Вони перезнайомили своїх родичів, умову нареченого та нареченої, відсвяткувати весілля у вузькому сімейному колі, було батьками беззастережно та одноголосно схвалено та боячись, що хтось може раптом і передумати, для одруження був обраний перший із можливих вільний день

1 рік ago

Чоловік повернувся додому і прямо з порога, не знявши ні взуття, ні верхнього одягу, запитав: – Олено! Нам треба серйозно поговорити. Я…

Радісно посміхаючись, Марина забігла в офісну будівлю і попросила охоронця не попереджати чоловіка про її візит. Той розуміюче підморгнув. Марина увірвалася в кабінет і застигла як статуя, її чоловік був там у розстебнутій до пупа сорочці. Краватки на шиї не спостерігалося, а поруч із ним – незнайома блондинка в блузці, на якій не завадило б застебнути кілька ґудзиків. Її піджак валявся на підлозі. Сцена була настільки недвозначною, що ні про які виправдання й мови не йшло

1 рік ago

Спопеляючим поглядом дивилася Марина на чоловіка, який поспіхом застібає сорочку: «Я дивлюся, ти вже розпакував свій подарунок»? Поруч натягувала піджак…

– Я хотів влаштувати тобі свято. Привітати якось незвично. Вирішив прибратися, випрати і приготувати святкову вечерю. Взяв відгул, завантажив пральну машину, сходив на ринок Тобто, спочатку сходив на ринок, купив телятину, а вона потекла

1 рік ago

У хаті підозріло пахло підготовкою до свята. Це Маруся зрозуміла, ще не ввійшовши до передпокою. По сходовій клітці їдко тягло…

– Мамо, – повторила слова сина Зоя Павлівна і простягла йому пакет із двома баночками малинового варення, – А що не чекали?

1 рік ago

– Мамо? – Гліб навіть протер очі, відчинивши двері. – Мамо, – повторила слова сина Зоя Павлівна і простягла йому пакет із двома баночками…

– Вона сама винна! – миттєво відповіла теща. – Мати треба поважати! І не суперечити їй. Я в неї в гостях, між іншим. – Ви вже в гостях рік… – похмуро додав зять. – Не затрималися?

1 рік ago

Коли В'ячеслав прийшов із роботи, дружина плакала. Теща похмуро гриміла на кухні каструлями. – Знову посварилися?… – Славко втомлено сів за обідній…

Залишився Степан один, кішки на душі шкребуть, за Любу переживає. Сів на лавку під вікном, задумався. Задумався і носком чобота землю колупає. Придивився, земля пухка, ніби копали недавно, а навіщо тут копати, та й кому, крім нього. Раз інший чоботом підчепив, а в землі згорток якийсь. Пташине пір’я зі згортка в різні боки стирчить. Підняв, розгорнув, а всередині цвяхи іржаві, голки, зола, лушпиння якесь. «Що таке?» – поморщився Степан, та вбік відкинув. Так і просидів до темряви. Спати ліг, чи то спить, чи то ні, тільки бачить, у кімнату Люба заходить

1 рік ago

Не вірив Степан Василенко ні в Бога, ні в чорта, у себе вірив, у руки свої робочі вірив, навіть у…

— Та будь ласка, – відповів зять без найменшого натяку на якісь докори сумління. – Зараз же орендарям напишу, щоб виїхали протягом 2-х тижнів. Ключі вам поштою надішлемо. — І гроші вишлеш за рік, який там ці самі орендарі прожили? – поцікавилася Євгенія Іванівна. — Ну мамо! Ну що ти, справді, – почала Ірина гасити сварку. – Ну не подумали ми, що тепер… Вибач. — А що ти в неї вибачення просиш? – заявив зять. – Вона житло віддала нам у тимчасове користування. Яка їй різниця, як ми ним користуємося? Гроші? Повернемо, не відразу, але повернемо

1 рік ago

— Ні єдиним словом не обмовилися, - ображається на доньку і зятя Євгенія Іванівна. - Виявляється, здали її вже майже…

«Ось життя яке, – думала старенька. – Усе життя збираємо образи. На словах прощаємо одне одному, але підла пам’ять підсовує ці образи, і все хороше забувається. А ось згадається щось приємне, і одразу відчуваєш, що любов-то нікуди не поділася. Вічне питання, куди йде дитинство? Та нікуди воно не йде, воно нашаровується в чарівній скрині, а скриня ховається в затишному куточку душі. І порятунок від сварок із дітьми в цій скрині, варто тільки згадати їхнє дитинство. І мій порятунок у моїх чудових дітях»

1 рік ago

Бабуся Марія вперше за п'ять років вирішила поставити ялинку на Новий рік. Раніше щороку прикрашала, але раптом на голову бабусі…

— А природа тут яка, а повітря! Відпочинеш! Друзі нові з’являться, будете на санках і лижах кататися. Там у сараї мої лижі десь були…, – Юля вся поринула в приємні спогади, приплющувала очі й мружилася, а Владик і не слухав матір, ігри захоплювали всю його увагу. Бабуся зустріла гостей, як і годиться: пирогами, млинцями, оладки теж про всяк випадок спекла, раптом оладок комусь захочеться. Тепло зустрілися. Подарунки, обійми. А ввечері Юля поїхала

1 рік ago

— Юлю, так навіщо нам до вас їхати, везіть Владика в село і вирішено питання. — Мамо, давай ми обговоримо…

– Доню, нам добре з онукою, хай живе скільки потрібно. Буде у вас час накопичити грошей, а потім заберете до себе!, – відповідали мені щоразу батьки

1 рік ago

Так склалося, що нашу доньку виховували мої батьки. Ми з чоловіком були на першому курсі вишу, коли я дізналася про…

Show more Posts
Show previous Posts