Життєві історії

Чоловік Варвари викликав машину із райцентру, пояснив ситуацію. Мовляв, самі помилилися із прогнозами, самі й везіть. У райцентрі “Швидку” теж оптимізували, скоротивши кількість машин до необхідного мінімуму, виходячи з фактичного фінансування. Якщо простіше – до однієї одиниці

Варвара Труханова народжувати не збиралася. Не час. Їй лікарі дату призначили на двадцять сьоме, а на календарі лише двадцяте. Може,…

2 роки ago

— Ви розумієте, що це хибний виклик? За таке належить відповідальність! А якщо комусь допомога справді потрібна, а я тут?!

— Пробач, синку... Я ж здорова. Просто... одна я тут, зовсім одна. Так хотілося з кимось Новий рік зустріти... От…

2 роки ago

— Грошей у сім’ї не вистачає, але працювати на повний день вона не хоче, вранці о 6-й годині йде, о 9-й уже вдома, але потім півдня спить, бо рано встала

Вибір дружини нашого сина ми з чоловіком досі не можемо зрозуміти. Зовнішність звичайна, освіти немає, працює продавцем у супермаркеті. Її…

2 роки ago

Їхній світ був та й окреслений навколо села, ніби за його межами нічого більше немає. Ні-ні, вони звичайно читали і телевізор дивилися, але якось дуже вибірково

Мамі було 68 років, коли я побачила її вперше. В неї останній син з'явився у 47 років. Пізня дитина. Я за…

2 роки ago

— Ну зрозуміло, можна взагалі не переживати і купити на честь мого ювілейних іменин корж, – артистично ображалася пенсіонерка. – Своїй матері ти такі номери скоріше за все не влаштовуєш. — У моєї матері минулого року був ювілей, вона його взагалі не святкувала, – випалила Оля. – Просто ми посиділи в сімейному колі з батьками і сім’єю брата. — Ну, це ваша особиста справа, у кожній родині свої правила, – не здавалася Ніна. – Ти прийшла в нашу, будь люб’язна поважати правила

— Я не планую грандіозне свято на честь ювілею, тому запрошую мінімальну кількість гостей, - розповідала Ніна синові та невістці…

2 роки ago

Через рік вони випадково зустрілися з колишньою свекрухою в парку. Анна Сергіївна мала приголомшливий вигляд – засмагла, у стильній літній сукні, з новою стрижкою. — Знаєш, Мариночко, – сказала вона, обіймаючи колишню невістку. – Іноді потрібно втратити все, щоб зрозуміти, як багато ти можеш придбати. Вітя часто говорив мені: «Анюто, ти занадто багато думаєш про правила. Життя – воно ж не за правилами пишеться». Тільки тепер я зрозуміла, що він мав на увазі

— Треба кабінет твій звільнити, мамину кімнату там зробимо, я вирішив її забрати - заявив Ігор, не відводячи очей від…

2 роки ago

— Я піду чайник поставлю, – несподівано мирно сказала Наталка. — Не треба чайник, – Марина різко встала. – Ви не зрозуміли? Нам з’їжджати треба. Завтра! Господиня квартири попередила – якщо затримаємо оплату ще на день, речі на вулицю виставить. — І куди ви всі речі повезете? – практично запитала Олена Павлівна. – На дачу? Там же холод собачий, опалення немає. — Є грубка, – вперто сказала Марина. – І електрообігрівачі купимо. — На які гроші? – хмикнула Наталя з кухні. — Знайдемо! Діма підробіток шукає, я… я теж що-небудь придумаю

— Не зрозуміла? А хто це вирішив, що ви там жити будете? Ви в кого дозвіл питали? - здивовано дивилася…

2 роки ago

— Тільки я ж знаю, куди вона всі ці речі поділа. У дальню шафу склала, в коробки. І ночами, коли думає, що ніхто не бачить, дістає, роздивляється… А як кроки на сходах – одразу ховає. Соромиться… — Чого соромиться? — Минулого свого. Бідності. Того, що колись щаслива була просто так, без грошей цих клятих… – баба Зіна зачинила альбом. – Але й це не найстрашніше

— Ну що, отримала своє? - прошипіла Рита, нагнавши Марію в коридорі. - Довела маму до нападу своєю жадібністю? Марія…

2 роки ago

— Ух ти, яка… – прошепотів хлопець, немов боявся, що дівчина його почує. Він згадав, що в його речах, десь на антресолях є бінокль. — Почекай, почекай… – він рвонувся в передпокій, підхопивши табурет, і миттю знайшов на високих полицях у похідному рюкзаку старенький бінокль. Яке ж було його розчарування, коли спустившись на підлогу, він побачив, що дівчина навпроти зашторила свої фіранки

Сашко був у гарному настрої. Батьки купили йому невелику квартиру в двоповерховому будинку недалеко від його роботи. — Досить із…

2 роки ago

Мишко відчинив ключем двері, і Лисий метнувся тінню відразу йому в ноги, за ним вальяжно виплив Пух. Вони навперебій лаяли Мишка, нявкаючи на всю квартиру за його пізнє повернення і свої порожні животи. Наливши води і насипавши корму, Мишко заварив собі останній пакет локшини і, повечерявши, впав у ліжко як підкошений. Ранок, що настав о третій годині дня, позначився дзвінком водолаза: «Пірнати їдемо чи як? А то я Федору ніяк не додзвонюся»

Ранок задався не відразу... Тобто він задався одразу, але не у господаря квартири, який мирно спочивав у ліжку після бурхливих…

2 роки ago
Show more Posts
Show previous Posts