Бабуся незадовго, як її не стало переоформила свою однокімнатну квартиру на мене, щоби з іншими родичами спадщину не ділити, я їй допомагала, купувала продукти, відвідувала, вона сама себе обслуговувала і не хотіла бути в тягар, а не стало її у лікарні – тромб

Чоловік не може пробачити мені, що приховала спадщину від бабусі. Серйозно посварилася з чоловіком. І ось з якого питання. У мене була бабуся по батьківській лінії. 7 років тому дідуся не стало від інфаркту, а бабуся пережила його на 2 роки.

Бабуся незадовго, як її не стало переоформила (по дарчій) свою однокімнатну квартиру на мене, щоби з іншими родичами спадщину не ділити. Я їй допомагала, купувала продукти, відвідувала. Вона сама себе обслуговувала і не хотіла бути в тягар. А не стало її у лікарні – тромб.

Цю квартиру я здавала, але чоловікові вирішила не говорити, що маю спадщину. Гроші невеликі, 20 тисяч, але я їх накопичувала просто, щоби були на чорний день. Ми живемо у квартирі чоловіка. Синові 10 років. Бюджет загальний, окрім цієї квартири.

Минулого року чоловік хотів купити моторку, але грошей забракло, а свої орендні я не оприлюднила. В результаті моторку він не купив. І ось зараз я забула прозвітувати в податковій і заплатити податок за минулий рік, і чоловік побачив повідомлення про це.

Вийшов величезний скандал. Вже тиждень він не розмовляє, навіть із сином мало спілкується. Не розумію чому, це ж моя спадщина? Я її не маю вписувати у наш сімейний бюджет. Але чоловік вважає, що я мала всі гроші класти до сімейного бюджету.

Я так не вважаю, тим більше, що всі мої підробітки та премії йдуть у сім’ю. Я не транжиру, мене так виховали (одні зимові чоботи, одні осінні). Жодних надмірностей в одязі або в прикрасах немає. Гроші збираються на загальному рахунку — на квартиру для сина, на відпустку, так само у нас є незасвоєна ділянка  (хочемо дачку будувати).

Спочатку були крики: “Як ти могла?”, Тепер чоловік просто не розмовляє. Пропонувала, що частину грошей дам на будівництво дачі сказав: «Подавись!». І що тепер? Мовчить, і не знаю, коли «відійде».

Але все-таки я вважаю, що він не правий. Своєю спадщиною кожен розпоряджається сам. Спадщина передається конкретній людині, а не всім разом. Прошу висловити своє бачення цієї ситуації і можливо щось порадите як помиритися?