Ми познайомилися з моїм хлопцем на роботі та дружили 4 роки. Потім не стало моєї мати, і я переїхала до нього. Так у незаконному шлюбі ми жили два роки. Ці два роки були для мене як ціле життя, але ещодавно ми посварилися. Я не можу його пробачити і навіть якщо хотіла б, у душі залишився б гіркий осад.
Він 3 роки тому листувався зі своєю родичкою далекою (вона сестра дружини його брата) і він обіцяв, що нічого серйозного, що це просто смс, і що більше не буде з нею листуватися. Сказав, що він не зраджує і що він скаже їй більше не писати.
Нещодавно я знову побачила, що він переписується з нею, і мені було дуже боляче. Я запропонувала йому розлучитися. Мені досі боляче, адже я віддавала йому всю себе, а він мене обдурив. Він стверджував, що більше не буде і все повторював ті самі слова, але я вже не вірю. Мені здається, що це не просто смс, а щось інше.
Я не можу його пробачити. Як можна далі жити, знаючи про все це? Де гарантія, що це не повториться? Я завжди думала, що він особливий, і що він ніколи не зрадить мені, і він сам неодноразово повторював це, але, мабуть, я наївна занадто. Зараз мені боляче, і я не знаю, як далі жити. Мені одночасно і шкода його, себе і той час, і ті моменти, які ми мали.
— Мамо, та заспокойся ти вже! — намагалася заступитися за бабу Тоню донька, але Женя…
— Оленко, а може, млинчиків? — лагідно спитала бабуся, зазираючи дівчині в очі. — Ні,…
Я завжди, знаєте, з якоюсь тихою ненавистю чекала свій день народження. Не тому, що роки…
Знаєте, Валентина — жінка рішуча. У неї все по поличках, усе до ладу. І зараз…
Те, що кота треба забрати, ні в кого й сумніву не виникло. Світлана Петрівна мала…
Якось увечері в квартирі Свічкарів пролунав несміливий, якийсь навіть тремтливий дзвінок у двері. — Пізнувато…