Selena

— Заметіль! Сергію, це ж чудово! Я обожнюю заметіль! Я знаю її! Брат подивився на мене, як на божевільну… — Це як «знаю»? — Дуже просто! Коли починається хуртовина, треба не боятися її. Стати треба ось так – піднявши вгору руки і відчути її силу! Хуртовина покружляє навколо тебе, побачить, що ти її не боїшся, віддасть тобі частинку своєї сили і полетить далі. Спробуй, це легко!, – і я показала братові, як треба зробити. — Пішли бігом! Поглянь, навколо вже нічого не видно, тільки твоя біла хуртовина! – Ні позаду не видно села, ні попереду! І дорогу замітає

Різдвяний святвечір. Що для мене ці два слова? Які думки і почуття я відчуваю в цю ніч...? Спогад із дитинства…

2 роки ago

Тимофій не зрозумів спершу, звідки цей звук дзвінкий, а з комори вийшов із вилами, дивиться, а на одному зубці каблучка Марії сріблиться. Знайшлася вона в цій копиці сіна, сама нанизалася, як на палець. Побіг він додому, навіть кульгавості не помічаючи. Батькам показує, а в самого сльози з очей, хоч і мужик здоровенний. — Я довго мовчав, – сказав батько, – усе чекав на знак якийсь. Думав, буде знак, зішлю його до Марії без розмов. А коли ні, значить так тому і бути. А тут ось що! Знак, та ще й який, та в Святвечір

Ця історія, можливо, і знайома комусь. Але розповісти її хочу саме на Святвечір, коли вона і сталася, а точніше, щасливо…

2 роки ago

На місто опускався вечір, коли Тетяна вийшла з дому і попрямувала до зупинки. Вони домовлялися з подругами, що зберуться разом у ніч напередодні Різдва. Світлана зі сміхом говорила, що потрібно обов’язково поворожити на судженого. Тетяна не вірила в усі ці ворожіння, а ось зі Светою та Олею побачитися хотіла. Давненько вони не зустрічалися, у всіх свої справи і турботи

На місто опускався вечір, коли Тетяна вийшла з дому і попрямувала до зупинки. Вони домовлялися з подругами, що зберуться разом…

2 роки ago

— А тепер я розумію – справа не в розкладі. Річ у любові, яку ми даруємо одне одному. У дрібницях, з яких складається щастя. — Ти дивовижна мати, Мариночко. І дружина. Я так рада, що Андрійко зустрів тебе. Андрій повернувся пізно ввечері. Відчинив двері своїм ключем і завмер на порозі. З квартири пахло хвоєю, корицею і ваніллю. У напівтемряві мерехтіли маленькі ліхтарики на підвіконнях, відкидаючи химерні тіні на стіни

Марина стояла біля вікна, розглядаючи сніг, що падав. Перший у цьому грудні. М'які пластівці повільно опускалися на землю, вкриваючи сірий…

2 роки ago

— Мені нічого не треба. Тільки ти одужуй, дідусю. — Це вже як вийде. А якщо що, ти не плач. Знай, не люблю я це. Не гнівай мене. Так от. Будинок майже розвалився. Город? А що ти одна з ним зробиш. Тож ти одразу, як отримаєш спадок – продай. А тут, – він простягнув їй картку, на якій вона побачила своє ім’я. – Я зібрав тобі. Нема чого по чужих кутках поневірятися. На перший внесок вистачить. Просто зараз і займися. Я хочу за життя дізнатися, що ти влаштована

— Тетяно, ти де? Ми з мамою чекаємо на тебе, чекаємо. А тебе все немає, - почула Таня нетерплячий голос…

2 роки ago

Зрештою, коли Яна на повному серйозі почала домовлятися з Олею щодо навчання тієї приготуванню правильної їжі і вимагати від неї, а особливо від Юри негайного вступу до їхнього товариства і змін у своєму світогляді, Юра встав з-за столу, буркнув: «Я освіжитися, ненадовго!», і попрямував у бік туалетних кімнат

За вечерею Оля сказала чоловікові. — Юрчику, ти на суботу нічого не плануєш? — Та ні, зая, нічого начебто. А…

2 роки ago

— Може все-таки нам? – обережно запитала дружина. — Та ну, Любо, хто б нам її приніс? Якщо тільки твій таємний шанувальник, – Михайло Петрович вирішив пожартувати. — Перестань, не до жартів, ялинка ж якраз біля наших дверей стоїть. Може, хто приходив, удома нас не застав, от і залишив. — А ми просили? Ні, не просили. Та й нікому ялинку нам нести. До того ж котрий рік штучну ставимо. Ні, Люба, це точно не наша. Але от питання: чия

— Звідки вона тут взялася? Може сусідам залишили? — А тоді навіщо тут кинули? Чому додому не занесли? Так-а-аа, завдання…

2 роки ago

Аліна вже хотіла вискочити і закричати, що вона тут. Що це вона – сюрприз. Мама налякається, або зрадіє, а потім вони посміються. Але дівчину дещо зупинило… голос супутника матері. Він був знайомий їй до болю. Ілля? А він що тут робить? Ні, треба вибиратися, а то виходить, як у поганому кіно. Напевно, мама попросила її чоловіка з чимось допомогти… вони ж сім’я, чому дивуватися? Тільки тому, що їй ніхто нічого не сказав

Вона сподівалася, що мати не запросить свого чергового молодого коханця зустрічати з ними Новий рік. Усі вони були якимись нецікавими.…

2 роки ago

А в листопаді, Любочка повідомила Григорію, що в неї з його директором трапилося пізнє кохання, що вони хочуть одружитися і навіть завести дитину. Гриша хотів було йти розібратися з начальником по-чоловічому, потім розсудив, що цим нічого не виправиш і дружину відпустив. Друзі навперебій запрошували його зустрічати Новий рік разом, але настрою ніякого не було

Григорій брів святковим, прикрашеним до Нового року містом. Заглядав в ошатні вітрини. Такого Нового року в нього ще ніколи не…

2 роки ago

Ганна стояла на касі й пояснювала пенсіонерці, чим «Теляча» ковбаса відрізняється від «Філейної», аж раптом почула нестямний жіночий крик із підсобки. Дівчина одразу здогадалася, що це господиня магазину, як зазвичай, через чорний вхід зайшла. «Тільки от, чому вона кричить?». Аня згадала про кошеня і, сказавши пенсіонерці, що зараз повернеться, кинулася в підсобку, розуміючи, що зараз доведеться пояснювати Валентині Павлівні, що кошеня робить усередині магазину і чому воно лежить на її дивані

Маргарита Іванівна зібралася вже йти, як раптом почула дивний шум у спальні. — Ти не одна, чи що? - насупилася…

2 роки ago
Show more Posts
Show previous Posts