Багато разів чула історії про те, як не уживаються молоді сім’ї з батьками і думала, що мене це точно не торкнеться. У мене ніколи не було сварок та розбіжностей із батьками

Багато разів чула історії про те, як не уживаються молоді сім’ї з батьками і думала, що мене це точно не торкнеться. У мене ніколи не було сварок та розбіжностей із батьками.

Я єдина дитина у них, і після весілля всі погодилися, що жити нам краще разом, мій чоловік із іншого міста. Спочатку все було добре, всі цілими днями на роботі, зустрічалися лише ввечері за вечерею, а потім розходилися своїми кімнатами.

З появою доньки все почало змінюватися, ще й мама вийшла на пенсію і тепер ми цілими днями разом. Чоловік з ранку до вечора на роботі та задоволений, що мені з дитиною допомагає мама і не бачить усього, що відбувається вдома.

Мама завжди чимось незадоволена, з кожного приводу робить зауваження. Нещодавно сказала, що ще рано нам було думати про дитину, самі діти, нам із чоловіком, до речі, по двадцять п’ять років.

Коли приходить з роботи тато, вона скаржиться, що все вдома робить вона, вона дуже втомлюється і починають перемивати кістки батькам чоловіка. Ось, мовляв, добре їм, звели сина до чужих людей і живуть собі спокійно.

Мене дуже це образило, виявляється, вони вважають мого чоловіка чужою людиною, тоді як його батьки дуже добре до мене ставляться. Якось не витримала і все розповіла чоловікові, запропонувала винайняти окрему, хоч маленьку, квартиру.

Він не міг зрозуміти відразу, як це я не можу нормально спілкуватися зі своєю мамою, і коли ми поїдемо, вони образяться, та й дитину не буде на кого залишити. На одну зарплату ми не зможемо дозволити собі окреме житло, але ми маємо гроші на машину, які дали його батьки.

Вони вирішили, що коли нам є, де жити, то нам потрібна машина. Але ці гроші чоловік не хоче витрачати на орендоване житло і ми вперше посварилися.

Чоловік сказав, що мені потрібно порозумітися зі своїми батьками і не звертати уваги на їхні зауваження. Легко йому говорити, це не він цілий день сидить з дитиною вдома і слухає все це.

Я вже не витримую і іноді починаю кричати і на маму, і на дитину, а ввечері на чоловіка. Чи не краще жити окремо?