Бабуся в мого друга була дуже дбайлива, коли приїжала до нас в гуртожиток ми всі почувалися її онуками, ту любов та дбайливість вона дарувала кожному, то пирогів напече, то мудрістю з життя поділиться

Сил немає терпіти ці знущання над моїм народом. Вони рознесли будинок у Дніпрі. Там жила бабуся мого найкращого друга та одногрупника.

Більшість із групи їдуть на похорон, бо цю бабусю ми обожнювали всією групою. Вона щорічно приїжджала до нас у гуртожиток на кілька днів і проводила час зі своїм онуком, але коли вона приїжджала, весь гуртожиток оживав ніби мурашник.

Ми ще жартома називали її нашою триденною коменданткою, бо коли вона приїжджала всі намагалися тримати все в чистоті, бо якщо вона бачила щось не прибрано, відразу ж ставала прибирати, а потім уже всі сідали за стіл.

Так нам дорослим людям соромно стало і перед кожним її приїздом весь поверх прибирався, бо за три дні вона і онуку приділить увагу і всім нам, у багатьох уже немає бабусь, і вона була наша втіха. Ми ніби потрапляли до бабусі, вона дбала про всіх, пироги пекла, багато цікавих історій нам розповідала.

У мене, як і у багатьох, дуже тепле ставлення до неї залишилося і після інституту, багато хто допомагав грошима, хто продуктами. Їй пропонували виїхати, але вона, як і багато українців, залишилася в Україні.

І ось учора її не стало, і завтра ми її ховатимемо. І мені хочеться плакати від болю, як усім українцям. Скільки відібрали і ще заберуть життів в українців! Я людина, яка намагається тверезо дивитися на ситуацію. Раніше я вважав, що немає поганих націй, може й ні, але вони перетворили себе на невиправних чудовиськ, і позбавляють життів усіх, хто, на їхню думку, живе краще за них.

Вони просякнуті незрозумілою ненавистю і злістю до всіх народів, і раніше мені було їх шкода, тепер я розумію, що вони не варті жалю і будь-якого розуміння. Стільки людей скривджених, а дітей! За вчора вже більше 30 людей пішли в небуття і ще понад 30 безвісти зникли. А це чиїсь мами, тата, доньки, сини, брати чи сестри…

Мені дуже боляче і гірко, що все це відбувається з нами, але ми вистояли, вистоємо та переможемо, а їхня недокраїна розвалиться та перестане існувати. Я дуже цього бажаю. Світ буде в Україні лише тоді, коли вони зникнуть як держава. Це мрія більшості українців, ми віримо, що переможемо, зло не пройде.

Ми житимемо, ми є вільні люди, ми всі перетерпимо, і станемо щасливими, я в це вірю. Все буде Україна! Слава Україні! Миру всім.