Він усе життя жив, як пан, – каже та сама Ніна, дочка Леоніда Сергійовича, – маму раніше її терміну загнав в могилу, а самому що? У нього немає жодної сивої волосини, жодного зуба з пломбою, та він усе життя себе тільки й беріг. Про свій комфорт дбав. Нас ростив-годував? Ага. Мені дівчинці й то ременя діставалося, а про Єгора й говорити нічого. Не можу я його пробачити і забути те, як він маму ганяв, теж не можу. Адже він лозиною бив ї за всяку дрібницю! Вилки на світлі дивився і протирав між зубцями, все мікробів боявся. Міг шваркнути об підлогу тарілку з супом, якщо в ньому на його смак перцю було недостатньо. І що? Мами немає, а тепер я його примхи виконувати повинна? Ну вже ні. Якщо зляже – інша розмова. І то, скинемося з братом, доглядальницю наймемо, щоб рідше бувати в тата

2 роки ago

Як Леонід твій, тримається? - запитує приятелька Антоніну Сергіївну, - та вже, такий удар, такий удар. Марія ж молодша за…

Пам’ятаю її посмішку. Широку, добру. Вона розбігалася промінчиками, заповнюючи всю кімнату. Ходжу в той під’їзд. Здається, що вона вийде назустріч. Як бувало раніше

2 роки ago

Скоро поминальний день, коли не стало моєї свекрухи. Погляд зупиняється на фотографії на стіні, де вона з правнуком, моїм онуком.…