо справа в меню, то ми самі замовимо дитині їжу. Не турбуйся, у нас є гроші. А якщо кафе настільки погане, що там немає нічого для дитини, то принесемо із собою. — У кафе не вітається приносити їжу. Повторю, це не моя примха, а вимога адміністрації. Заклад вісімнадцять плюс, дітям там не місце. — Раз так, значить, там і нам не місце. Вибач, Марино, але ми ходимо на свята тільки всією сім’єю

1 рік ago

Марина та Ігор були одружені п'ять років. Марина була переконана, що батьки чоловіка були цілком нормальними людьми. Елеонора Станіславівна і…

Життєві історії

— А дружина ваша де? – запитував хтось. — Вигнав я її, – відповідав Вася. — За що? — Набридла. Без неї добре! – заливався солов’єм Василь. – Тиша, спокій, очі ніхто не муляє! — А хто ж вам готує? — А що там його готувати? 15 хвилин і все! Не розумію, чим вона займалася цілими днями! Напевно, наїдала собі кілограми. Прийдеш, їсти нічого, а сама з кожним днем товща і товща

1 рік ago

— Ти від мене йдеш? Ну й котись! - сказав Василь дружині, Ірині. Вони прожили 18 років "душа в душу".…

Життєві історії

— Ця дівиця остаточно тебе забрала, – плакала Лариса Вікторівна. – Спочатку прийшла в нашу сім’ю без нічого, а тепер забирає тебе! — Мамо, вона мене не забирає, просто нам час рухатися далі. Ми хочемо свою сім’ю, а тут її створити не вийде. Ми хочемо дітей. — Ти мене кидаєш! — Мамо, ти можеш приходити до нас у гості. Ми ж будемо тут недалеко жити. І з онуками бачитися будеш. — Ти любиш тільки її, – Лариса Вікторівна навіть не слухала сина і твердила тільки своє. – Вона зруйнувала нашу сім’ю

1 рік ago

Саша встала з ліжка насилу, вона відчувала, як розколюється голова, у горлі дере, а ніс закладений. Чоловік вранці поїхав на…

Життєві історії

— Як ти міг? Тобі дали ягоди? Розуму не вистачило зрозуміти, що інші не для тебе? Узяв і все зжер! Без запиту, ні про кого не подумав, ні про бабусю з дідусем, ні про двоюрідних братів! Егоїст і злодюжка! Потайки зжер, ні в кого дозволу не запитав. Треба зазначити, що бабуся ніколи не обмовляла нікого, у холодильник міг залізти будь-хто і в будь-який момент, до того ж, підліток про приїзд тітки і братів взагалі не знав

1 рік ago

У нас з сестрою стосунки складні, завжди так було, з дитинства, Анюта ревнувала до мене батьків, подруг, навіть чоловіка свого,…

Життєві історії

— Але ж Бог є, Дмитрику! – здивовано відповідала Валя, – Як Його не попросити… — А толку? Якщо Він є, то тільки знущається з нас! То дає дітей, то забирає. Це жорстоко. Не треба нам такого! — Мовчи! Будь ласка, мовчи! – Валя притискала руку до його рота. – Не гніви. Мама каже, що все для чогось треба… — Ага

1 рік ago

Великі, скляні вітрини магазинів, що урочисто показують усе своє оздоблення, виблискували гірляндами. Синій, червоний, золотий, потім усі разом, потім знову…