Він міг за сніданком зжерти шість яєць з беконом, в обід – половину каструлі борщу, а ввечері зажадати котлет із картоплею. При цьому Ліза наїдалася кашею та йогуртом, а Світлана їла зовсім потроху

6 місяців ago

Світлана сиділа на кухні й перебирала чеки з крамниць. Цифри, як не складай, виходили непристойно великі. Вона взяла калькулятор, перерахувала…

У надрах сумки Ганнуся відшукала пластиковий паспорт, ключі та три товсті пачки великих купюр, перехоплених банківськими гумками. Ганнуся витягла паспорт. Із фотографії на неї дивився кучерявий хлопець. — Симпатичний, — вголос сказала Ганнуся, дивлячись на пластик

6 місяців ago

— Коли борг повернеш?! Усі терміни минули! — двоє здоровил із нахабними, самовпевненими пиками стояли на порозі квартири, де мешкала…

Яблук було дуже багато, величезні червоні, жовто-зелені плоди по кілька штук висіли на кожній гілці. Але Оксана збирала їх чисто механічно, не до яблук їй було. Не витримавши, запитала у чоловіка: — І що тепер робити будемо? — У якому сенсі? — Василю, ти що, прикидаєшся? У той пансіонат твоя мати явно не збирається

6 місяців ago

Оксана насипала супу чоловікові, який щойно повернувся з роботи, і сіла поруч. Зачекала, поки Василь хоч трохи насититься, щоб голова…

— Шашлик готовий, час за стіл! Маргарита обережно зняла шампури з мангала. Дим ліниво здіймався вгору, змішуючись із пахощами прянощів, рум’яної скоринки та розпеченого вугілля. На дерев’яному столі під розлогою грушею вже чекали на них салати, нарізки, келихи — все для ідеальної вечері на двох

6 місяців ago

— Владе, неси соус та хліб! — гукнула Маргарита чоловікові. — Шашлик готовий, час за стіл! Маргарита обережно зняла шампури…

— Не потрібна мені дитина. Хто мене з нею заміж візьме? — Наталю, не роби того гріха. Дай їй життя й віддай мені, — заблагала Ганнуся. — Дурненька, навіщо? Як ти сама з малюком даси собі раду? — здивувалася Наталя. — Мене й без дитини ніхто заміж не візьме. Дам вже собі раду і дитині

6 місяців ago

Село, де мешкала Валентина з чоловіком та їхньою трирічною донечкою, було велике, та з роботою для чоловіків була скрута. Тому…

— Ти їсти хочеш? — Я теж хочу! — Сашко зрозумів, що Марина нормально поставилася до цього, й підморгнув їй. — Тоді мийте руки й за стіл, — кивнула їм жінка. Рита розслабилася, вона боялася йти сюди, думала, що тітка Марина до неї погано поставиться. Та й узагалі їй бракувало мами, вона вже сумувала за нею

6 місяців ago

— Марино, мені у справах треба від’їхати, — Сашко підійшов до дружини, яка саме годувала маленьку донечку. — Добре, а…

— Риба та смердюча, кісток у ній неміряно! Спочатку чисть, потім смаж! Краще вже в магазині купити філе й не морочитися! — Ні, тут у нас взаєморозуміння, — відповіла Ганна. — Сам наловив, сам чисти й готуй. Я тільки їм

6 місяців ago

— Смачна рибка, — схвалила Наталя, — де купила? — Що значить, де купила? — здивувалася Ганна, — У мене…

— Що? Я бабусею… А як це? О Господи, ти чекаєш дитину, чи що? Мамо рідна, от сором, от сором… У РАЦС вона зібралася… Дивись, як же, одружиться він із тобою… Кине з приплодом! Люди добрі, що ж діється… Бабусею я стану! Зраділа вона мені! А город як, а продукти хто мені тепер принесе, га? У мене он ноги зовсім хворі

6 місяців ago

— Ну що, знову зарплату затримують? Набридло позичати. Як перекотиполе, їй-богу... — мати незадоволено скривила губи, усім своїм огрядним тілом…

На столі стояв величезний букет її улюблених червоних троянд. З кухні вийшов Віктор у фартуху. — Ти повернулася, — видихнув він. — Я готую. Твоє улюблене. На ліжку лежала коробка, перев’язана стрічкою. Усередині — новий фотоальбом

6 місяців ago

Ірина прокинулася о шостій ранку. Серце радісно билося: 25 років разом, срібне весілля! Вона тихенько підвелася, чоловік, Віктор, ще спав.…

— Та тут же один день прострочки, а фрукти, дивись, які! — Славко діставав повні сумки відмінного винограду, лимонів, апельсинів, бананів. — А пиріжки свіжі, просто пом’яті! А сиров’ялена, мммм, гріх таку викидати! А ось кава в банках і чай, термін пройшов минулого місяця, та що з ними буде, пий на здоров’я

6 місяців ago

Валерій Іванович був людиною ґрунтовною, з тих, про кого казали: «золоті руки». На заводі він працював верстатником найвищого розряду, знав…

Show more Posts
Show previous Posts