All Rights ReservedView Non-AMP Version
Рідне Слово
  • Життєві історії

— Поїду, за коси додому притягну! — звично взялася в боки Тетяна. — Куди там тягнути, — махнула рукою Катерина, вже змирившись із долею свахи. — Чоловікова дружина вона тепер, розписалися, певно. Поїдемо, провідаємо, та й благословимо. Що ж робити

2 тижні ago

Усе почалося з такого шаленого брязкоту, ніби саме небо на землю впало. Шибка у вікні розлетілася на дрібні скалки, щедро…

  • Життєві історії

Якраз устигнемо і пом’янути, і бараболю викопати, бо дощі йдуть, погниє ж усе. Картопля тоді вродила на славу. Після поминок, які допомогли справити пасинки, Зіна погнала всіх на город. Чого без діла сидіти? Небіжчик з домовини не встане, а хату якось тягнути треба

2 тижні ago

Рая сиділа на своїй ідеальній, вилизаній до блиску міській кухні, обхопивши руками голову з бездоганною укладкою, і глухо плакала. —…

  • Життєві історії

— Толку з тебе? — шипіла Галина, коли Андрій після чергової гулянки не ночував удома. — Їхала б ти у свій колгосп коровам хвости крутити. Може, якийсь вдівець би й узяв із жалю. І тоді тиха Олена не витримала. Вперше підняла очі: — Це не я не можу. Це ваш син безплідний

2 тижні ago

У великій хаті стояла така дзвінка тиша, що було чути, як на кухні важко крапає вода з крана. Галина сиділа…

  • Життєві історії

— А от моя Тетяна борщ варила інакше. Буряк кидала від самого початку, а не наприкінці. Тамара повільно підняла очі від тарілки. — Мене звати Тамара. — Та знаю я, — він щиро розсміявся. — Це я так, до слова. Просто в моєї першої дружини борщ був інакший, наваристіший. — Ясно, — сухо відрізала Тамара

2 тижні ago

Тамара завжди вважала себе жінкою з тверезим, холодним розумом. Вона ніколи не літала у хмарах, не зачитувалася любовними романами і…

  • Життєві історії

«Треба хату фарбувати, бо вже перед людьми соромно». Ірина, не відриваючись від грядок, теплиць і консервації, тижнями здирала стару фарбу. Руки, які раніше тримали лише ручку та мишку від комп’ютера, вкрилися мозолями, а під нігтями в’їлася земля. — Ну як тобі відпочивається? — питали знайомі, коли Іра зрідка виривалася в місто. — Відпочивається? — нервово сміялася вона. — Та я ще й не починала

2 тижні ago

Спина нила так, ніби в неї вбили гарячого цвяха. Ірина, колишній головний бухгалтер із тридцятилітнім стажем, стояла навколішки і з…

  • Життєві історії

— Нам сам дім навіть не потрібен, просто дай ключі від воріт, — щебетала сестра про той ювілей свого благовірного. — Нам треба тільки літня зона з мангалом. Яку, між іншим, мій чоловік своїми руками робив

2 тижні ago

З побаченого на екрані телефону імені «Іра» всередині одразу щось неприємно стислося. Ми рідні сестри по матері, але дзвонить вона…

  • Життєві історії

— Тоді давай порахуємо! Оплати мені дев’ять років оренди цієї двокімнатної квартири! Ти б знімав усі ці роки житло, як знімав його до зустрічі зі мною, забув?! Скільки б ти віддав чужим дядькам? Ти хоч раз про це думав?! Значить так. Або ми робимо так, як я сказала, або… — Або що? — він примружився, ніби не вірив, що я можу піти до кінця. — Або ми розлучаємося. Ти збираєш речі. А моя донька продовжує спокійно жити в цій квартирі

2 тижні ago

У нашій старенькій двокімнатній квартирі, що дісталася мені ще від покійного тата, давно оселилася тиша. Але не та тепла, затишна…

  • Життєві історії

— А ви… хіба там не залишитеся жити? — замість «добрий день» випалила вона. — Ви ж ту квартиру в спадок отримали. У мене від несподіванки аж ключі з рук ледь не випали. Рідний дім, називається. Повернулася. — Ні, Яночко, не залишуся і навіть не планувала

2 тижні ago

Я ще навіть сумки не встигла опустити на підлогу, як невістка перегородила коридор. Стоїть, дивиться так, ніби я привидом з…

  • Життєві історії

Хата гула: наїхали діти, онуки, правнуки. Катерина раділа, але ніяк не могла зрозуміти, нащо витрачати стільки грошей на ті столи. Звикла економити кожну копійку, вона подумки рахувала вартість нарізок і салатів. — Оце припекло вам гроші на вітер кидати

2 тижні ago

У старій сільській хаті пахло печеними яблуками, святом і трохи — корвалолом. Бабі Катерині виповнилося вісімдесят п’ять. Здавалося б, живи…

  • Життєві історії

— Я просила тебе купити нормальний майонез! — репетувала тоді мати на всю кухню. — А ти що приволокла, нездаро?! Майонезний соус! І як мені тепер салат мастити?! Маринка тоді мовчки вдяглася, побігла по снігу до крамниці й купила те, що треба. Здавалося б, усе, конфлікт вичерпано. Але ж ні! Мати влаштувала дитині справжній бойкот — мовляв, у виховних цілях

2 тижні ago

Коли в коридорі нетерпляче клацнув замок, Марина вже знала: зараз почнеться. Вона глибоко вдихнула, ніби перед стрибком у крижану воду,…

Show more Posts
Show previous Posts
All Rights ReservedView Non-AMP Version