Selena

Обдарувавши всіх родичів подарунками, тітка задоволена починала шарудіти пакетами, акуратно складаючи їх, дорослі, відчуваючи незручність, відводили очі, Ліза бридко хихотіла, Юлька збиралася вже розвернутися, щоб піти, як тітка, наче схаменувшись, згадувала про ще одну людину цієї сім’ї. — Ах, дівчинко, – вона робила вигляд, що не пам’ятає, як звуть Юлю, – Лізо, ну що ж ти мені не нагадала про дівчину, як тебе… Юля… Тітка лізла в кишеню, діставала прихований там батончик, звичайний батончик, і давала Юльці

Мати метушилася на кухні, вона смажила, парила, пекла і при цьому щось терла, протирала пил, метушилася. Юля тихенько увійшла, поставила…

2 роки ago

Усе, що було у квартирі, без винятку, було зроблено руками Михайла. Він рік за роком сам робив ремонт. Зняв згнившу підлогу, штукатурку зі стін, поміняв сантехніку, двері. Усе ніс у дім, постійно брав підробіток, щоб у сім’ї було найкраще, а тепер йому пропонували зібрати валізи і йти світ за очі. — Так, Михайлику, я ж не жену вас, боюся. Ти ж бачив, що з нашою квартирою було раніше, це він, Єгорка, зробив. Його коли ламало, він трощив і рвав усе, у що впивалися нігті

Оля відчинила двері квартири своїм ключем і весело повідомила з коридору: — Я вдома. — Олю, привіт, - чоловік вийшов…

2 роки ago

— Так, так, – і чоловік закинув майже двометрову ялинку на плече. – Вирішив заради доньки поставити, на Новий рік обіцяла в гості заїхати. Щоправда, їй уже сімнадцять, але для мене все одно маленька, нехай порадіє. А так одному навіщо мені ялинка… Лера з усмішкою подивилася на чоловіка: він так тепло говорив про доньку і так смішно ніс на плечі новорічну ялинку, що в неї піднявся настрій

Валерія пленталася із зупинки додому, обережно наступаючи на слизький тротуар і подумки лаючи місцеву владу, що немає підсипки. А ще…

2 роки ago

— Привіт, Люба. І я радий тебе бачити. Це, швидше, до тебе запитання. Ти ж більше не дачниця. — Так, – очі Люби забігали по прилавку. – Та ось, шпагат шукала, а тут має бути. — На тому прилавку бачив, – вказав чоловік на стіл навпроти. — Дякую, а ти що прийшов купувати? — Огірки хочу посадити, пам’ятаєш, такі з пухирцями, ти в банки закривала, а я під чарку дуже любив ними хрустіти. Дістану з банки, він маленький такий, кинув його в рот і хрум-хрум-хрум

— Женечко, та не можу я більше! Сил моїх немає, я ж там втомлююся. Навіщо мені все це, якщо ви…

2 роки ago

— Навіщо ти Світлані будинок зібралася віддавати? – Олександра дивилася просто в очі матері. — А кому? Вона за мною доглядає. Ти думала, що вона буде горщики виносити, а ти будинок отримаєш? Ми ж домовилися. Чи тобі мало здалося? Я тобі нічого не винна і просити доглядати не буду. — Не в грошах справа, мамо. І не в горщиках. — А в чому ж? Дізналася скільки коштує садиба? — Жорстока ти, мамо. Я боюся, як би вона що з тобою не зробила, коли оформлять усі папери

— Навіщо ти прийшла? Ми про все домовилися, здається? — Я ненадовго, хотіла дізнатися, як ти? — Могла б зателефонувати…

2 роки ago

Після раптового відходу батька, його друга дружина стала надто вимогливою до Людмили, дуже дратівливою, заборонила називати матір’ю, тільки імʼям і по батькові. Люда розуміла чому – залишився заповіт. А за ним єдиній вісімнадцятирічній доньці діставалося майже все. Розлучатися зі спокійним життям у достатку мачуха не хотіла. Тому, незважаючи на те, що велика професорська квартира в центрі міста переходила за документами до Людмили, Соломія Львівна нічого міняти не бажала і робила вигляд, що так все і буде

— За святковим столом буде тісно, - невдоволено висловилася літня жінка в сніжно-білій повітряній блузці з коміром стійкою і чорній…

2 роки ago

– Доброта – вона, Женю, ось звідси йде, – він показав на груди, – самому цього не навчитися. Он, Алінка, яка тобі оченятами стріляє із чоловічого відділення, вона без душі, збирачка подарунків. Сама нічого нікому подарувати не може. Красива, так. Але порожня. А в нашій професії, якщо без душі до справи підходити, упустити можна найдорожче – життя людське

— Слухай, тобі ж однаково де Новий рік зустрічати, у тебе ні кошеняти, ні дитини. Ну, Марино, - напарниця гундосила…

2 роки ago

– Як тут опинилася? – Йому хотілося вірити, що жінка тут одна, і що немає більше свідків. Це було б краще, але все одно не тішило його, адже він розраховував на повну відсутність людей. До найближчого села звідси кілометрів сім… от і незрозуміло, як вона тут опинилася, яким вітром занесло худорляву, великооку особу – на перший погляд, років під сорок, а за її комплекцією – так взагалі підліток

З зусиллям рвонув на себе ручку дверей - почулося, як вилетів гачок і пролунав приглушений крик. Скрикнув хтось перелякано, і…

2 роки ago

— Ну, що Юрко, ось і поріднилися, – онука в нас тепер є, – усміхнувшись, сказав він. Разом сіли за огорожею на лавку, хвилин п’ять просто мовчали, шкодуючи про те, що радість була б іншою, якби їхні діти жили разом. — Тимохо, ми з Лідою, як і обіцяли, допомагати будемо. Ну а Кирило… він теж не відмовиться, і доньку на себе запише, як обіцяв, у дівчинки батько має бути. — Та це вже справа п’ята, головне, як тепер Оксанка з дитиною життя своє влаштовуватиме, ось у чому питання

Весняний день згасав, як свічка, втрачаючи свої останні промені, а Юрко з Тимохою все сиділи в сінях за столом, і…

2 роки ago

— Тату, а де мама? – Настя, піднявши голову, зазирала в обличчя батькові й відчувалося, що дитина турбується. — Сам хотів би знати. — Напевно, на роботі затрималася, – безтурботно сказала молода жінка, – мама каже, вона завжди затримується, просто не встигає. – Вона знову обдарувала Ігоря білозубою посмішкою. – Тож вибачте, я тут замість вашої дружини… зараз вечерю приготую, нагодую вас… — Дякую, не треба, там у холодильнику є їжа, Іра готувала

— Якби в добі було не двадцять чотири години, а хоча б годин тридцять, тоді можна встигати й удома, і…

2 роки ago
Show more Posts
Show previous Posts