Батька вже давно не стало, проте мама хоче, щоб я йшов на випускний в його костюмі, мені ця ідея зовсім не подобаєся, а вона ображається

Не хочу йти на випускний у костюмі батька. Батька не стало п’ять років тому, це сталося через аварію. Мама все по ньому журиться і ніяк заспокоїтися не може. Мені також його не вистачає, але я намагаюся жити далі.

А мати трохи що, відразу його згадує, як би він сказав і що він зробив у тій чи іншій ситуації. Тільки й чути: «Тато був би радий» або «Тату не сподобалося». Я до того ж на нього дуже схожий, тому вона тепер опікується мною з подвоєною силою.

Іноді я гніваюсь і зриваюся, а потім шкода стає, що незаслужено образив, доводиться пробачення просити. Нещодавно склалася ситуація, з якої я не знаю, як правильно вийти. Цього року я закінчую школу, потрібний костюм на випускний.

Розуміючи, що грошей зайвих немає, я спочатку хотів піти у сорочці та штанах, але мати наполягала на костюмі. І тепер я зрозумів, чому вона пропонує перешити костюм батька, щоб я його надів на випускний.

По-перше, носити речі покійника це якийсь сором. Не знаю, мені некомфортно морально та фізично. По-друге, костюм застарілий і мені не подобається. Але при цьому я бачу, наскільки для матері це важливо.

І тепер я, правда, не знаю, як вчинити, щоб не йти у цьому костюмі та мати не образити? Переодягнутися в школі в щось інше не вийде, вона ж, швидше за все, піде зі мною. А якщо й не піде, то побачить фото.

Я не залежу від громадської думки, мені не важливо, що там подумають однокласники. Я просто не хочу одягати цей костюм. Це дурна мамина примха, я не хочу потурати її деструктивним звичкам. Але й кривдити її не хочу. І як мені бути?